Ухвала суду № 64047559, 11.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1949/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

11 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницького обласного конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів щодо визначення автобусних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області, треті особи на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Штефанік-Арсенюк", товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке-Таксі" та товариство з обмеженою відповідальністю "Ізяславтрансбуд" про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду І інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом І інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницького обласного конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів щодо визначення автобусних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області, треті особи на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Штефанік-Арсенюк", товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке-Таксі" та товариство з обмеженою відповідальністю "Ізяславтрансбуд" в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення обласного конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів щодо визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області від 05 жовтня 2016 року, за результатами якого на об'єкті конкурсу №6 Красилів-Якимівці (рейси 547/548, 549/550) та на об'єкті конкурсу №7 Хмельницький-Велика Медведівка (рейси 491/492, 493/494) переможцем визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Штефанік-Арсенюк".

Разом з адміністративним позовом, позивач подав клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому просив зупинити дію рішення з підготовки та проведення конкурсів щодо визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області від 05 жовтня 2016 року.

Відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову, суд І інстанції виходив з того, що для вжиття відповідних заходів повинні існувати реальні обставини, які б вказували на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, які, на думку суду, позивач не довів належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин відокремлених матеріалів справи та аналізу законодавчих норм, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином необґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, суд І інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.