Постанова № 64046850, 11.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Скрипниченко Т.І.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року справа №263/10273/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника відповідача - Русакової Н.О., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2016 року у справі № 235/10273/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2016 року, ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про:

- визнання протиправним та скасування рішення управління від 22 липня 2016 року щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов'язання управління призначити, нарахувати та виплатити пенсію позивачу за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, починаючи з 08 липня 2016 року та виходячи з розмірі 90 % від суми місячного (чинного) заробітку (а.с. 2-7).

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2016 року у справі № 235/10273/16-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя від 22 липня 2016 року щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя призначити, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_3 за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, починаючи з 08 липня 2016 року та виходячи з розміру 90% від суми місячного (чинного) заробітку (а.с. 43-44).

Не погодившись із судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя подало апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначено, що відповідно до п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам, які працюють на посадах та умовах, передбачених цим Законом, призначені пенсії не виплачуються.

Апелянт зазначає, що відповідно до п. 5 розділу 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2016 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2016 року не скасовано, його положення (щодо даних правовідносин) не визнано неконституційними, до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, прийнято не було, то з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Апелянт також зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати саме положення Закону України «Про прокуратуру» № 1697-У11, як спеціального закону, який регулює організацію та діяльність прокуратури України на час звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії, зокрема, ст. 86 , якою визначено умови та підстави пенсійного забезпечення робітників прокуратури.

На підставі викладеного, вважає, що управлінням правомірно відмовлено позивачу у призначені пенсій на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 2663-ІІІ, яка втратила чинність.

Просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі (а.с. 49-51).

У судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставину справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 08 липня 1998 року працює в органах прокуратури (а.с.12-13, 31-41).

08 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з заявою про призначення, нарахування та виплати їй пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII починаючи з 08 липня 2016 року та виходячи з розміру 90% від суми місячного (чинного)заробітку (а.с. 15).

Листом № 99/Л-17-01-02 від 26 липня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя повідомило позивача про відсутність у неї права на призначення пенсії на підставі положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІ.

Крім того в листі вказано, що пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру» з 01 червня 2015 року не призначаються та не перераховуються (а.с. 16).

Не погодившись з відмовою управління у призначення пенсії за вислугою років на підставі положень ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявне право на призначення пенсії на підставі положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII.

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття пенсійним органом рішення щодо відмови у призначенні пенсії.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач в своїй заяві просила призначити їй пенсію на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Відповідач, як підставу для відмови позивачу в призначенні пенсії визначив, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, відповідно до якого, з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, на підставі положень Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про державну службу».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач посилаючись на вищезазначені норми Законів фактично не навів підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу саме відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями) .

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про неправомірність відмови пенсійного органу в призначенні пенсії позивачу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що управління не дотрималося вимог чинного законодавства щодо порядку розгляду заяви про призначення пенсії, надавши ОСОБА_3 відповідь замість прийняття рішення за результатами розгляду заяви.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії від 08 липня 2016 року та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства на час її звернення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя - задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2016 року у справі № 235/10273/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Визнати протиправною та скасувати відповідь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя від 26 липня 2016 року № 99/Л-17-01-02 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_3.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя розглянути заяву ОСОБА_3 від 08 липня 2016 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 11 січня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 13 січня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова