Ухвала суду № 64038205, 12.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/718/16-ц 12.01.2017 12.01.2017 12.01.2017

Провадження №22-ц/784/112/17

Головуючий у першій інстанції-Янчук С.В.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Бондаренко Т.З., Лівінського І.В.,

із секретарем - Андрієнко Л.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника ОСОБА_1

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 2 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі Баштанська міськрада), відділу Держземагентства в Баштанському районі Миколаївської області, (далі відділ Держземагенства)

про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно

У С Т А Н О В И Л А:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Баштанської міськради, відділу Держземагентства про захист спадкових прав.

Позивач зазначав, що за заповітом від 13 травня 2003 року він є спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер 9 червня 2003 року. Спадкодавцю за життя на праві власності належав житловий будинок № 15 по вул. Сагайдачного (Кірова) у м. Баштанка Миколаївської області з земельною ділянкою. Постановою приватного нотаріуса Баштанського нотаріального округу від 17 лютого 2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у звязку з пропуском встановленого законом строку.

Посилаючись на те, що з листопада 2001 року по день смерті ОСОБА_3 фактично проживав з ним, позивачем, ОСОБА_1 просив встановити факт спільного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 1000 кв.м.

До участі у справі як третіх осіб залучено КП «Баштанське БТІ» та приватного нотаріуса Баштанського міського нотаріального округу.

Представник Баштанської міської ради участі в судовому засіданні не приймав, подав заяву, якою не заперечував проти задоволення позову.

Представник відділу Держземагентства у Баштанському районі та приватний нотаріус Баштанського міського нотаріального округу участі у судовому засіданні не приймали, своєї думки стосовно позову не висловили.

Представник третьої особи КП «Баштанське БТІ» участі у судовому засіданні не приймав, подав заяву про визнання позову.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 2 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просив рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на ті ж обставини, якими обґрунтовував позов та на помилковість висновків суду про коло відповідачів у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо умов, підстав та порядку прийняття спадщини, а також підстав видачі правовстановлюючих документів (свідоцтв) є цивільними та регулюються нормами спадкового законодавства.

За загальним принципом дії законів у часі будь-який акт цивільного законодавства регулює ті відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, та, за певних виключень, не має зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України, стаття 5 ЦК України).

Отже, цивільні відносини регулюються тими законами (нормативно-правовими актами), які діють на час їх виникнення.

Такий принцип закріплено і пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, в якому зазначено, що його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Норми спадкового законодавства закріплені книгою шостою ЦК України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Таким чином, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування").

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР, який діяв до 1 січня 2004 року, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном (пункт 1 частини 1), або подав до нотаріального органу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (пункт 2 частини 1 та частина 2).

Норми ЦК УРСР, на відміну від ЦК України, не повязували прийняття спадщини з фактом проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тому, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року факт спільного проживання зі спадкодавцем юридичного значення не мав.

З матеріалів справи вбачається, що 9 червня 2003 року помер ОСОБА_3 (а.с. 8), якому на праві власності належав житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями та спорудами по вул. Кірова (назва вулиця змінена на Сагайдачного), 15 в смт. Баштанка, розташований на земельній ділянці присадибних земель колгоспу ім. Комінтерна (а.с.15-16,22).

За заповітом, складеним 13 травня 2003 року, ОСОБА_3 заповідав усе своє майно, у тому числі спірний будинок, ОСОБА_1 (а.с. 36).

ОСОБА_1 зареєстрований у спірному будинку з 3 лютого 2001 року (а.с. 37) та постійно проживав там з червня 2003 року.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась 9 червня 2003 року, а строк, передбачений частиною 2 статті 549 ЦК УРСР, сплинув до 1 січня 2004 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірні відносини не регулюються нормами ЦК України, а тому неналежним є і обраний позивачем спосіб захисту порушеного права за нормами цього кодексу (встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем).

Такий висновок не перешкоджає позивачу скористатись правом на захист спадкових прав відповідно до правил пункту 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР, що діяв на той час, або шляхом оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії через відсутність спору про право (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13).

Доводи апеляційної скарги стосуються доведеності факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що є наслідком невірного тлумачення пунктів 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому ці доводи правового значення не мають.

Посилання представника відповідача на невірний висновок суду щодо необхідного кола учасників спору також не впливає на основний висновок щодо підстав відмови в позові.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, або доводили б порушення ним вимог цивільного та процесуального законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 2 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Т.З.Бондаренко

ОСОБА_4