Постанова № 64043932, 10.01.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2017 року Чернігів Справа № 825/2237/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Скугоревої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови незаконною,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови незаконною.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.11.2016 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 825/574/16 від 13.07.2016 прийнята всупереч існуючим нормам Закону України «Про виконавче провадження», а тому є незаконною. Прийняття головним державним виконавцем зазначеної постанови позбавляє його права на виконання рішення суду та завдає значної матеріальної шкоди.

Судом було замінено неналежного відповідача, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїх запереченнях (а.с. 30-31) зазначив, що дії заступника начальника відділу примусового виконанню рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 51853772 від 18.11.2016 при виконанні виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 № 825/574/16 є правомірними та такими що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 825/574/16 виданий 13.07.2016 Чернігівський окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

18.11.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С., керуючись п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 59-61).

Не погоджуючись з даною постановою позивач звернувся до суду.

Частиною першою статті 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

04.08.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. керуючись статтями 17, 19, 21, 25, 31 Закону України від 24.01.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження», який на час розгляду справи втратив чинність (надалі - Закон № 606-XIV) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 41-42). Копії постанови направлені сторонам, що підтверджується супровідним листом вих. № 22179-0-33-16/20-1/9 від 04.08.2016, боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 10.08.2016 включно.

Відповідно до частини першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з частино першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Оскільки рішення суду боржником в наданий для самостійного виконання строк виконано не було, 02.09.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. на підставі ст. 28 Закону № 606-XIV винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн., яка направлена для виконання боржнику (а.с. 43, 44-45).

Крім того, 30.09.2016 на підставі статей 11, 89 Закон № 606-XIV винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення на боржника накладено штраф у розмірі 680,00 грн., копію постанови направлено боржнику для виконання (а.с. 46, 47-48).

04.10.2016 державним виконавцем на адресу Міністерства оборони України надіслано вимогу про виконання зазначеного виконавчого документу в триденний термін з моменту одержання вимоги (а.с. 49-50).

Так, 05.10.2016 набув чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пунктів 6, 7 прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII рішення, які виконувались органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 63 Закону № 1404-VII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 75 Закону № 1404-VII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки станом на 11.11.2016 рішення суду Міністерством оборони України без поважних причин у наданий державним виконавцем повторний строк виконано не було, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.C., на підставі статей 63, 75 Закону № 1404-VIII, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі на суму 1360,00 грн. (а.с. 52-53).

11.11.2016 на адресу Державної казначейської служби України для виконання, а також сторонам виконавчого провадження до відома, направлено заяву про виконання постанов по виконавчому провадженню № 51853772 (а.с. 54), а саме: про стягнення виконавчого збору від 02.09.2016 та про накладення штрафів від 30.09.2016 та 11.11.2016.

14.11.2016 керуючись ч. 3 статті 63 Закону № 1404-VIII до Національної поліції України направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Міністерства оборони України виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 № 825/574/16, відповідальність за яке передбачено статтею 382 Кримінального кодексу України (а.с. 55-57).

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.C. від 18.11.2016 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 825/574/16 від 13.07.2016 винесена на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження», а отже підстави для її скасування відсутні.

Посилання позивача на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.11.2016 не затверджена начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець не приймаються, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» (який діяв на момент винесення постанови ВП № 51853772 від 18.11.2016) не було передбачено затвердження вказаної постанови начальником відділу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем спростовано доводи позивача про неправомірність оскаржуваної постанови.

За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 41, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук