Ухвала суду № 64052614, 16.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1413/16-ц

Провадження № 22-ц/779/166/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, в інтересах якої діє опікун ОСОБА_7, до ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Озерянська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області про перебудову та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні заїздом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду від 02 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

03.08.2016 року ОСОБА_6, в інтересах якої діє опікун ОСОБА_7, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Озерянська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила зобов'язати ОСОБА_8 демонтувати господарську будівлю, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та проходить вздовж заїзду до її домоволодіння, таким чином, щоб ширина заїзду була не меншою 3,5 м; зобов'язати ОСОБА_8 не чинити їй перешкод у користуванні заїздом, прибрати з заїзду кахель, бетонні стовпи та розчистити заїзд від дерев; зобов'язати Озерянську сільську раду на черговій сесії розглянути питання щодо внесення змін до генерального плану с. Слобідка з урахуванням законних інтересів позивача, а саме внести на існуючий генплан заїзд до її господарства з центральної вулиці Франка.

Ухвалою Галицького районного суду від 02 грудня 2016 року визнано мирову угоду від 23 листопада 2016 року (подану суду 02 грудня 2016 року), укладену між позивачем та відповідачем згідно з якою:

1. Відповідач визнає та усуває всі вимоги позовних вимог, зазначених в даному позові.

2. Відповідач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних претензій до позивача по даному позову.

3. Позивач і відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб.

4. Сторони засвідчують, що їм відомі наслідки підписання мирової угоди.

На вищевказану ухвалу представник позивача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що цією ухвалою порушуються права та законні інтереси ОСОБА_6, оскільки мирова угода не виконана в повному обсязі, а тому наявними є обставини, які існували до звернення в суд з позовною заявою.

Крім того, мирову угоду ОСОБА_6 підписувала під час загострення хвороби, коли не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.

З цих підстав просить ухвалу Галицького районного суду від 02 грудня 2016 року скасувати, а справу направити в суд першої інстанції на новий розгляд.

Представники апелянта у засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, ухвалу суду про визнання мирової угоди вважали незаконною, оскільки мирова угода підписана позивачем, яка є недієздатною особою. Просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, пояснили, що мирова угода фактично виконана. Ухвалу суду вважали законною, просили відхилити апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеної між сторонами мирової угоди не суперечать чинному законодавству і не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а тому мирову угоду слід визнати, а провадження у справі закрити.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета позову. У разі укладення сторонами такої угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. При цьому він за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання зазначеної угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні цієї угоди і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016 року представник позивача подав суду заяву про затвердження мирової угоди разом із текстом мирової угоди від 23.11.2016 року, складеної та підписаної ОСОБА_6 та ОСОБА_8, за умовами якої:

1. ОСОБА_8 добровільно демонтував господарську будівлю, що проходить повз заїзду до господарства ОСОБА_6, таким чином, що ширина заїзду у найбільш звуженому місці становить 3,10 м і сторони на це погоджуються.

2. Також ОСОБА_8 розчистив дерева з заїзду, що проходить до господарства ОСОБА_6, та прибрав шифер з даного заїзду і сторони на це також погоджуються.

3. ОСОБА_8 прибрав з заїзду до господарства ОСОБА_6 металеву трубу довжиною 3 м та бетонний стовп довжиною 3 м і сторони також з цим погоджуються.

4. У подальшому сторони зобов'язуються підтримувати між собою добросусідські відносини, не чинити один одному перешкод у користуванні заїздом.

Разом з тим, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 рішенням Галицького районного суду від 04.08.2008 року визнано недієздатною. Рішенням Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 09.09.2008 року №26 опікуном недієздатної ОСОБА_6 призначено її сестру ОСОБА_2 Рішенням Галицького районного суду від 15.04.2013 року ОСОБА_2 звільнено від обов'язків опікуна недієздатної сестри ОСОБА_6 та призначено опікуном ОСОБА_7 (а.с. 6).

Таким чином встановлено, що ОСОБА_6 на момент складання та підписання мирової угоди від 23.11.2016 року була недієздатною.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 41 ЦК України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Суд першої інстанції наведене до уваги не взяв, не врахував, що мирова угода фактично є договором, який укладається сторонами (позивачем і відповідачем) для врегулювання спору шляхом взаємних поступок, та визнав мирову угоду, підписану недієздатною особою.

Крім того, з аналізу ст. 175 ЦПК України слідує, що ухвала про визнання мирової угоди виготовляється судом в нарадчій кімнаті і оформляється окремим документом. В резолютивній частині ухвали про визнання мирової угоди зазначаються усі умови мирової угоди. Не допускається, щоб мирова угода була додатком до ухвали.

Всупереч наведених норм процесуального права суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали умови мирової угоди не зазначив.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Галицького районного суду від 02 грудня 2016 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду від 02 грудня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.