Ухвала суду № 64036041, 11.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7979/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря : Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, де третьою особою без самостійних вимог є: Державне казначейство України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и л а :

Так, у серпні 2016 року ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 звернувся в суд із вищенаведеним позовом, який просив задоволити в зв'язку із тим, що 05.06.2016 року біля 17 години київського часу працівниками поліції у особі слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області Ковачук М.М. та іншими особами було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4, 1978 р.н.. Який проведено на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2016 року. Сім'я ОСОБА_1 не має жодного відношення до ОСОБА_4, який по АДРЕСА_1 не проживає. Внаслідок такого обшуку було незаконно вилучено грошові кошти у сумі 7300 доларів США і 700 гривень, ноутбук, планшет і два мобільні телефони, а всього на суму 193810,0 гривень. Через неправомірні дії працівників поліції, зазнала душевних страждань, так-як був порушений нормальний життєвий уклад, позбавлена особистого майна та коштів. А тому, моральну шкоду оцінює у розмірі 100000,0 гривень. За наведених обставин просив задоволити позов.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року, відмовлено ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу в якій просить таке скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, підтримали, вимоги апеляційної скарги, та просили задоволити таку з наведених підстав.

Представник Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, та третьої особи: Державного казначейства України не з'явились у судове засідання, але про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи не надали суду. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів уважає за необхідне розглядати позов за їх відсутності.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено та не надано доказів неправомірності проведення обшуку за місцем її проживання. А крім цього, відсутнє будь-яке судове рішення, яке б вказувало на неправомірність дій працівників поліції при проведенні обшуку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до думки, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

А виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не узяв до уваги той факт, що вилучені речі та матеріальні цінності під час обшуку не були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, та їх знаходження є невідомим.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступні мотиви.

Як слідує зі змісту ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2016 року, надано дозвіл старшому слідчому ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_5 на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4, 1978 р.н., по АДРЕСА_1 з метою виявлення та вилучення ігрових апаратів, комп'ютерної техніки, бухгалтерської документації щодо обліку грошових коштів, які виручені від діяльності гральних закладів, грошових коштів, які отримані внаслідок незаконної діяльності гральних закладів, а також іншого обладнання , мобільних телефонів, податкової звітності та іншої документації, яка може бути доказом у кримінальному провадженні, а.с. 10-12. Зазначена ухвала є чинною, а.с. 13, 14.

У заяві про кримінальне правопорушення від 08.06.2016 року ОСОБА_1 зазначила, що до протоколу обшуку внесено лише суму 700,0 гривень, а суму 7300,0 доларів США не внесено, хоча просила внести таку. А її чоловік - ОСОБА_6 внаслідок примусу записав у протоколі, що претензій до працівників поліції, немає, і примірника протоколу обшуку та вилучення речових доказів не було надано, а.с. 15-16.

Окрім тверджень самої позивачки, наведені у заяві відомості іншими доказами, які б містились у справі не доводяться.

Відповідно до відповіді ГУНП в Закарпатській області від 30.06.2016 року № 504/106/02/7-2016, у ході проведення службової перевірки факти порушення вимог КПК України слідчим СУ ГУНП в Закарпатській області Ковачук М.М., якому було доручено виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку, свого підтвердження не знайшли, а.с. 26.

За правилами вимог частин 1 і 6 ст. 1176 ЦК України - шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових, і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Матеріали справи не містять доказів того, що мали місце незаконні дії або бездіяльність чи незаконне рішення органу досудового розслідування з боку слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області Ковачук М.М. та інших працівників поліції, які приймали участь в здійсненні обшуку на виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку.

За загальним правилом ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Проте, позивачка не довела належними та допустимими доказами того факту, що внаслідок проведення 05.06.2016 року працівниками поліції санкціонованого обшуку в її помешканні за адресою по АДРЕСА_1, мало місце порушення її цивільних прав.

А також із боку позивачки не мало місце оспорення протоколу обшуку та/або вилучення речових доказів із приводу їх правомірності та повноти.

Та за цих обставин як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції позбавлені можливості посилатись на відповідні судові рішення, які б підтвердили або спростували доводи позивачки із приводу неправомірності процесуальних документів стосовно проведеного обшуку та вилучених речових доказів.

Установивши безпідставність позовних вимог, суд першої інстанції підставно відхилив позовні вимоги із приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Позаяк доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Головуючий : ___ Судді : _______

_______