Ухвала суду № 64047946, 12.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 січня 2017 року м. Київ К/800/332/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об'єкту, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач Харківська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач збудував нежитлову будівлю літ. «Б-3», загальною площею 552,7 кв.м., по АДРЕСА_1, з порушенням будівельних норм та правил.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відмовляючи у відкриті провадження, суди попрепредніх інстанцій виходили з того, що у справі, яка переглядається, Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до фізичної особи про знесення самочинно збудованої багатоповерхової будівлі, яка розташована на території двору будинку АДРЕСА_1, та збудованої з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із ч. 7 вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» від 23 квітня 2014 року №150, Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції за переліком згідно з додатком, до якого включена і Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.

У відповідності до п. 2 вказаної постанови, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнято наказ від 21.10.2014 року №288 «Щодо діяльності Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області».

Згідно з п. 1 цього наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області наказано забезпечити здійснення функцій та повноважень територіального органу на території Харківської області, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, покладених на нього Положенням про Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, затвердженого наказом №235 від 1 жовтня 2014 року.

Пунктом 2 наказу від 21 жовтня 2014 року №288, визнано таким, що втратило чинність Положення про державну архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, що було затверджене наказом Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 2 червня 2011 року №22.

Таким чином, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області з 21 жовтня 2014 року є територіальним органом - структурним підрозділом апарату Державної архітектурної інспекції України.

В свою чергу, відповідно до Положення про Інспекцію державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (п.п. 2.2, п. 2), затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 листопада 2015 року №7/15, здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій є основним завданням Інспекції.

Положення п. 7 частини першої статті 3, п. 5 частини другої статті 17, частин першої та третьої статті 48, частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України дають підстави для висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, а саме, - органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За п.п. 1.1. п. 1 Положення про Інспекцію державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради остання є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради.

В випадку, що розглядається, позов заявлений Харківською міською радою про знесення самовільно побудованої багатоповерхової будівлі, на думку колегії суддів, не підпадає під дію п. 4 частини четвертої статі 50 КАС України.

За правовим висновком Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеним в постанові від 15 листопада 2016 року про справі №802/1318/15-а, спір за позовом ДАБІ в особі департаменту про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об'єкту.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін