Ухвала суду № 64038003, 12.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2679/16-ц 12.01.2017

Провадження № 22ц/784/71/17 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Справа№489/2679/16-ц

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

12 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Локтіонової О.В.,

із секретарем Тищенком Л.С.,

за участю позивачки - ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3,

представників позивачки - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачки - ОСОБА_6,

представника відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивачки - ОСОБА_4 про витребування у приватного нотаріуса копії документів на підставі яких було укладено оспорюваний договір дарування по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Інгульського району Миколаївської міської ради, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Літвінчук Ангеліни Анатоліївни, житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь» про визнання договору дарування недійсним та застосування правових наслідків недійсності правочину,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 травня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, який уточнили в подальшому, до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним, застосування правових наслідків недійсності правочину.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1. Ця квартира є двокімнатною, належить на праві власності матері позивачки - відповідачці ОСОБА_6

В 2005 році, за згоди матері, позивачка разом зі своїм, на той час неповнолітнім, сином вселилась до спірної квартири, та в 2008 році зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою. Після досягнення відповідного віку, при отриманні паспорту, за даною адресою був зареєстрований також син позивачки - ОСОБА_3 Згода на вселення позивачів, а в подальшому і чоловіка позивачки - ОСОБА_11, її малолітньої доньки 2008 року народження, була надана позивачкою.

Спірна квартира є єдиним місцем проживання позивачів та членів її сім`ї, там знаходяться їх особисті речі, побутова техніка, одяг, тощо. Вони несуть витрати по утриманню майна, здійснювали ремонт в кімнаті, в якій проживали, оплачували комунальні послуги. Однак, згідно заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 червня 2015 року, яке в подальшому було скасовано, ОСОБА_2 та її дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням спірної квартири.

В період після прийняття рішення про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування АДРЕСА_1 відповідачка ОСОБА_6 подарувала частку належної їй квартири (одну кімнату, в якій проживали позивачі) ОСОБА_7

ОСОБА_7 здійснила переобладнання та перебудову, внаслідок яких приєднала спірну кімнату до своєї квартири.

Як на думку позивачів,такі дії відповідачки є протизаконними, оскільки право на користування спірною квартирою на час відчуження її частки, мала малолітня донька позивачки - ОСОБА_9 В зв'язку з відчуженням частки квартири вона перетворилась з двокімнатної на однокімнатну, що суттєво погіршує умови проживання позивачки та її дітей - фактично відчужено кімнату, в якій вони проживали, зменшилась площа житла, яку вони мали можливість займати. Отже, порушуючи права малолітньої дитини на користування житлом, відповідачка при укладенні оспорюваного договору дозвіл органу опіки та піклування не отримувала та нотаріусу не надавала.

Посилаючись на викладене та на правові підстави ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст. 216 ЦК України, позивачі просили суд визнати недійсним договір дарування від 8 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та застосувати правові наслідки недійсності договору дарування, зобов'язавши ОСОБА_7: повернути у власність ОСОБА_6 житлову кімнату приміщення № 7 площею 14,6 кв. м. та балкон № 9 площею 0,5 кв. м. квартири 3 16 в будинку АДРЕСА_1, закласти дверний отвір між належною їй квартирою АДРЕСА_3 та спірною житловою кімнатою, відновити балконну перегородку між балконом належної їй кварти АДРЕСА_3 та балконом № 9 площею 0,5 кв.м. квартири АДРЕСА_4.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представник позивачки - ОСОБА_4 заявив клопотання про витребування у приватного нотаріуса копії документів на підставі яких було укладено оспорюваний договір дарування.

Заслухавши думки осіб, які брали участь у розгляді справи, колегія суддів вважає, що для повного та всебічного з'ясування обставин справи, за необхідне витребувати у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Літвінчук Ангеліни Анатоліївни копії документів на підставі яких, 8 липня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування 27/100 частки квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст. 137 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Зобов`язати приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Літвінчук Ангеліну Анатоліївну надати суду копії документів на підставі яких, 8 липня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування 27/100 частки квартири АДРЕСА_1.

Строк виконання ухвали до 22 січня 2017 року.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

О.В. Локтіонова