Постанова № 64042198, 13.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р. Справа № 804/7750/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краяни» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Краяни» з позовом до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування свого позову товариство з обмеженою відповідальністю «Краяни» (далі - ТОВ «Краяни») зазначило, що висновки інспекції та винесене податкове повідомлення-рішення є протиправними, а всі перевірені контролюючим органом господарські операції були реальними, що підтверджується належними доказами. Право на нарахування податкового кредиту було у позивача, враховуючи наявність складених постачальниками податкових накладних, у звязку із поставкою товару або перерахуванням коштів в якості оплати його вартості.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив обставини справи таким чином, як про це зазначено вище, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення розглядуваного адміністративного позову, зазначивши, що висновки перевірки є правомірними, відповідають дійсності, ґрунтуються на підтверджених в ході перевірки даних, а здійснені господарські операції з контрагентом не були спрямовані на реальне настання наслідків. Перевіркою були встановлені порушення норм чинного законодавства, у звязку із чим на підставі акту перевірки і було винесене спірне податкове повідомлення-рішення, яке є правомірним та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цього адміністративного позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом визначено, що предметом доказування в цій адміністративній справі є встановлення правомірності чи протиправності винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.

04.11.2014 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якого є відповідач, було складено акт №4055/2203/21864584 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Краяни» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин із ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Адамін Сервіс», ТОВ «Велар-Д» за період липень 2014 року.

Згідно з ст.75, ст.78 Податкового кодексу України (у чинній на момент проведення перевірки редакції), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з висновками акту, перевіркою встановлена відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Краяни», а саме:

- встановлена відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Краяни» операцій по ланцюгу: ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Адамін Сервіс», ТОВ «Велар-Д» - ТОВ «Краяни» за період липень 2014 року на загальну суму 86941,00 грн.;

- встановлена відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Краяни», а саме встановлена відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Краяни» операцій по ланцюгу: ТОВ «Велар-Д» - ТОВ «Краяни» - ТОВ «Еталон-Агро-Плюс», ДП «Мелітопольське Лісомисливське господарство»;

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) у липні 2014 року на загальну суму 35667,00 грн.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Велар-Д» зареєстровані накладні за 2014 рік з кодами УКТ ЗЕД на придбання товару з номенклатурою: Бензин А-92, А-95, Арахіс, Труби безшовні, Фісташки, Чіпси та на реалізацію з номенклатурою: Харнес, Грінфорт ІГ 480, Тренд, Гриніл.

Під час проведення перевірки позивач надав перевіряючим первинні бухгалтерські документи: договори купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, виписки з банківського рахунку про оплату вартості товару, документи подальшого використання придбаного товару - договори підряду тощо.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Краяни» уклало цивільно-правові договори та вступало у господарські відносини із ТОВ «Велар-Д», ТОВ «Адамін Сервіс», ТОВ «Сіндар Тур».

Позивач здійснював діяльність у відповідності з тими видами діяльності, що передбачені в ЄДРПОУ та статуті - код КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, код КВЕД 28.93 - виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну, код КВЕД 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням основний.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Так, 06.05.2014 року між ТОВ «Велар-Д» (продавець) та ТОВ «Краяни» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 605, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті. Конкретна кількість, асортимент та ціна партії товару, що передається за даним договором вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору. Згідно з пунктом 1.3 покупець зобовязується провести 100 % передоплати за товар, що поставляється.

На виконання вказаного договору ТОВ «Краяни» 22.07.2014 року були перераховані грошові кошти у сумі 69750,04 грн., 06.10.2014 року - у сумі 200000,00 грн., 24.07.2014 року - у сумі 120000,00 грн.

Згідно з видатковою накладною № РН-21 від 02.07.2014 року ТОВ «Краяни» отримало від ТОВ «Велар-Д» товар - харнес. За ТТН від 02.07.2014 року № 1 перевізником виступав ТОВ «КСВ-ГРУП». Даний товар був в подальшому реалізований ТОВ «Еталон-Агро-Плюс», що вбачається з видаткової накладної № РН-093 від 02.07.2014 року, довіреності № 744 від 02.07.2014 року, ТТН № 2 від 02.07.2014 року. Товар оплачений 02.07.2015 року ТОВ «Еталон-Агро-Плюс» згідно банківської виписки з рахунку позивача.

Згідно з видатковою накладною № РН-84 від 08.07.2014 року ТОВ «Краяни» отримало від ТОВ «Велар-Д» товар - харнес, грінфорт IГ 480. За ТТН від 08.07.2014 року №5 перевізником виступав ТОВ «КСВ-ГРУП». Даний товар був в подальшому реалізований ТОВ «Еталон-Агро-Плюс», що вбачається з видаткової накладної № РН-098 від 08.07.2014 року, довіреності № 750 від 08.07.2014 року, ТТН № 6 від 08.07.2014 року. Товар оплачений - 08.07.2015 року ТОВ «Еталон-Агро-Плюс» згідно з банківською випискою з рахунку позивача.

