Постанова № 64053262, 03.01.2017, Попаснянський районний суд Луганської області

423/3429/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2016 року Попаснянський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Архипенко А.В.

при секретарі Іваненко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації про визнання відмови неправомірною, поновлення строку на подання заяви про призначення державної допомоги при народженні дитини та зобов»язання здійснити призначення, нарахування та виплату соціальної пенсії допомоги , -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із дійсним позовом, в яком просив визнати неправомірними дії УСЗН Попаснянсько районої військово-цивільної адміністрації з приводу відмови у призначенні та виплати державної допомоги при народженні дитини.

В поданому позові позивачка зазначила, що вона зареєстрована та мешкала у ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 2014 році в звязку з проведенням АТО була вимушена виїхати з міста.

За запрошенням родичів позивачка виїхала до Російської Федерації в м.Санкт-Петербург де знаходилась там до 22.06.2016 року (підтверджується копією квитка № 20071703333170).

11.06.2015 року, перебуваючи в м.Санкт-Петербург позивачка народила сина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІІ-АК № 278624, про що 28.06.2015 року складено запис акту про народження № 5324 в м.Санкт-Петербург Російської федерації, зареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану про народження дворець «Малютка» комітету у справах РАЦС Уряду Санкт-Петербурга (офіційний переклад свідоцтва про народження дитини додається), також факт народження дитини підтверджується довідкою про народження № 5322 від 28.06.2015.

У липні 2016 року позивачка повернулась до своїх батьків, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: вулиці Іофе, (до перейменування Островського) будинок № 34, і я зараз мешкає за вказаною адресою, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 05.07.2016 р. № НОМЕР_1.

У липні 2016 року позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації для з»ясування питання про призначення їй допомоги при народженні дитини.

За результатами розгляду її звернення отримала відмову в призначенні допомоги, оскільки згідно Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців з дня народження дитини (ст. 11 Закону).

За таких обставин позивачка в поданому позові просить суд визнати відмову неправомірною, поновити строк на подання заяви до УСЗН Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації про призначення державної допомоги при народженні дитини та зобов»язати УСЗН Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації здійснити призначення, нарахування та виплату соціальної пенсії допомоги .

До початку судового засідання позивачка надала заяву про розгляд справи без участі, свої вимоги підтримала.

Представник відповідача надав суду заперечення, також просив розглядати справу без участі представника.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В суді без заперечень з боку сторін були встановлені наступні фактичні обставини.

Позивака являється громадянкою України, перебуває у шлюбі також із громадяном України ОСОБА_3 , які мають зареєстроване місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 років СРСР б.1 кв.10, що підтверджено копіями паспортів та свідоцтва про шлюб (а.с.6,11).

Судом визнається загальновідомим фактом, що у 2014 році на території України розпочалась антитерористична операція, відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Луганська область - з 07 квітня 2014 року. На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції на території Луганської області не прийнято.

В період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності, що також є загально відомим фактом, що визнається судом та не потребує доказування в розумінні положень ст..61 ч.2 ЦПК України. .

Враховуюче зазначене, суд зазначає, що без сумнівів, під час проведення антитерористичної операції для життя позивачки була загроза і вона виїхала з м.Первомайськ.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження, в перекладі українською мовою, засвідченого нотаріально (а.с.7,25) - 11 червня 2015 року позивачка народила сина ОСОБА_4, який був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Росія).

З копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.14) вбачається, що з 05 липня 2016 року позивачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: вул. Островського б.34 у своїх батьків, що підтверджується також довідкою, складеною головою вуличного комітету у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.19).

При цьому суд зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 р. № 1085 (в редакціїрозпорядження Кабінету Міністрів України від 2.12.2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Місто Первомайськ Луганської області відноситься до таких населених пунктів.

До цього ж, не може піддаватись сумніву інформація про те, що житло позивачки в м.Первомайськ зруйновано, тому що окрім того, що м.Первомайськ Луганської області визнано територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, також на території м.Первомайськ до теперішнього часу продовжуються бойові дії і це також є загальновідомим фактом.

З листа УСЗН Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації від 03.07.2016 року вбачається, що позивачка зверталась до УСЗН Попаснянської Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації для вирішення питання щодо отримання допомоги при народженні дитини і її проінформовано, що така допомога призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців з дня народження дитини (а.с.27).

При цьому суд надає критичну оцінку запереченню, яке надано з боку УСЗН до матеріалів даного позову, в якому зазначено, що позивака не зверталась до УСЗН за призначенням допомоги при народженні дитини, адже у вищезазначеному листі УСЗН зазначено, що це лист із відповідним роз»ясненням позивачці було надано на її звернення.

А так, позивачка мабуть не подавала відповідні документи до УСЗН для призначення їй допомоги при народженні дитини, але очевидно, що позивачка дійсно зверталась до відповідача в іншій формі із зазначеним питанням щодо отримання допомоги при народженні дитини, про що їй було фактично відмовлено у здійсненні такої виплати, тому що у вищезгаданій відповіді зазначено, що вона на час звернення не має права на отримання такої допомоги, в зв»язку із сплиненням встановленого спеціальним законом строку.

Відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» , допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, що визначено ст..11 цього закону, як умова призначення відповідної допомоги.

Тобто, з урахуванням вище зазначеного судом встановлено, що позивачка дійсно звернулась до УСЗН після сплинення 12 місяців після народження дитини, яку вона народила 11.06.2015 року.

Але позивачкою надано докази про те, що вона не мала можливості звернутися до відповідного органу УСЗН, в межах строку встановленого законавством України після народження дитини, для призначення державної допомоги при народженні дитини з поважних причин, за обставин, які від неї не залежали.

