Постанова № 64046137, 10.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа № 917/1168/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1, за довіреністю № 75 від 15 грудня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3261П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у справі № 917/1168/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

про стягнення 2 459 996,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у справі №917/1168/16 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 374412,88 грн., 3% річних у розмірі 74633,81 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6736,15грн. В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у справі №917/1168/16 в частині відмови у стягненні пені у сумі 1 675 584,35 грн. та 3% річних у розмірі 335365,64 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення просить залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що зобовязання відповідача по оплаті газу виникли після підписання акту приймання-передачі природного газу, оскільки відповідно до пункту 6.1 договору відповідач зобовязаний здійснити остаточний розрахунок до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. Вважає, що обовязок відповідача платити за поставлений природний газ виникає з юридичного факту факту здійснення приймання-передачі природного газу у відповідному місяці, а не з факту підписання акту.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 12786 від 19.12.2016р.) відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у справі №917/1168/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається, зокрема, на те, що позивачем неправомірно здійснено нарахування пені та 3% річних на суми боргу без урахування спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, оскільки уклавши спільні протокольні рішення сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за частину природного газу, поставленого відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій щодо цієї частини, передбачивши відповідальність за невиконання зобовязань за спільним протокольними рішеннями.

Вважає, що суд першої інстанції враховуючи спільні протокольні рішення та виплати, здійснені відповідачем за власні кошти, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2016 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.) прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження, розгляд справи призначено на 10 січня 2017 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2016 року, у зв'язку зі звільненням у відставку судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи визначено інший склад колегії суддів: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Пелипенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 06 січня 2017 року у звязку із перебуванням у відпустці судді Гетьмана Р.А. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Камишевої Л.М., судді Пелипенко Н.М., судді Слободін М.М.

У призначене судове засідання представник позивача не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 3, а.с. 3).

10 січня 2017 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю його представників в іншому судовому засіданні Господарського суду Харківської області (вх. № 158).

Колегія суддів, розглянувши зазначене вище клопотання, дійшла висновку про залишення його без задоволення, виходячи з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 10 січня 2017 року представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у справі №917/1168/16 залишити без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", керуючись приписами ст.ст. приписами ст.ст. 526, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України, звернувся до Господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача 2 459 996,66 грн., з яких пеня у сумі 2 049 997,23 грн. та 3% річних у розмірі 409 999,45 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/2068/12-Н від 30.03.2012р. в частині своєчасного проведення розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2068/12-Н (далі - договір), за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за умовами даного договору використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 510 000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (п.п.2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.4 цього договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного, уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Згідно п. 6.2. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальними режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.7 договору у разі порушення з боку продавця строків оформлення актів приймання передачі природного газу, за умови їх належного оформлення та своєчасного надання покупцем (відповідно до першого абзацу пункту 3.5 договору), заборгованість покупця, яка виникла через не проведення розрахунків по пільгах і субсидіях населенню, за умови надання продавцю належним чином оформлених протоколів для проведення цих розрахунків, погашається після оформлення актів приймання передачі природного газу.

Розділом 7 договору вставлена відповідальність сторін.

Так, згідно з п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (поять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав визначених п.3 ч.2 ст. 39 ЗУ "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини що фактично склались між сторонами з 01 лютого 2012року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012р. №14/2068/12-Н позивачем поставлено відповідачеві у березні - грудні 2012 року природний газ на загальну суму 148 733 585,76грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі №3 від 31.07.2012р. на суму 34 160 960,69грн., № 4 від 30.04.2012р. на суму 13 364 015,17грн., №5 від 31.05.2012р. на суму 3 8865 716,77грн., №6 від 30.06.2012р. на суму 3 543 655,60грн., №7 від 31.07.2012р. на суму 4 580 100,68грн., №8 від 31.08.2012р. на суму 3 899 309,83грн., №9 від 30.09.2012р. на суму 4 088 186,38грн., №10 від 31.10.2012р. на суму 13 224 372,84грн. №11 від 30.11.2012р. на суму 25 798 620,14грн., №12 від 31.12.2012р. на суму 42 208 647,66грн. (т.1, а.с. 26-35).

Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012р. №14/2068/12-Н, у звязку з чим позивачем здійснено нарахування пені у сумі 2 049 997,23 грн. та 3% річних у розмірі 409 999,45 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст. 526, 530, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 992 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, виходив з того, що відповідач договірні зобов'язання в частині своєчасного здійснення розрахунків за поставлений газ за договором не виконав, та враховуючи укладення та проведення розрахунків за спільними протокольними рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, зазначив на правомірності стягнення пені у сумі 374412,88 грн. та 3% річних у сумі 74633,81 грн. відповідно до здійсненого судом розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення пені та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012р. №14/2068/12-Н.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормою ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено у цій постанові, 30.03.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2068/12-Н.

Виходячи з пунктів 4.5, 3.5, 6.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, сторони у договорі визначили, що акт приймання-передачі є суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, який має бути підписаний сторонами, і тільки тоді є підставою для остаточного розрахунку за придбаний газ за розрахунковий місяць, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014р. у справі №№911/27/25/13-г.

Крім того, відповідно пункту 8.7 розділу Документальне оформлення приймання-передачі природного газу Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012р. №420 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2012р. за за № 721/21034 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання - передачі природного газу №3 за спожитий природний газ у березні 2012 року підписаний лише 31.07.2012р.

Доводи скаржника про те, що пунктом 6.1 договору від 30.03.2012р. №14/2068/12-Н чітко встановлено дату остаточного розрахунку - до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, яка не залежить від оформлення актів приймання-передачі, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки договір слід розглядати при дослідженні всіх його умов в комплексі, та з аналізу яких вбачається, що остаточний розрахунок здійснюється до 30 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного та повернутого покупцю акту приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання відповідача по оплаті газу за березень 2012 року виникли після підписання акту приймання-передачі природного газу та повинні були бути виконані до 30.08.2012р., у звязку з чим посилання апелянта на розрахунок, наданий ним до суду першої інстанції при поданні позовної заяви, є безпідставними.

Одночасно колегія суддів погоджується зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком суми 3% річних та пені з урахуванням укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1., 6.2. Договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації було укладено:

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2353 від 16.08.2012р. про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 893 621,89 грн. (т.1 а.с. 81-82);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2545 від 17.09.2012р. про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 394 787,97 грн. (т.1 а.с.84-87);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2774 від 15.10.2012 р. про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 423 958,31 грн. (т.1 а.с 89-90);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2904 від 16.11.2012р. про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 2 977 871,56 грн. (т.1 а.с. 92-93);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 3130 від 14.12.2012р. про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 7 706 243,70 грн. (т. 1, а.с. 95-96);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 156 від 18.01.2013р. p. про погашення заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 8 220 469,18 грн. (т.1, а.с.98-99);

У відповідності до розділу 1 вказаних спільних протокольних рішень їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України віл 11.01.2005р. № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20).

У розділі 3 вищенаведених Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Згідно з розділом 4 цих протокольних рішень сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №342/16358, і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до чинного законодавства України.

Так, механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 7 якого розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Таким чином, шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору від 30.03.2012р. №14/2068/12-Н, а тому відсутні правові підстави для стягнення пені та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, строк оплати який змінений.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного суду України, наведеним, зокрема, у постановах від 11.11.2015р. у справі № 927/1733/14, від 01.07.2015р. у справі № 924/1230/14, який згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума заборгованості сплачена за рахунок субвенцій та щодо якої було змінено порядок та строки погашення відповідно до вказаних вище правочинів становить 20 616 952,61грн. грн., натомість, загальна вартість газу відповідно до актів приймання-передачі 148 733 585,76 грн.

Враховуючи обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні штрафних та фінансових санкцій за прострочення сплати тієї заборгованості, яка була предметом укладених спільних протокольних рішень, оскільки сторонами було змінено умови з оплати природного газу згідно спірного договору за рахунок субвенцій, а прострочення оплати на умовах спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.

Разом з тим, враховуючи умови підписаних спільних протокольних рішень, якими сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків виключно в частині заборгованості (в загальній сумі 20 616 952,61грн.), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірне нарахування пені та 3% річних на суми основного боргу за договором від 30.03.2012р. №14/2068/12-Н, що самостійно сплачені відповідачем власними коштами з допущенням простроченням.

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми ОСОБА_2, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 374412,88 грн. та 3% річних у розмірі 74 633,81 грн., які розраховані з суми заборгованості сплаченої відповідачем власними коштами, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012р. №14/2068/12-Н.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у справі №917/1168/16 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у справі №917/1168/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 13.01.2017р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Слободін М.М.