Вирок № 64053402, 16.01.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 420/1052/16-к

Провадження № 11-кп/782/377/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Луганського Ю.М.

суддів: Чорнобривка Ю.В., Люклянчука В.Ф.

за участю секретаря - Магомедова Ш.Х.

прокурора - Кім Р.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу зі змінами першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І.

на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2016 року, яким засуджений

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с.Павлівка Білокуракинського району Луганської області, неодружений, з середньо-спеціальної освітою, відповідно ст.89 КК України не судимий, не працюючий, зареєстрований та мешкаючий за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, с.Павлівка, вул.Лугова, 14

за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 2 111 гривень 04 коп.

Цивільні позови прокурора Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Білокуракинської центральної районної лікарні та Луганської обласної клінічної лікарні задоволено повністю, стягнено з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Білокуракинської центральної районної лікарні та Луганської обласної клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 відповідно в сумі 6 255 гривень 60 коп. та сумі 848 гривень 25 коп.

Доля речових доказів по справі вирішена.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 27.03.2016 року, приблизно о 3 годині, в порушення вимог п.2.9«а» Правил дорожнього руху України, згідно якого забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки Fiat Croma, реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та рухався по автомобільній дорозі місцевого значення, яка проходить вздовж вул.Панасенко смт.Білолуцька Новопсковського району Луганської області.

В якості пасажира в салоні зазначеного автомобіля на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_2

Під час руху в районі домоволодіння № 40 вищевказаної вулиці водій ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки, внаслідок чого не вибрав безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням автомобіля, в результаті чого виїхав за межі проїжджої частини, де допустив наїзд на дерева.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 73 від 07.05.2016 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: розрив акроміально-ключичного зчленування справа, рана в області плечового поясу, рана верхньої третини правого плеча, міжм'язова гематома плеча, закритий перелом правої променевої кістки в середній третині, відкритий вивих 2-ї п'ясткової кістки в п'ястно-фаланговому зчленуванні, перелом основної фаланги 2-го пальця правої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я та перебували у прямому причинному зв'язку з ДТП.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/84е від 26.04.2016 року в даній дорожній ситуації водію автомобіля Fiat Croma, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 слід було керуватися технічними вимогами п.п.12.1, 12.4, 12.9(б) Правил дорожнього руху. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти виїзду автомобіля за межі проїжджої частини, діючи відповідно до технічних вимог п.12.1 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 невідповідні технічним вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху знаходились в причинному зв'язку з ДТП.

В апеляційній скарзі зі змінами прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від основного покарання у виді 2 років обмеження волі з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його протиправних дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість (ст.ст. 413, 414 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Приписами ст.414 КПК України встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Згідно з вимогами ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Не надавши належної оцінки суспільній небезпеці вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та наслідків, які настали від дій обвинуваченого, суд призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що є явно несправедливим та не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Так, згідно з положеннями п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва.

Крім цього, в п.15 вказаної Постанови зазначено, що виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Призначаючи ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, суд не прийняв до уваги, що дорожньо-транспортна пригода за участю обвинуваченого сталася внаслідок грубого порушення ним положень п.п.2.9«а», 12.1 Правил дорожнього руху України, який допустив виїзд за межі проїжджої частини, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є вкрай неприпустимо, адже спроможність водія, як учасника дорожнього руху, внаслідок вживання алкоголю, слідкувати за дорожньою обстановкою та вчасно реагувати на її зміну значно пригнічена, у зв'язку з чим водій ставить під загрозу не тільки своє, а й життя та здоров'я інших людей.

Попри те, що у ході судового розгляду факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину у стані алкогольного сп'яніння був підтверджений, що значно обтяжувало його відповідальність, суд додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не застосував, при цьому не навівши належних мотивів для прийняття такого рішення.

Таким чином, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також наслідки, суд першої інстанції необгрунтовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого через м'якість перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та, як наслідок, відповідно до ст.ст.409, 414 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи обставини вчиненого злочину, що ОСОБА_1 раніше не судимий, обставиною, що пом'якшує його вину є щире каяття, а обтяжуючою обставиною - скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольногосп'яніння, призначення йому основного покарання можливе із застосуванням ст.75 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги зі змінами, обвинуваченого ОСОБА_1, який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах викладенних у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України.

Доказанність вини і правильність кваліфікації дій не заперечується і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установленних у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року з наступними змінами, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва.

Згідно приписам ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Колегія суддів вважає, що в порушення вимог ст.65 КК України, суд першої інстанції не надав належної оцінки суспільній небезпеці вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, який не зайнятий суспільно корисною працею, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив зазначене кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, та призначив ОСОБА_1 покарання, яке за своїм видом є явно несправедливим через м'якість, а також безпідставно не призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таким чином, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, що відповідно до ч.2 ст.409 КПК України є підставою для скасування або зміни вироку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 більш суворого покарання, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України.

При призначенні покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ч.2 ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який не зайнятий суспільно корисною працею, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу зі змінами першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І. задовольнити.

Вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1 за ст.286 ч.1 КК України скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_1 за ст.286 ч.1 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

На вирок можуть бути подані касаційні скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий -

Судді: