Ухвала суду № 64037626, 28.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/471/16 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/3611/16 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Копняк С.М.

секретаря: Симець В.І.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Гуменецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовлено.

Дане рішення оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їхня мати та позивач по справі ОСОБА_5, а тому вони є правонаступниками відповідно до ст. 37 ЦПК України. Звертають увагу, що суд першої інстанції не взяв до уваги довідку Гуменецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1031 від 02.12.2015 року, однак вона є належним доказом того, що ОСОБА_5 проживала разом з ОСОБА_6, оскільки місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_1. Звертають увагу, що в паспорті позивача зазначено колишня адреса житлового будинку, оскільки реєстрація місця проживання відбулася в 1983 році, після чого в селі була змінена адреса на АДРЕСА_2. Відповідно до уточнюючої довідки № 221 виданої 28.03.2016 року Гуменецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, в якій вказано, що ОСОБА_6 до дня смерті дійсно проживав в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Окрім того вказують за ОСОБА_6 згідно погосподарських книг Гуменецької сільської ради числився житловий будинок, отже він правомірно та незабороненим законом порядку набув спадкове майно, крім того позивач ОСОБА_5 була єдиною спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_6, а також, яка разом з ним постійно проживала та була зареєстрована і не заявляла відмови від неї, отже вчинила всі дії для прийняття спадщини, а оскільки ОСОБА_5 померла, отже для оформлення спадщини їм необхідно скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2016 року та залишити позовну заяву ОСОБА_5 без розгляду, для повторного звернення з позовною заявою до суду.

Просять постановити ухвалу про скасування рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2016 року та залишити позовну заяву ОСОБА_5 без розгляду.

Сільський голова Гуменецької сільської ради - ОСОБА_7 подав суду клопотання, у якому просив справу розглянути без участі представника сільської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер спадкодавець, ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно довідки Гуменецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1031 від 02.12.2015 року за ОСОБА_6, числиться житловий будинок в АДРЕСА_2 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна земельні ділянка) площею 0, 27 га. ОСОБА_6 до дня своєї смерті постійно проживав АДРЕСА_2 разом із дочкою ОСОБА_5 та онуками ОСОБА_3, ОСОБА_4.(а.с. 7)

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_6, що підверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.09.1962 року. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 29.08.1981 року ОСОБА_5 змінила прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5» внаслідок укладення шлюбу. (а.с. 6)

Отже ОСОБА_5 у відповідності до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги спадкування після смерті ОСОБА_6.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.(а.с. 33)

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року залучено до участі у справі правонаступників померлої ОСОБА_5 її дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 районний суд виходив з того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У відповідності до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Колегією суддів встановлено, що позивачка - ОСОБА_5 після смерті батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 перед зверненням з позовом до суду не зверталась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та не отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, що повинно передувати зверненню до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування. Тому колегія суддів вважає, що районний суд вірно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_5

Покликання в апеляційній скарзі, що відповідно до уточнюючої довідки № 221 виданої 28.03.2016 року Гуменецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, в якій вказано, що ОСОБА_6 до дня смерті дійсно проживав в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, колегія суддів в силу вимог ч.1 ст.303 ЦПК України не бере до уваги, оскільки дана довідка не була предметом дослідження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що лист приватного нотаріуса Олефір Р.В. від 28.03.2016р. щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, не може слугувати підставою для скасування рішення районного суду, оскільки такий не був предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовує ту обставину, що протягом 2007-2016 р.р. позивачка в нотаріальну контору не зверталася.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

С.М. Копняк