Ухвала суду № 64043302, 12.01.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6525/16

У Х В А Л А

12 січня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером та угодою)

відповідач: Пісов Н.П. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 4 від 15.07.2016 р., скасування постанови про накладення стягнень № 1 від 28.07.2016 р., -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 4 від 15.07.2016 р., скасування постанови про накладення стягнень № 1 від 28.07.2016 р.

14.12.2016р. представник відповідача заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В обґрунтування даного клопотання зазначено, що відповідно до ч.5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк, однак даний адміністративний позов подано до суду з пропуском строку звернення до суду, враховуючи, що позивач 29.07.2016р. отримав рекомендований лист з постановою № 1 від 28.07.2016 р.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача, надавши письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначено, що про прийняття оскаржуваної постанови позивачу стало відомо 14.11.2016 р., однак позивачем оскаржено до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів дії, акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 4 від 15.07.2016 р., постанову про накладення стягнень № 1 від 28.07.2016 р.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду та просив його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду заперечував, просив поновити строк звернення до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, суд вважає, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, адміністративний позов надійшов до суду 29.11.2016 р. (вхід. № 6313/16).

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

При цьому, як вбачається з аналізу вищевказаної норми, для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 30 Закону України «Про захист прав споживачів» скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.

Зідно п.п. 5.1 - 5.3 розділу ІV Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від № 310 від 07.03.2012р., скарги на дії посадових осіб при проведенні перевірок, видані ними приписи, а також на рішення посадових осіб, визначені в підпункті 4.2.6 пункту 4.2 розділу ІV цього Порядку, подаються до Держспоживінспекції України або до її територіального органу з питань захисту прав споживачів, що проводив перевірку, керівник якого протягом трьох робочих днів зобов'язаний забезпечити пересилання скарги з відповідними матеріалами перевірки та поясненнями з питань, порушених у скарзі, до Держспоживінспекції України. Подання скарги не позбавляє суб'єкта господарювання права звернутися безпосередньо до суду. Рішення посадових осіб, визначені в підпунктах 4.1.2 і 4.1.3 пункту 4.1 розділу ІV цього Порядку, можуть бути скасовані керівником органу з питань захисту прав споживачів у разі визнання їх такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, згідно ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може бути оскаржено до суду.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про накладення стягнень №1 від 28.07.2016 р. позивачу направлено 29.07.2016р.

Позивачем 25.11.2016р. на адресу Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направлено скаргу на дії, акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 4 від 15.07.2016 р., постанову про накладення стягнень № 1 від 28.07.2016 р.

28.12.2016р. (вих. № 603-154-13/28759) на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 направлено відповідь на вищезазначену скаргу, в якій зазначено, що за результатами вивчення наданих матеріалів встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області допущено недоліки при здійснення процедури контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, про рекламу та про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення. Разом з цим, вказано, що відповідно до ч.3 ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може бути оскаржено до суду.

Суд звертає увагу, що за змістом ч. 4 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, у разі якщо саме законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Відтак, враховуючи, вимоги ч.3 ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення», суд дійшов висновку, що обчислювати строк звернення до суду з цим позовом слід з моменту, коли позивач дізнався про оскаржувані дії та рішення відповідача.

З даним адміністративним позовом позивач звернувся 29.11.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" (22277\93, 27 червня 2000р. §59), правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у вирішенні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

При вирішенні даного клопотання суд враховує, що позивачем були оскаржені дії та рішення відповідача до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та відсутність документального підтвердження з боку відповідача коли саме позивачем було отримано оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду слід відмовити; клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 100, 155, 160, 165, 167 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 4 від 15.07.2016 р., скасування постанови про накладення стягнень № 1 від 28.07.2016 р., - відмовити.

Задовольнити клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.01.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк