Ухвала суду № 64043964, 27.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 грудня 2016 року м. Київ № 826/19795/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

З позовних вимог встановлено, що позивач просить визнати протиправними дії відповідачів щодо внесення в Державний реєстр обтяжень майна запису від 27.09.2013 11:11:15 за № 13925798 Кримською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про обтяження автомобіля, а саме "арешт рухомого майна", зобов'язання відповідача-2 внести зміни до запису від 27.09.2013 11:11:15 за № 13925798 про обтяження автомобіля, а саме зареєструвати припинення вказаного в цьому записі обтяження.

Суд встановив, що державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 25287988) діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №80/5 від 02.08.2005 зі змінами. Згідно з положеннями Статуту основною метою діяльності відповідача є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Мін'юсту, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, забезпечення збереження та захист даних, що містяться в автоматизованих системах Єдиних та Державних реєстрів, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.

Разом з тим, вбачається, що на відповідача-1 не покладено обов'язки виконання функцій та повноважень, що можуть бути віднесені до владних управлінських у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, що стосується відповідача-2 Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 628-р «Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів» підтримано пропозицію Мін'юсту, зокрема, щодо визначення єдиним адміністратором державних та єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, новостворене державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 № 1272 «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 628-р «Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів» та пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, з метою оптимізації забезпечення функціонування Єдиних та Державних реєстрів, Мін'юстом видано наказ від 25.06.2015 № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України», зареєстрований в Мін'юсті 25.06.2015 за № 754/27199, яким державне підприємство «Національні інформаційні системи» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України

Таким чином, на законодавчому рівні адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Мін'юст, визначено ДП «НАІС».

Згідно пункту 1.1 Статуту Державне комерційне підприємство «Національні інформаційні системи» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту метою діяльності Підприємства є:

- сприяння реалізації державної політики, в сфері банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері організації примусового виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Згідно пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону технічний адміністратор Державного реєстру прав - ДП «НАІС» здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.

Тобто, в даному випадку, виходячи із змісту позовних вимог та характеру спірних відносин, суд приходить до висновку, що державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України є господарюючими суб'єктами, які здійснюють виключно торганізацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, забезпечують здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, а також сприяє реалізації державної політики, в сфері банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері організації примусового виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а відтак не здійснюють владних управлінських функцій та не є суб'єктом владних повноважень або особою, якій делеговано виконання таких повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Зі змісту позовних вимог видно, що позовні вимоги стосуються поновлення порушеного, на думку позивача, права власності на рухоме майно шляхом зобов'язання відповідачів зобов'язати внести зміни до запису від 27.09.2013 11:11:15 за № 13925798 про обтяження автомобіля.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір, який виник між позивачем та відповідачами не може бути предметом оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва, оскільки належить до юрисдикції місцевого загального суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.08.2015 № К/800/22115/15.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч. 6).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Згідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, з огляду на що даний позов підсудний Шевченківському районному суду міста Києва.

На підставі вищенаведеного, п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

5. Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.

6. Роз'яснити позивачу, що даний спір підсудний місцевому загальному суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів за правилами, встановленими статей 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Т.П. Балась