Ухвала суду № 64038171, 12.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1274/16-ц 12.01.2017 12.01.2017 12.01.2017

Провадження №22-ц/784/23/17

Єдиний унікальний номер 478/1274/16-ц

Категорія 31 Номер провадження 22-ц/784/23/17

Головуючий у І інстанції Іщенко Х.В.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Лівінського І.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.

За участю представника прокуратури ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2016 року за позовом Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Казанківської центральної районної лікарні до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого,

В С Т А Н О В И Л А :

27 квітня 2016 року заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Казанківської центральної районної лікарні з позовом, в якому, посилаючись на порушення державного інтересу, а саме здійснення за рахунок державного бюджету витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, просив стягнути з відповідача витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 в розмірі 1563,02 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 12 травня 2015 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, під час сварки з ОСОБА_5 умисно наніс останньому декілька ударів металевим предметом по голові та лівій руці, чим спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості. У звязку з тілесними ушкодженням ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в Казанківській центральній районній лікарні з 12 травня 2015 року по 26 травня 2015 року. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.10.2015 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, закрито у звязку з відмовою потерпілого від обвинувачення. За час знаходження на лікуванні ОСОБА_4 було витрачено 1563,09 грн. на його лікування. (а.с. 1-5).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Казанківської центральної районної лікарні 1563,09 грн. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 39-40).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити (а.с.49-54).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник прокуратури просив відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представника прокуратури, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2015 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, під час сварки з ОСОБА_5 умисно наніс останньому декілька ударів металевим предметом по голові та лівій руці, чим спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості. У звязку з тілесними ушкодженням ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в Казанківській центральній районній лікарні з 12 травня 2015 року по 26 травня 2015 року. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.10.2015 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, закрито у звязку з відмовою потерпілого від обвинувачення. За час знаходження на лікуванні ОСОБА_4 було витрачено 1563,09 грн. на його лікування.

Задовольняючи позов суд виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Висновки суду відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

За змістом наведеної норми права відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на винного при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.95 року N 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжкодня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року "Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання" сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрати за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Розрахунок витрат, наданий суду, відповідає вартості 1 ліжко-дня у хірургічному відділенні Казанківській центральній районній лікарні (а.с. 22).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов прокурора.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що вина відповідача у скоєнні кримінального правопорушення не встановлена вироком суду, не заслуговують на увагу, оскільки факт скоєння підтверджується сукупністю наданих суду доказів.

Підставою для притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності послужила заява ОСОБА_4 про побиття його ОСОБА_3 (а.с. 7).

Згідно заяви на імя прокурора Казанківського району, складеної ОСОБА_3, останній визнає себе винним в побитті ОСОБА_4 (а.с. 15).

Факт знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 у звязку з побиттям у період з 12.05 по 26.05.2015 року підтверджується історією хвороби № 1487, на яку є посилання у висновку експерта №110/26 від 19.06.2015 року про заподіяння ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с. 8-9), а також копією вказаної історії хвороби, наданою апеляційному суду (а.с. 90-97).

Довідка-розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 за вказаний вище період з має печатку, підписи відповідальних осіб. Наведений в ній розрахунок відповідаю вимогам постанови КМ України від 16.07.1993 року.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.10.2015 року кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, закрито у звязку з відмовою потерпілого від обвинувачення, тобто не по реабілітуючим підставам. З ухвали вбачається, що ОСОБА_3 умисно заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с. 16). Зазначена ухвала ОСОБА_3 не оскаржена.

Зазначені докази є належними, допустимими, їх достовірність не викликає сумніву, між собою вони мають взаємний зв'язок у їх сукупності.

Посилання суду на положення ст. 93-1 КПК України є хибним, тому що вказана норма діяла у КПК 1961 року, який на час скоєння правопорушення вже не діє. Але вказана помилка суду не впливає на правильне по суті рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене слід прийти до висновку про те, що рішення суду з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді