Постанова № 64050083, 11.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

11.01.2017 справа № 908/904/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за дов. б/н від 30.12.2016, від відповідача:ОСОБА_5 за дов. № Др-7-1116 від 03.11.2016, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької областівід18.11.2016 (повне рішення складено 25.11.2016)у справі№ 908/904/16 (головуючий суддя Зінченко Н. Г., судді: Колодій Н. А., Носівець В. В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція", м. Бердянськ Запорізької області,доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя,прозобов'язання укласти договір розподілу природного газу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова станція» (далі ТОВ «Газова станція»), м. Бердянськ Запорізької області, звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі ПАТ «Запоріжгаз»), м. Запоріжжя, про зобовязання укласти договір розподілу природного газу шляхом направлення на адресу ТОВ «Газова станція» заяви-приєднання до типового договору природного газу в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16 позовні вимоги ТОВ «Газова станція» задоволено у повному обсязі. Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. На думку відповідача укладання договору розподілу природного газу є неможливим з огляду на приписи Кодексу газорозподільних систем, оскільки позивач використовує засіб обліку, який не внесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В :

На підставі Договору оренди нерухомості № 9 від 30.06.2015, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов Інтрейд» (Орендодавець) та ТОВ «Газова станція» (Орендар), останнє тимчасово користується автомобільною газонаповнювальною компресорною станцією (далі АГНКС), яка розташована за адресою: вул. Приазовська, 114-В, м. Бердянськ, Запорізька області (а. с. 37-40).

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками. Договір є чинним і не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Постачання природного газу на обєкт позивача здійснювалося за Договором № Г-031/14 від 01.04.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Енерго Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова станція» (т. 1, а. с. 25-23).

Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII, який набув чинності 01.10.2015, було визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.

Зокрема, відповідно до статті 40 цього Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та на умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП). Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

На виконання вказаного Закону постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 був затверджений Кодекс газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС субєкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу ГРС та укладення договору розподілу природного газу.

У свою чергу, пунктом 3 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, зобовязано привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору розподілу природного газу в тримісячний строк з дати набрання чинності цією постановою, тобто до 29.02.2016.

З метою вирішення спору, що склався між сторонами, ТОВ «Газова станція» у порядку статті 58 Закону України «Про ринок природного газу» звернулося до НКРЕКП зі скаргою на бездіяльність ПАТ «Запоріжгаз» щодо укладення договору розподілу природного газу (т. 1, а. с. 43-44).

За результатами проведеної НКРЕКП наради вирішено: ТОВ «Газова станція» надати до НКРЕКП та ПАТ «Запоріжгаз» чинний договір користування (оренди) обєкта газоспоживання; після надання до ПАТ «Запоріжгаз» чинного договору користування (оренди) обєкта газоспоживання, ПАТ «Запоріжгаз» терміново присвоїти EIC-код субєкту ринку природного газу ТОВ «Газова станція» та в одноденний строк надати присвоєний ЕІС-код до ТОВ «Газова станція»; після надання до ПАТ «Запоріжгаз» чинного договору користування (оренди) обєкта газоспоживання ПАТ «Запоріжгаз» в одноденний строк надати ТОВ «Газова станція» заяву-приєднання до договору розподілу природного газу (т. 1, а. с. 140-141).

Листом від 12.03.2016 № 29 ТОВ «Газова станція» виконало вимоги НКРЕКП та направило на адресу ПАТ «Запоріжгаз» Договір оренди обєкта нерухомості № 9 від 30.06.2015 (т. 1, а. с. 45).

Однак заява-приєднання до договору розподілу природного газу ПАТ «Запоріжгаз» надіслана не була.

За таких обставин ТОВ «Газова станція» звернулося до місцевого господарського суду з позовом про укладення договору розподілу природного газу шляхом зобовязання ПАТ «Запоріжгаз» направити на адресу позивача відповідної заяви-приєднання.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши спірні правовідносини сторін, доходить висновку, що вони підпадають під правове регулювання ЦК України, ГК України, Законів України «Про ринок природного газу», «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII та постановами НКРЕКП «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» від 30.09.2015 № 2494 і «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» від 30.09.2015 № 2498

Згідно з частинами першою-другою статті 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (частина четверта статті 179 ГК України).

Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498. Відповідно до пункту 1.2 зазначеної постанови умови цього Договору однакові для всіх споживачів України.

При цьому, як передбачено частиною третьою статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 ГК України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Порядок укладання договору розподілу природного газу регулюється главою 3 розділу VI Кодексу ГРС.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором газорозподільних мереж (далі Оператор ГРМ) з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, обєкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобовязані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх обєкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Наведені положення конкретизовані у пункті 1.3 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, відповідно до яких договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобовязаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Таким чином, укладення договору розподілу природного газу є обовязковим для ПАТ «Запоріжгаз» за відсутності законодавчо визначених підстав відмови у його укладанні.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник ПАТ «Запоріжгаз» посилається на положення наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «ОСОБА_5 питання ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки» від 13.07.2016 № 1161, яким затверджено Порядок ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки.

