Постанова № 64050192, 12.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа № 920/830/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя

ОСОБА_1 , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2 (довіреність №14-94 від 18.04.2014),

відповідача ОСОБА_3 (довіреність №35 від 06.09.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3193 С/2) на рішення Господарського суду Сумської області від 25.10.2016 у справі № 920/830/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м.Суми

про стягнення 71286,93 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.10.2016 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 62754,31 грн пені, 4278,72 грн 3% річних, 4253,90 грн інфляційних та 1378,00 грн судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга обґрунтована тим, що відповідач не порушував своїх зобовязань по оплаті, які визначені договором, оскільки розрахунки за природний газ здійснені в порядку та у спосіб, передбачений законодавством та п.6.3. договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В серпні 2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ "Сумитеплоенерго" 71286,93 грн заборгованості, з яких: 62754,31 грн пені за несвоєчасні розрахунки за отриманий природний газ, 4253,90 грн інфляційних збитків, 4278,72 грн 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що 30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго, покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3148/15-КП-29, згідно з яким продавець зобовязався передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Відповідно до п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 9360,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком, наведеним у цьому пункті.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п.11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами було укладено декілька додаткових угод, у тому числі додаткова угода №9 від 02.11.2015, відповідно до п.1 якої п.6.3. договору викладено в наступній редакції: « 6.3. Оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 191 Закону України Про теплопостачання та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю у порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обовязковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобовязується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.»

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6 028 384,16 грн. 68 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за зазначений період, копії яких додано до матеріалів справи.

Однак, відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином не виконав, що і стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 62754,31 грн, 4278,72 грн 3% річних, 4253,90 грн інфляційних збитків та звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на те, що його вина у виникненні прострочення з оплати заборгованості за природний газ відсутня, тому відсутні і підстави для задоволення позовних вимог.

25.10.2016 Господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п.3.1. постанови Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути з відповідача 62754,31 грн пені, 4278,72 грн 3% річних, 4253,90 грн інфляційних.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилався, зокрема, на те, що умовами договору, а саме п. 6.3. договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 02.11.2015 визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 191 Закону України Про теплопостачання та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю у порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погодились, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обовязковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобовязується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Як зазначив відповідач, відповідно до статті 191 Закону України Про теплопостачання оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою КМУ №217 від 18.06.2014 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для приведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки.

Цей порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки.

Однак, колегія суддів не приймає зазначені посилання відповідача до уваги з огляду на наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на підтвердження вчинення відповідачем дій, передбачених діючим законодавством України у сфері послуг з постачання природного газу, останнім були додані до матеріалів справи копії договорів на відкриття рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від споживачів.

Однак, відповідач, при цьому, не надав доказів здійснення будь-яких дій у межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору (стосовно стовідсоткової поточної оплати за газ та остаточного розрахунку до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) у разі, коли коштів, які надійшли від споживачів як оплата за спожиту теплову енергію на рахунок відповідача із спеціальним режимом використання, недостатньо для повної оплати вартості отриманого від позивача природного газу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з пропозицією викласти пункт 6.1 договору № 3148/15-КП-29 в іншій редакції чи внести будь-які інші зміни до цього договору в частині визначення порядку та умов проведення розрахунків.

Статтею 617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов'язані з недостатністю коштів на поточних рахунках відповідача із спеціальним режимом використання, на які надходять кошти від споживачів теплової енергії, не виправдовують бездіяльність відповідача (у розумінні абз. 3 п. 6.3. договору № 3148/15-КП-29) та не заперечують його обов'язку сплатити позивачу вартість отриманого від нього природного газу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що договір купівлі-продажу природного газу № 3148/15-КП-29 від 30.12.2014 підписаний між окремими юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобовязання покупця по зазначеному вище договору, в звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 62754,31 грн пені, 4278,72 грн 3% річних, 4253,90 грн інфляційних є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення Господарського суду Сумської області від 25.10.2016 у справі № 920/830/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 25.10.16р. у справі № 920/830/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.01.2017

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.