Ухвала суду № 64038073, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1338/16-ц 11.01.2017 11.01.2017 11.01.2017

Справа №489/6775/15-ц

Провадження №22-ц/784/282/17 Суддя першої інстанції: Янчук С.В.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Яворської Ж.М.,

із секретарем - Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») про заборону вчинення дій по відчуженню нерухомого житлового майна,

в с т а н о в и л а :

12 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» в якому просив заборонити відповідачу вчиняти дії по укладенню договору купівлі-продажу належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Одночасно з позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо вказаної вище квартири.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про заборону вчинення дій по відчуженню нерухомого житлового майна повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, просив її скасувати та направити заяву про забезпечення позову на розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позивачу заяву про забезпечення позову, суддя виходив з того, що на момент розгляду вказаної заяви питання про відкриття провадження у справі не вирішувалось, а позов про заборону вчинення дій, не пов'язаний з порушенням права інтелектуальної власності та не відноситься до виключення, передбаченого ч.4 ст. 151 ЦПК України, що дає підстави для забезпечення позову до його подання до суду.

Між тим, з таким висновком судді погодитися не можна.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст. 151 ЦПК України).

Такі ж роз'яснення містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року з подальшими змінами.

За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідно права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову. (ч. 4 ст. 151 ЦПК України).

Згідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, 12 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про заборону вчинення дій по відчуженню нерухомого житлового майна в додатках якого зазначено про заяву про забезпечення позову (а.с.9-11).

В цей же день ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 в якій посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу здійснити відчуження вказаної квартири (а.с.2-3).

Отже, наведене свідчить про те, що заява про забезпечення позову позивачем була подана з позовною заявою одночасно.

Посилання суду на те, що позов про заборону вчинення дій по відчуженню нерухомого житлового майна не пов'язаний з порушенням права інтелектуальної власності, якій дає право забезпечити позов до його подання та відкриття провадження у справі є помилковим.

За таких обставин, суддя дійшов невірного висновку про повернення заяви про забезпечення позову позивачу на підставі ч. 8 ст. 153 ЦПК України, оскільки заяву необхідно розглянути після відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена в порушення встановленого порядку для вирішення питання щодо забезпечення позову, відповідно до положень п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, ухвала підлягає скасуванню з поверненням матеріалів справи для розгляду заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року скасувати, а матеріали справи повернути до того ж суду для розгляду заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

Ж.М. Яворська