Ухвала суду № 64047154, 10.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р. Справа № 876/8954/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Ліщинського А. М.,

за участю секретаря Керод Х. І.

представника відповідача Пікула О. Б.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року по справі № 813/2064/16 за позовом Державного підприємства "Екотрансенерго" до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №50207613 від 14 червня 2016 року та зобов'язати Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: р/р 26001053704681, 26042053700183, відкритих в ЗГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 325321, м. Львів, вул. Липинського, 13а та належать боржнику: Державне підприємство "Екотрансенерго" (код 34509969).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ч.5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, а тому позивач неодноразово звертався до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з проханням в рахунок погашення заборгованості перед кредиторами підприємства першочергово звернути стягнення на нерухоме майно, яке не задіяне у виробничій діяльності підприємства та не є засобом виробництва, однак відповідачем проігноровано такі прохання та накладено арешт на рахунки підприємства, на яких знаходяться грошові кошти, які використовуються підприємством для виплати заробітної плати своїм працівникам та сплати єдиного внеску.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №50207613 від 14 червня 2016 року.

Зобов'язано Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: р/р 26001053704681, 26042053700183, відкритих в ЗГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 325321, м. Львів, вул. Липинського, 13а та належать боржнику: Державне підприємство "Екотрансенерго" (код 34509969).

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідно до положень статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника в банках. Зазначає, що накладення арешту на рахунки позивача сприяє виплаті заборгованості з заробітної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 14 червня 2016 року головним державним виконавцем Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про арешт коштів боржника від ВП №50207613, згідно з якою в межах зведеного виконавчого провадження №50259885 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках: р/р26001053704681, 26042053700183 в ЗГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 325321, м.Львів, вул. Липинського, 13а та належать боржнику: Державне підприємство "Екотрансенерго" у межах суми: 820155,08 грн.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 1 липня 1949 року N 95, ратифікованої Україною 4 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення термінів сплати заробітної плати та не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємства незалежно від форм власності.

Частиною 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з довідкою підприємства №199/02 від 22 червня 2016 року на розрахунковому рахунку № 26001053704681, відкритого в ЗГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 325321, м. Львів, вул. Липинського, 13а та належать Державному підприємству "Екотрансенерго" (код 34509969) знаходяться грошові кошти, які використовуються підприємством для виплати заробітної плати своїм працівникам та сплати єдиного внеску.

Відповідно до довідки ПАТ КБ "Приватбанк" №10759879/5543179 від 22 червня 2016 року ДП "Екотрансенерго" має в ПАТ КБ "Приватбанк" відкритий зарплатно-картковий проект для виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Держава гарантує захищене законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Арешт коштів на рахунку позивача також унеможливлює виконання ним своїх обов'язків зі сплати податків та зборів. При цьому Податковим кодексом України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта про те, що арешт та звернення стягнення на рахунки позивача в банках сприяє виплаті заборгованості з заробітної плати є беззмістовним та не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, вказані дії відповідача унеможливлюють виплату заробітної плати іншим працівникам позивача та виконання позивачем обов'язків зі сплати податків та зборів.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року по справі № 813/2064/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Ліщинський А. М.

Повний текст ухвали складено 13 січня 2017 року