Постанова № 64042926, 30.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2016 року №810/3898/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Васильківтепломережа» до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області Мостіпана Антона Геннадійовича про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» з позовом до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області Мостіпана Антона Геннадійовича, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Мостіпана Антона Геннадійовича від 27.05.2016 №РВ3200307912016 та №РВ-3200307922016;

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Мостіпана Антона Геннадійовича на підставі поданих КП «Васильківтепломережа» заяв внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельних ділянок в м. Васильків по вул. Шевченка, буд.9 та вул. Фрунзе, буд 46-Б.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Васильківської міської ради Київської області від 06.09.2013 №04.194-44-VI КП «Васильківтепломережа» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок, розташованих за адресами: м. Васильків по вул. Шевченка, буд.9 та вул. Фрунзе, буд 46-Б для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії.

Після розробки та погодження відповідної землевпорядної документації, позивач звернувся до відповідача з заявами про державну реєстрацію вказаних земельних ділянок. Разом з цим, відповідачем за наслідками розгляду заяв були прийняті рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру ґрунтуються на висновках державного кадастрового реєстратора про невідповідність цільового призначення вказаних земельних ділянок розробленій землевпорядній документації вимогам чинного законодавства.

Позивач з такими висновками не погоджується та звертає увагу суду, що ним було подано всю необхідну документацію, яка передбачена Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що з огляду на відсутність на земельних ділянках, які розташовані за адресами: м. Васильків по вул. Шевченка, буд.9 та вул. Фрунзе, буд 46-Б об'єктів трубопровідного транспорту, державна реєстрація вказаних земельних ділянок як земель трубопровідного транспорту є неможливою.

У судове засідання, призначене на 26.12.2016, представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням викладеного суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» зареєстроване 16.07.2002 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №245210 (а.с. 22).

6 березня 2013 року Васильківська міська рада Київської області прийняла рішення №04.194-44-VI, яким вирішила надати КП «Васильківтепломережа» дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування по існуючим тепловим камерам біля будинків на території міста Васильків Київської області згідно з додатком, у тому числі за адресою: м. Васильків, вул. Шевченка, 9 та м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-б (а.с. 14-15).

У 2015 році ФОП ОСОБА_2, яка має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника НОМЕР_1 від 13.03.2015, за замовленням позивача були розроблені проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування КП «Васильківтепломережа» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричного та теплової енергії в м. Васильків вул. Шевченка, 9 та м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-б (а.с. 8-9).

17 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області позивачу були надані висновки про погодження проектів землеустрою №272/41-16 та №269/41-16 щодо земельної ділянки площею 0,0055 га, розташованої за адресою: м. Васильків, вул. Шевченка, 9 та земельної ділянки площею 0,0036 га, розташованої за адресою м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-б (а.с. 18-19).

20 травня 2016 року позивач звернувся до Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області з заявами ЗВ-3206965712016 та ЗВ-3206965742016 про державну реєстрацію земельних ділянок для розміщення, будівництва і експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії площею 0,0055 га, розташованої за адресою: м. Васильків, вул. Шевченка, 9 та площею 0,0036 га, розташованої за адресою: м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-б.

Розглянувши вказані заяви та додані до них документи, відповідач дійшов висновку про невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру.

У вказаних рішеннях відповідачем зазначено, що згідно рішення Васильківської міської ради земельні ділянки відводяться під існуючим об'єктом нерухомого майна, який знаходиться під земною поверхнею та є складовою системи підземної теплової мережі, права на які відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації. З урахуванням викладеного державний кадастровий реєстратор дійшов висновку про неможливість проведення державної реєстрації земельної ділянки під такими об'єктами.

Наведені мотиви слугували підставою для прийняття оспорюваних рішень від 27.05.2016 №РВ3200307912016 та №РВ-3200307922016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та висновками, на яких вони ґрунтуються, позивач звернувся до суду.

У розумінні чинного законодавства земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частиною 3 статті 79-1 Земельного кодексу України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст.79-1 Земельного кодексу України).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені Законом України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 (далі - Закон №3613-VI, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини 1 статті Закону №3613-VI Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною 14 статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Частиною 2 статті 24 Закону №3613-VI встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, у тому числі, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Частиною 5 статті 24 Закону №3613-VI передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

У силу положень частини 6 статті 24 Закону №3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 66 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21 - 25 цього Порядку, про об'єкти Державного земельного кадастру.

Пунктом 67 Порядку №1051 передбачено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Пунктом 107 Порядку №1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Відповідно до пункту 109 Порядку №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Пунктом 110 Порядку №1051 передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ.

Згідно з пунктом 111 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор, зокрема, приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Отже, формування нової земельної ділянки передбачає проведення її державної реєстрації. Процедура державної реєстрації здійснюється, зокрема, на підставі заяви особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою. До вказаної заяви додається землевпорядна документація.

При цьому, Законом №3613-VI та Порядком №1051 встановлений вичерпний перелік підстав відмовив у державній реєстрації земельної ділянки. Так, однією із таких підстав є невідповідність поданих заявником документів вимогам чинного законодавства.