Згідно з видатковою накладною № РН-152 від 15.07.2014 року ТОВ «Краяни» отримало від ТОВ «Велар-Д» товар - грінфорт ІГ 480, гриніл, тренд. Перевізником виступав ТОВ «КСВ-ГРУП». Також згідно з видатковою накладною № РН-156 від 15.07.2014 року ТОВ «Краяни» отримало від ТОВ «Велар-Д» товар - гриніл. Даний товар був в подальшому реалізований ТОВ «Еталон-Агро-Плюс» за видатковою накладною № РН-103 від 15.07.2014 року, довіреність № 753 від 15.07.2014 року, ТТН № 10 від 15.07.2014 року. Товар оплачений 15.07.2015 року ТОВ «Еталон-Агро-Плюс», що вбачається з банківської виписки з рахунку позивача.

Також 24.04.2014 року між ТОВ «АДАМІН СЕРВІС» (продавець) та ТОВ «Краяни» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 325, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті. Конкретна кількість, асортимент та ціна партії товару, що передається за даним договором вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Згідно з видатковою накладною № РН-0000213 від 01.08.2014 року ТОВ «Краяни» отримало від ТОВ «АДАМІН СЕРВІС» товар - систему мікроклімату, приводну станцію. Перевізником виступав TOB «КСВ-ГРУП» за товарно-транспортною накладною № 3 від 01.06.2014 року.

За поясненнями позивача, товариство здійснювало оплату - 25.07.2014 року на суму 57000,00 грн., 28.07.2014 року - на суму 50000,00 грн., тому товар буч оплачений в повному обсязі та використаний для збірки шафи кінцевого вистою тістових заготовок РКШ-3 згідно акту списання № СпТ-000015 від 19.08.2014 року.

Дана шафа в подальшому була придбана ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно видаткової накладної № РН-127 від 22.08.2014 року, довіреності № 6879868 від 22.08.2014 року, акту приймання-передачі майна № 1 від 22.08.2014 року, товар був оплачений - 24.07.2014 року, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Краяни».

24.07.2014 року між ТОВ «СІНДАР ТУР» (продавець) та ТОВ «Краяни» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 247, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті. Конкретна кількість, асортимент та ціна партії товару, що передається за даним договором, вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною договору. На виконання умов п. 1.3 вказаного договору ТОВ «Краяни» провело попередню оплату у сумі 107000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку за 28.07.2014 року та 25.07.2014 року.

Згідно видаткової накладної № РН-0000176 від 01.08.2014 року ТОВ «Краяни» отримало від ТОВ «СІНДАР ТУР» товар - ланцюг тяговий шаг 100, профіль гнутий, ланцюг тяговий шаг 50, люлька. Перевізником виступав ТОВ «Каре» згідно товарно-транспортної накладної № 4 від 01.08.2014 року. В подальшому товар був використаний у господарській діяльності, а саме ланцюг тяговий шаг 100, профіль гнутий - для збірки шафи кінцевого вистою тістових заготовок РКШ-3 згідно з актом списання № СпТ-000015 від 19.08.2014 року. Дана шафа в подальшому була придбана ПАТ КБ «ПриватБанк» за видатковою накладною № РН-127 від 22.08.2014 року, довіреністю № 6879868 від 22.08.2014 року, актом приймання-передачі майна № 1 від 22.08.2014 року та оплачений 24.07.2014 року, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Краяни». А ланцюг тяговий шаг 50, люлька був використаний для збірки шафи попереднього вистою тістових заготовок ШПР-2 згідно з актом списання № СпТ-000018 від 20.08.2014 року та в подальшому придбана ПАТ КБ «ПриватБанк» за видатковою накладною № РН-127 від 22.08.2014 року, довіреністю №6879868 від 22.08.2014 року, актом приймання-передачі майна № 1 від 22.08.2014 року та був оплачений 24.07.2014 року, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Краяни».

Натомість за результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновків про відсутність обєктів оподаткування, нереальність проведених господарських операцій, що призвело до порушення п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження ПДВ у липні 2014 року на загальну суму - 35667,00 грн.

За ст.22 Податкового кодексу України визначено що є обєктом оподаткування. Ним визнано майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

У п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (у відповідній чинній на момент проведення перевірки редакції), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Статтею 9 вищевказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у звязку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами. А про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити обставини, за якими всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції у нього відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску).

Натомість чинним законодавством України не передбачено обовязку субєкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагентів під час укладення та виконання договорів з ними.

Судова практика Верховного суду України (постанови від 09.09.2008 року, справа №21-500во08, від 01.06.2010 року, справа №21-573во10) також свідчить, що у випадку не виконання контрагентом свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, негативні наслідки та відповідальність щодо цього наступають саме для цієї особи. Та зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має усі необхідні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року, справа №14/11, за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.1 ст.244 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду (Європейський Суд з прав людини) як джерело права.

За ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності субєкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

Крім того, суд зазначає у відповідності до положень п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову в тому числі про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

У свою чергу скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, а такий акт попередньо є протиправним (п.10.2. постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 2), тому суд вважає за необхідне у межах позовних вимог визнати спірне рішення відповідача протиправним та скасувати його.

Згідно з ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно з ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, позивач надав суду належні докази на підтвердження реальності проведення господарських операцій, а доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Тим більше, було встановлено, що податковою інспекцією не були досліджені належним чином первинні документи. Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки, є протиправним, як і нараховані за ним суми грошового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що цей адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 КАС України, положень Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачену суму судового збору у розмірі 1378,00 грн. (платіжне доручення від 07.11.2016 року № 1154).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.11.2014 року № НОМЕР_1.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни" судові витрати у розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 19 грудня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1