Постанова № 64042247, 19.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р. Справа № 804/6977/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В. при секретарі Музиці Я.І. за участю: позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баглійський відділ державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання незаконним наказу №3514-к від 15.09.2016, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі ГУ юстиції, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баглійський відділ державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі Баглійський відділ ДВС, третя особа), в якому просить суд:

- визнати незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області від 15.09.2016 року № 3514-к виданий Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року;

- стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній платі з травня 2016 року по 15 вересня 2016 року;

-стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2016 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач при винесенні наказу №3514-к від 15.09.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського ВДВС порушив права і інтереси позивача, оскільки діяв із порушенням норм чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в поданих раніше письмових запереченнях зазначив, що ОСОБА_1 неналежним чином ставилась до своїх посадових обовязків, чим порушила права та законні інтереси сторін виконавчого провадження, систематично порушувала трудову дисципліну та присягу державного службовця, у свої зверненнях до різних установ з наклепом щодо корупційних діянь ганьбила та підривала авторитет органів державної виконавчої служби в цілому та безпосередньо Баглійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та його посадових осіб, за таких обставин просила у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні надали свої пояснення свідки на стороні відповідача, які зазначили, що ОСОБА_1 тривалий час без поважної причини не зявлялась на роботі, а в той час, коли приходила, то принципово не відвідувала своє місце роботи. Крім того позивач постійно писала скарги та вказувала та вказувала не неналежне облаштування свого робочого місця.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 липня 2015 року згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 2241-к ОСОБА_1 було призначено на посаду державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, як таку, що пройшла стажування на цій посаді, зі збереженням 12 рангу державного службовця та встановлено надбавку за вислугу років на посадах державних службовців у розмірі 15% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.

Так, наказом від 15.09.2016 року №3514-к ОСОБА_1 було звільнено з посади Державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідно до ч.5 ст.66 Закону України «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця 15 вересня 2016 року.

Правомірність та обґрунтованість наказу від 15.09.2016 року №3514-к є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо повязані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст.65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обовязків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обовязків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного спяніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Як вбачається із наказу від 15.09.2016 року підставами для звільнення ОСОБА_1 з державної служби стали: порушення останньою Присяги державного службовця, невиконання або неналежне виконання посадових обовязків та прогул.

Судом встановлено, що 01 листопада 2006 року ОСОБА_1, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ прийняла присягу державного службовця наступного змісту:

«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обовязки».

Аналізуючи текст присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Так, відповідно до ст.66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, субєкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, субєктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, субєкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Таким чином, відповідач характеризує дії ОСОБА_1, як порушення присяги, невиконання або неналежне виконання посадових обовязків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, та прогул, що передбачає винесення догани.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, стосовно позивача, не було винесено жодної догани за скоєння нею, вказаних в наказі від 15.09.2016 року №3514-к дисциплінарних проступків, що мало бути передумовою звільненню.

Судом встановлено, що в 2011 році, у відношенні позивача була винесена догана, але відповідно до ст.79 Закону України «Про державну службу» вона має бути знята протягом року, а отже не має відношення до розгляду даної справи.

Так, суд наголошує на тому, що звільнення позивача з державної служби є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою припинення державної служби є порушення посадовою особою дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до цієї особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з державної служби має бути мотивовано.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути відповідним.

Так, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, при цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Разом із цим, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що в наказі від 15.09.2016 року №3514-к вказано щодо неналежної присутності на робочому місті позивача 05.06.2016 року, оскільки вказана дата випадає на неділю, що є вихідним днем.

З огляду на викладене суд вважає, що наказ від 15.09.2016 року №3514-к не відповідає нормам чинного законодавства та отже підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно із ст. 235 КЗпП - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ст.236 КЗпП - у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час затримки.

Положення ст. 236 КЗпП кореспондується з розясненням Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 за № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (далі - розяснення Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9) та рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012 за № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.ст.233,117, 237-1 КЗпП України, відповідно до яких роботодавець зобов'язаний сплатити незаконно звільненому працівнику як середній заробіток за час вимушеного прогулу, так і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 3 п.32 розяснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Із системного аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. При цьому, стягнення з роботодавця середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненого працівника відбувається за умови встановлення вини такого роботодавця у допущеному вимушеному прогулі і не поновленні звільненого працівника на посаді після прийняття судового рішення про поновлення такого працівника.

Отже, вимога про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу можлива в разі поновлення на роботі такого працівника з обовязковим визнанням незаконності такого звільнення.

З огляду на викладене суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 оплату за часи вимушеного прогулу з 15 вересня 2016 року по день поновлення на роботі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування заборгованості по заробітній платі з травня 2016 року по 15 вересня 2016 року, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні були надані табелі відвідування за вказані періоди, що підтверджує відсутність відповідача на роботі.

З огляду на викладене, позивачем не доведено належними доказами факт присутності на роботі за вказані періоди, а отже суд відмовляє у задоволенні вимог щодо відшкодування заборгованості по заробітній платі з травня 2016 року по 15 вересня 2016 року з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баглійський відділ державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання незаконним наказу №3514-к від 15.09.2016, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області від 15.09.2016 року № 3514-к виданий Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області;

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року;

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2016 року по 19 грудня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 23.12.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5