Цим наказом передбачено, зокрема, зберігання до 01.01.2019 інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, унесені в установленому порядку до набрання чинності Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ зазначеного Порядку унесенню до Реєстру підлягають типи засобів вимірювальної техніки, затверджені призначеними органами з оцінки відповідності.

Виходячи з наведеного, відповідач наполягає на неможливості використання витратоміра-лічильника, який перебуває в експлуатації ТОВ «Газова станція», оскільки спірний прилад обліку не внесено до Реєстру засобів вимірювальної техніки.

Проте колегія суддів не погоджується з доводами відповідача та вважає, що суд першої інстанції надав їм належну правову оцінку, виходячи з такого.

Як вбачається з пояснень представників сторін та встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.10.2015 у справі № 908/4755/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016, лічильник ВРСГ-1 у 2008 році було внесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № 15871-00.

У 2009 році зазначений тип лічильників з Державного реєстру було виключено у звязку з припиненням серійного виробництва, однак при укладенні Договору на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 ПАТ «Запоріжгаз» та ТОВ «Газова станція» погодили використання такого засобу обліку в Додатку № 1 до цього Договору (т. 1, а. с. 9-19).

У січні 2015 року постачання природного газу до ТОВ «Газова станція» було припинено. Вимоги ТОВ «Газова станція» про зобовязання ПАТ «Запоріжгаз» поновити постачання природного газу є предметом спору у справі № 908/4966/15.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів, у тому числі первинна повірка та затвердження типу засобів вимірювальної техніки, проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.

Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші субєкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.

Відносини, що виникають у звязку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, регулюються Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIIІ.

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, оцінка відповідності це процес доведення того, що визначені вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані.

При цьому у пункті 1 Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016, встановлено, що цей Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, повязаних з вимірюваннями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» введення в експлуатацію використання продукції за її призначенням споживачем (користувачем) в Україні в перший раз; надання на ринку це будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності.

Натомість засіб обліку, який використовується відповідачем згідно зі статтею 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» підлягає періодичній повірці та повірці після ремонту.

Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 374. Лічильники газу та пристрої перетворення обєму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) віднесено до 41 категорії.

За визначенням, наведеним у пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, повірка лічильника газу встановлення придатності до застосування лічильника газу на підставі результатів контролю його метрологічних характеристик, що здійснюється в установленому законодавством порядку.

У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія паспорту витратоміра-лічильника газу ВРСГ-1 ИРВС 407000000 ПС, з якого вбачається, що за результатами позачергової повірки, здійсненої 25.02.2016, прилад обліку було визнано придатним до експлуатації. Строк чергової повірки 25.02.2018 (т. 2, а с. 135-143).

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що позитивні результати повірки витратоміра-лічильника газу ВРСГ-1 ИРВС, який перебуває в експлуатації ТОВ «Газова станція» є достатньою правовою підставою для його використання для комерційного обліку газу.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на положення пункту 5.5 наказу Міністерства палива та енергетики України «Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання» від 27.12.2005 № 618, відповідно до якого для комерційного обліку газу повинні застосовуватись засоби вимірювальної техніки, типи яких унесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та відповідають вимогам цих Правил. Засоби вимірювальної техніки, що підлягали державній метрологічній атестації, застосовуються для комерційного обліку газу за згодою облікової організації та споживача, що обумовлюється умовами договору.

Водночас суд першої інстанції, виходячи з правил подолання колізій у законодавстві, дійшов обґрунтованого висновку про пріоритет застосування норм Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та підзаконних актів, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, ГПК України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Таким чином, приписи пункту 5.5 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам статей 16, 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Обовязковість внесення приладів комерційного обліку природного газу не передбачена і Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Посилання заявника апеляційної скарги на судові рішення у справі № 908/4755/15 щодо неприйнятності використання витратоміра-лічильника ВРСГ-1 для комерційного обліку газу не спростовують висновків суду першої інстанції у цій справі, адже низка нормативно-правових актів, на яких ґрунтується, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 23.03.2016 у справі № 908/4755/15, на теперішній час втратила чинність. Так, Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 № 113/98-ВР втратив чинність 01.01.2016, а наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Інструкції щодо умов і правил проведення ремонту засобів вимірювальної техніки» від 04.05.2005 № 108 відповідно 26.07.2016.

Натомість суд першої інстанції правильно виходив із приписів нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення справи, тобто Законів України «Про ринок природного газу», «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII та Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016.

Крім того, статтею 35 ГПК України преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Запоріжгаз» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М. Колядко

ОСОБА_3