Ухвала суду № 64052364, 12.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7517/16-ц

Провадження № 22-ц/779/96/2017

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Мелінишин Г.П.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що підприємство надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, який згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 02.06.2011 року перебуває на обслуговуванні позивача.

За період з квітня 2012 року по березень 2016 року розмір заборгованості відповідача за надані послуги становить 1778,59 грн., які позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2016 року позов комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 1778,59 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

ОСОБА_2 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що між ним та комунальним підприємством Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» не виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки відповідний договір не було укладено, фактично послуг він не отримував.

Також зазначає, що судом не взято до уваги строк позовної даності, допущено описки в описовій частині рішення.

Посилаючись на вказані обставини, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт вимоги скарги підтримав, просив суд її задоволити.

Представники позивача апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, представників позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачу по справі належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 32).

Рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02 червня 2011 року №212-Х КП «ЄРЦ» з 01 листопада 2011 року для житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська визначено виконавцем послуг: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд (а.с. 5).

Будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в якому проживає відповідач, віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта з управління в управління (на баланс) від 01.04.2012 року, (а.с. 23).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.12.2015 року №66-2 змінено назву КП «Єдиний розрахунковий центр» на КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» (а.с. 19).

Згідно довідки про розрахунок наданих послуг за період з квітня 2012 року по березень 2016 року по особовому рахунку ОСОБА_2 нарахована заборгованість за надані проте неоплачені послуги у розмірі 1778 грн. 59 коп. (а.с. 24).

Задовольняючи позов та стягуючи 1778 грн. 59 коп. заборгованості з відповідача ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо будинку, в якому проживає відповідач, підтверджується наданими представником позивача договорами та угодами з підрядними організаціями, актами приймання-передачі послуг, перевірки надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 303, ч.ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

П. 1 ч. 1 ст. 20 Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, згідно із зазначеними вище нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховго Суду України у справі №6-2951цс15 від 20.04.2016 року).

Докази звернення відповідача у встановленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні а також не представлені апелянтом в судовому засіданні. Відсутні і докази, які б спростовували факт надання позивачем послуг та представлений суду розрахунок заборгованості. В силу принципу змагальності, відповідач вправі був подати суду належні докази, які підтверджували б ненадання послуг обслуговуючою організацією. Самі заперечення такі обставини підтверджувати не можуть.

З огляду на те, що ОСОБА_2 не доведено факт ненадання або неналежного надання послуг з утримання будинку №16 по вул. Незалежності в м. Івано-Франківську та прибудинкової території, відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг, на що посилається апелянт, не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати.

У зв'язку з наведеним не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд першої інстанції необгрунтовано стягнув заборгованість за послуги, які позивачем не надавались.

Що стосується посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не застосовано строк позовної даності, то згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідна заява про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції не подавалася. Таку обставину підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду відповідач, а тому в суду не було правових підстав для її застосування до спірних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі та постановив рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування, немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Мелінишин Г.П.