Так, з наданих позивачкою документів вбачається, що вона виїхала з України за запрошенням приватної особи 29 червня 2014 року, тобто після початку проведення антитерористичної операції в Луганській області ( відомості міграційної карти серії 1414 № 0418049 від 29.06.2016р. на а.с.16).

Після народженні позивачкою сина соціально-політична обстановка в Луганській області і на Донбасі в Україна залишалась вкрай напруженою, зокрема м.Первомайськ Луганської області (місце постійного проживання позивачки), розпорядженням КМУ від 7.11.2014 р. № 1085 (зі змінами), віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на території м.Первомайськ відбувались бойові дії, інфраструктура зруйнована, а м.Попасна Луганської області (місце мешкання батьків позивачки) знаходиться на лінії зіткнення із незаконними збройними формуваннями і визнано населеним пунктом, де проводиться антитерористична операція, відповідно до розпорядження КМУ від 2.12.2015 р. № 1276-р..

За таких обставин повернення позивачки ні до м.Первомайськ ні до м.Попасна із новонародженою дитиною було неможливе.

В квітні 2016 року син позивачки захворів, що стало причиною того, що вона не змогла повернутися до своїх батьків, як планувала, до сплинення 12 місяців з дня народження дитини, з метою отримання відповідних державних виплат при народженні дитини (копії медичних документів на а.с.20-24).

Звернутися раніше до належного органу в України для призначення таких виплат, позивачка також не могла, тому що не мала належно оформленого місця перебування та проживання в Україні з причин, що від неї не залежали.

Згідно копії проїзного документу ( квітка залізничного потягу «Санкт-Петербург-Харків, а.с.18 ) позивачка повернулась в Україну 21 червня 2016 року.

05 липня 2016 року позивачка зі своїм сином була взята (зареєструвалась) на облік до УСЗН Попаснянської РДА, як особа, що перемістилась з окупованої території, за місцем проживання своїх батьків в м.Попасна по вул..Островського 34.

При тім, вже 03.07.2016р. позивачка отримала фактичну відмову (лист) УСЗН про те, що вона пропустила строк звернення до УСЗН для призначення соціальних виплат при народженні дитини. Отже, Закон України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» не містить спеціальної норми щодо порядку здійснення призначення державної допомоги при народженні дитини громадянам України, які вимушені були покинути тимчасово не підконтрольну Україні територію, або з поважних причин пропустили строк звернення до відповідних органів за призначенням держаної допомоги сім»ям з дітьми.

Однак, суд, розглядаючи цей позов і вважаючи, що він підлягає задоволенню зазначає та вважає необхідним застосувати до встановлених в цьому судовому провадженні правовідносин, наступні правові норми.

Згідно з преамбулоЗакону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», даний Закон відповідно доКонституції України, встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Пункт 43 Порядку призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751, передбачає, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст.6, ч. 2 ст.19, ч. 1 ст.68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Відповідно дост. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Права дитини на забезпечення державою належного її утримання також гарантуютьсяст. 52 Конституції України. Тобто, в даному випадку позовні вимоги є формою реалізації конституційного права громадянина на соціальний захист.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги при народженні дитини засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою ,що буде являтись порушенням інтересів самої дитини і що недопустимо в розумінні як основного Закону України Конституції так і вимог міжнародного законодавства та відповідає вимогам ст..5 КАСУ, про те, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, судом встановлено, що позивачкою пропущено строк звернення до УСЗН з питання призначення державної допомоги при народженні з поважної причини, тому що позивачка знаходилась в обмежених для неї умовах, в яких вона не могла дотриматись вимог закону з приводу отримання відповідної державної допомоги з причин, що не залежали від її волі, в зв»язку із проведенням антитерористичної операції за місцем її постійного проживання, що є загальновідомим фактом (як вже зазначалось судом раніше) ра), не потребує доказування і визнається судом як доказ з боку позивачки щодо обгрунтованості причини несвоєчасного звернення до УСЗН для призначення відповідної державної допомоги.

За таких обставин суд вважає можливим поновити позивачці строк для звернення та подачі заяви до УСЗН Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації про призначення державної допомоги при народженні дитини, хоча таке і не передбачено нормою спеціального закону «Про державну допомогу сім»ям з дітьми, але обгрутовано метою реалізації прав дитини, передбачених Основним Законом України Конституцією та положеннями Конвенції про права дитини, ратифікованої в Україні, якою гарантовано забезпечення дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

При цьому, суд також також зазначає, що хоча УСЗН і не приймало ніякого рішення з приводу розгляду звернення позвачки до УСЗН про призначення їй відповідної державної допомоги, але ж фактично своїм листом від 03.07.2016року, УСЗН, інформуючи позивачку про те, що вона не звернулась до УСЗН до 01.07 2016 року для призначення соціальних виплат, УСЗН відмовило позивачці у призначенні таких виплат, тому що в реальних умовах очевидно, що позивачка звернулась до УСЗН після сплинення 12 місяців з дня народження нею дитиною.

А тому, суд вважає, обґрунтованим в межах визначених правовідносин у даному провадженні, визнати неправомірними дії УСЗН Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації щодо відмови позивачці у призначенні та виплати державної допомоги при народженні дитини та зобов»язати УСЗН Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації призначити та виплатити позивачці державну допомогу при народженні дитини.

На підставі викладеного, положень ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001, Конституції України, Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року , керуючись ст.ст.11,159-163,181 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_7 ОСОБА_8 до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації про визнання відмови неправомірною, поновлення строку на подання заяви про призначення державної допомоги при народженні дитини та зобовязання здійснити призначення, нарахування та виплату соціальної допомоги - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті державної допомоги при народженням дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_9 ОСОБА_8 строк на звернення до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5. Зобовязати Управління соціального захисту населення Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.

Повний текст рішення складений 03.01.2017 р.

Суддя Попаснянського районного суду А.В.Архипенко