З оспорюваних рішень слідує, що саме з підстав невідповідності поданих позивачем документів вимогам, встановленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку №1051, відповідачем було відмовлено у державній реєстрації земельних ділянок, які розташовані за адресою: м. Васильків, вул. Шевченка, 9 та м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-б.

У контексті викладеного суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 9 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до статті 22 Закону №3613-VI документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Аналогічні вимоги встановлені пунктами 67 та 111 Порядку №1051.

Крім того, відповідно до пункту 74 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відмовляючи у державній реєстрації земельних ділянок відповідач посилається на положення статті 73 Земельного кодексу України, статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», з аналізу яких відповідач дійшов висновку, що земельні ділянки, під поверхнею яких розташовані об'єкти теплових мереж, не підлягають реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Аналізом матеріалів документації із землеустрою відповідачем також встановлено, що відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням розміщення на них об'єктів нерухомого майна. Разом з цим, як стверджує відповідач, теплові камери, розміщені на земельних ділянках, щодо яких позивачем подані відповідні заяви, не є об'єктами нерухомого майна у розумінні вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача суд зазначає, що чинне законодавство не містить положень, які б пов'язували можливість проведення державної реєстрації земельної ділянки з фактом наявності на такій земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, права на який підлягають державній реєстрації відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або з можливістю реєстрації такого речового права у майбутньому.

Суд також повністю відхиляє посилання відповідача на положення статті 73 Земельного кодексу України та статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», позаяк положення вказаних статей не мають відношення до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу відповідача, що земельні ділянки, розташовані за адресами: м. Васильків, вул. Шевченка, 9 та м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-б відповідно до землевпорядної документації відводяться у постійне користування КП «Васильківтепломережа» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії.

Аналогічне цільове призначення вказаних земельних ділянок зазначено у висновках Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області про погодження проекту землеустрою від 17.03.2016 №272/41-16 та №269/41-16.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Суд зазначає, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель землі, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії відносяться до розділу 14, підрозділу 14.02 - землі енергетики.

Таким чином відсутність на земельних ділянках, розташованих за адресами: м. Васильків, вул. Шевченка, 9 та м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-б об'єктів наземного та надземного трубопровідного транспорту у розглядуваному випадку не має жодного правового значення, позаяк вказані земельні ділянки не є землями транспорту та не відводились для розміщення та експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту тощо.

Одночасно з цим, суд також звертає увагу відповідача, що чинне законодавство не ставить в пряму залежність можливість зміни цільового призначення земельної ділянки з видами об'єктів нерухомого майна чи інфраструктури, що на ній вже розташовані.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Таким чином, затвердження органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання цих ділянок у користування є самостійною та вичерпною підставою для зміни цільового призначення земельної ділянки, що не потребує будь-якої згоди на це державного кадастрового реєстратора.

Державний кадастровий реєстратор, встановлюючи відповідність поданих документів вимогам чинного законодавства, не наділений повноваженнями надавати правову оцінку доцільності зміни цільового призначення земельної ділянки чи правомірності рішень органів місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, рішень про надання дозволів на розробку проектів землеустрою чи рішень про їх затвердження.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідачем не було надано належних доказів та пояснень на обґрунтування правомірності висновків, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення про відмову у державній реєстрації земельних ділянок.

Тому, беручи до уваги, що поданий позивачем пакет документів відповідає вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, суд дійшов висновку про протиправність рішень державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області від 27.05.2016 №РВ3200307912016 та №РВ-3200307922016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та наявність підстав для їх скасування.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельних ділянок в м. Васильків по вул. Шевченка, буд.9 та вул. Фрунзе, буд 46-Б, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 9 Порядку №1051 до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держгеокадастру у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать, зокрема, внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення.

Отже, внесення відомостей (змін до них), у тому числі щодо державної реєстрації земельних ділянок, належить до виключної компетенції державних кадастрових реєстраторів територіальних органів Держгеокадастру.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення/дії якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, або ж давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Враховуючи викладене, задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача внести до Державного земельного кадастру записи про державну реєстрацію земельних ділянок буде мати наслідком втручання у виключну компетенцію відповідача, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

За таких обставин вимоги позивача у вказаній частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Беручи до уваги протиправність рішень відповідача від 27.05.2016 №РВ3200307912016 та №РВ-3200307922016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру суд, з урахуванням положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви КП «Васильківтепломережа» про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які розташовані за адресами: Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 9; Київська область, м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-Б, з урахуванням висновків суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача в частині протиправності рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав.

Беручи до уваги наведене у сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Понесені позивачем судові витрати згідно платіжного доручення від 25.11.2016 №790 підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області Мостіпана Антона Генадійовича від 27.05.2016 №РВ3200307912016 та №РВ-3200307922016.

Зобов'язати державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області повторно розглянути заяви Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (ідентифікаційний код 31916457) про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які розташовані за адресами: Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 9 та Київська область, м. Васильків, вул. Фрунзе, 46-Б.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (ідентифікаційний код 31916457, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області (місцезнаходження: Київська область, м. Васильків, вул. Небесної Сотні, 46) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.