Постанова № 64046914, 11.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25864/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Сбербанк» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанови ВП 49263771 від 03.11.2015 року Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича (далі - державний виконавець) про відмову у відкритті виконавчого провадження; визнання неправомірною зі сторони відповідача бездіяльності, що виразилася у несвоєчасному направленні на адресу позивача постанови ВП 49263771 від 03.11.2015 року Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12 вересня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка виразилася в несвоєчасному направленні на адресу публічного акціонерного товариства «Сбербанк» постанови ВП 49263771 від 03.11.2015 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича про відмову у відкритті виконавчого провадження. В іншій частині позовних вимог відмовив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, а постанова суду - скасуванню в частині, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (змінено назву - публічне акціонерне товариство «Сбербанк») подало 27.10.2015 року до Державної виконавчої служби України заяву про відкриття виконавчого провадження та вчинення дій по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., 20 квітня 2015 року за реєстровим № 2107 по зверненню стягнення на майно боржника, з метою стягнення 13 345 286, 60 доларів США.

03.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49263771. Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець посилався на те, що документ, пред'явлений стягувачем, не є виконавчим написом у розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Виходячи з назви документа «-чий напис», даний документ не підлягає виконанню. Згідно п. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього Закону.

Листом № 49263771/20.1-142/12 від 04.11.2015 року державний виконавець направив на адресу ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та оригінал виконавчого документа.

Даний лист був отриманий ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» 16.11.2015 року.

Протиправність, на думку позивача, постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а також факт несвоєчасного надіслання рішення, стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірною та скасування постанови ВП 49263771 від 03.11.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що позивачем не було подано в повному обсязі документів до державної служби.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються, назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у відповідності до підпунктів 5.1, 5.2 п. 5 «Викладення виконавчого напису» глави 16 «Вчинення виконавчих написів» виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

З аналізу наведених норм убачається, що «виконавчий напис» вчинюється саме на документі, що встановлює заборгованість та у випадку, якщо він не вміщується на такому документі, він може бути продовжений на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

З матеріалів справи убачається, що на останній сторінці договору застави від 14 вересня 2011 року, яким встановлено заборгованість, починається виконавчий напис «виконав-» та продовжується на спеціальному бланку нотаріальних документів «-чий напис».

Вказаний виконавчий напис вчинений у відповідності до норм чинного законодавства та відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Оскільки виконавчий напис вчинюється саме на документі, що встановлює заборгованість, та може бути продовжений на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що виконавчий напис має бути викладений окремим виконавчим документом.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується подання позивачем належного виконавчого документа, передбаченого ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчого напису нотаріуса, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова ВП № 49263771 від 03 листопада 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена державним виконавцем Канцедалом О.О. необґрунтовано, за відсутності встановлених законодавством підстав, а тому є такою, що порушує права та інтереси позивача, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не було подано в повному обсязі документів до державної служби, то колегія суддів з даного приводу звертає увагу на наступне.

Так, 21 грудня 2016 року судом апеляційної інстанції було прийнято ухвалу, якою продовжено строк розгляду даної справи на 15 днів та витребувано у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оригінал виконавчого провадження ВП № 79263771 для огляду у судовому засіданні та належним чином завірену його копію. Також, явку представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було визнано обов'язковою. Розгляд справи перенесено на 11 січня 2017 року.

Дана ухвала, відповідно до роздруківки з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», була отримана Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29 грудня 2016 року, а повістка про виклик до суду була отримана відповідачем 03 січня 2017 року, що підтверджується зворотнім повідомленням. Таким чином, відповідач отримав ухвалу суду та судову повістку завчасно та належним чином.

Проте, у судове засідання, яке відбулося 11 січня 2016 року у суді апеляційної інстанції, представник відповідача не з'явився, причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень, пояснень та витребуваних судом документів не надав.

Так, відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки предметом розгляду в даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування, відповідно, покладений на відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено обґрунтованість прийнятої ним постанови ВП № 49263771 від 03 листопада 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови ВП № 49263771 від 03 листопада 2015 року - підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення даної позовної вимоги.

В частині позовних вимог щодо визнання неправомірною зі сторони відповідача бездіяльності, яка виразилася у несвоєчасному направленні на адресу позивача постанови ВП 49263771 від 03.11.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, то суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

В матеріалах справи міститься копія конверту, з якого убачається, що постанова ВП 49263771 від 03.11.2015 року державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження надіслана на адресу позивача 12.11.2015 року, а отримана останнім - 16.11.2015 року.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог законодавства надіслано на адресу позивача постанову ВП 49263771 від 03.11.2015 року не наступного дня - 04.11.2015 року, а через 8 днів - 12.11.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірною зі сторони Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України бездіяльності, яка виразилася у несвоєчасному направленні на адресу позивача постанови ВП 49263771 від 03.11.2015 року державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність відкритого в подальшому виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом не звільняє відповідача від обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сбербанк» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову.

Визнати неправомірною та скасувати постанову ВП 49263771 від 03.11.2015 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Шелест С.Б.

Файдюк В.В.