Вирок № 64036038, 13.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/708/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),

Феєра І.С., Стана І.В.

при секретарі - Головець М.А., з участю прокурорів - Міцовда К.Д. , Сирохман Л.І., обвинуваченого - ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, потерпілої - ОСОБА_5, представника потерпілої - ОСОБА_6, розглянув у відкритому cудовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Тячівської місцевої прокуратури Іляшко А.О. на вирок Тячівського районного суду від 12.09.2016 року по матеріалам кримінального провадження яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий

виправданий та визнаний не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що 05.02.2016 року приблизно о 04:30 годині, знаходячись на АДРЕСА_2, зайшов у дворогосподарство будинку №12, після чого, відкривши вікно до кімнати будинку, всупереч волі законного володільця ОСОБА_5, не маючи права на проникнення до чужого житла, не перебуваючи з власником у родинних зв'язках та ніколи не проживаючи у будинку, незаконно проник у середину житлових кімнат будинку.

В апеляційній скарзі прокурор Тячівської місцевої прокуратури просить скасувати вирок Тячівського районного суду від 12.09.2016 року відносно ОСОБА_3 з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому порушує питання про постановлення нового вироку суду щодо ОСОБА_3 з призначенням йому покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк до 3 років. В ході апеляційного розгляду просить дослідити заяву про вчинення злочину від 15.02.2016 року, протокол пред'явлення особи для впізнання за фото знімками від 17.02.2016 року, допитати потерпілу ОСОБА_5, свідка ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_3 Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та критично поставився до показів потерпілої ОСОБА_5, яка як на досудовому слідстві так і в суді давала послідовні та змістовні покази, чітко вказувала на ОСОБА_3, як учасника події злочину. Вказує на те, що показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є послідовними та не містять жодних суперечностей між собою, є достовірними та в сукупності з іншими доказами доводять обставини проникнення ОСОБА_3 у житловий будинок, який належить ОСОБА_5 Таким чином, на думку прокурора суд першої інстанції при прийнятті рішення про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення не дотримався вимог законодавства та не взяв до уваги докази, які істотно могли вплинути на висновки суду.

Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву-скаргу в якій просить прийняти законне рішення у справі щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , взявши до уваги всі наявні в матеріалах провадження докази, вважаючи, що суд першої інстанції не дав їм належної оцінки.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, пояснення потерпілої та її представника на підтримання апеляційної скарги прокурора, пояснення обвинуваченого та захисника , які вказали на необґрунтованість апеляційної скарги та законність вироку суду першої інстанції , перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, допитавши потерпілу, обвинуваченого , свідків, дослідивши письмові докази , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, з таких підстав.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Дослідивши та оцінивши докази в кримінальному провадженні в їх сукупності, колегія суддів уважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність участі ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Такі висновки не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження, частина з яких судом взагалі не взята до уваги, але які б могли істотно вплинути на його висновки за умови належного дослідження та оцінки, а також покладення в основу вироку доказів, які є суперечливими, а тому відповідно до вимог ст.411 КПК України виправдувальний вирок суду першої інстанції, як постановлений із порушенням вимог кримінального процесуального кодексу, підлягає скасуванню з постановленням нового обвинувального вироку на підставі ст.ст. 404, 405, 407, ч.1 п.3 ст.409 КПК України.

Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Виправдовуючи ОСОБА_3 за ч.1 ст.162 КК України, суд першої інстанції не дотримався цих вимог закону.

Обґрунтовуючи свій висновок про недоведеність участі ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, суд першої інстанції послався у вироку на те, що жоден із запропонованих стороною обвинувачення і перевірених у судовому засіданні належних та допустимих доказів як окремо , так і в сукупності з іншими доказами , не може бути покладений в підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підставі ч.3 ст.404 КПК України, при повторному дослідженні обставин, установлених під час кримінального провадження, апеляційний суд визнає об'єктивно встановленими наступні обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Так, судом установлено, що 05.02.2016 року приблизно о 04:30 годині , знаходячись на АДРЕСА_2 ОСОБА_3 зайшов у дворогосподарство будинку № 12, після чого, відкривши вікно до кімнати будинку , всупереч волі законного володільця ОСОБА_5 , не маючи права на проникнення до чужого житла , не перебуваючи із власником у родинних зв'язках , незаконно проник у середину житлових кімнат будинку.

Висновок апеляційного суду про винуватість ОСОБА_3 у незаконному проникненні до житла особи , за викладених обставин вчинення кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що вночі 05.02.2016 року знаходився за місцем свого проживання і о 06:00 годині пішов на роботу в с. Бедевля. До будинку ОСОБА_5 не проникав. З потерпілою стосунків не підтримував , жодного разу ні дворогосподарство , ні будинок не відвідував. Неприязних стосунків між ними не було.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, апеляційний суд уважає, що вина в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтверджується сукупністю зібраних доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні, зокрема: послідовними показаннями потерпілої, свідків, допитаних апеляційним судом у судовому засіданні та дослідженими письмовими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, заявою ОСОБА_5 про прийняття заходів до особи яка 05.02.2016 року приблизно о 04:00 годині проникла до її будинку, рапортом чергового яким повідомлено про звернення громадянки ОСОБА_5 на гарячу лінію 102 з повідомленням про проникнення до її будинку, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, довідкою слідчого до протоколу пред'явлення особи до впізнання, протоколом огляду місця події від 17.02.2016 року та фото таблицею до місця огляду.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала , що 05.02.2016 року випав сніг. Вона прокинулася приблизно о 04:00 години попити води. Через 15-20 хвилин вона почула на вулиці кроки сторонньої особи. Дуже налякалася , а тому взяла у руки Євангеліє і сіла на диван. Через деякий час почула як особа проникла до будинку , ставши на газовий балон від чого пішов специфічний звук. Чула кроки особи по кухні будинку. В цей час на кухні впало щось металеве. Потерпіла запитала про те, хто там ходить. Чоловічий голос відповів їй про те, що він не привид. Після цього до неї вийшов худорлявий хлопець приблизно 2 метри зросту, одягнений в зимову курточку з капюшоном на голові. При цьому , хлопець прикривав лице рукою, утримуючи капюшон на голові. Потерпіла сказала , що сама виведе його з будинку на вулицю і він пішов за нею до виходу з будинку. Однак, підійшовши до хвіртки , вона через хвилювання не могла її відчинити , у зв'язку з чим хлопець взяв з її рук ключ і сам відімкнув замок. В цей час , у хлопця з голови впав капюшон і вона впізнала у хлопцеві сусіда, яким виявився ОСОБА_3. Хлопець почав іти по вулиці , а вона вигукнула йому у слід , що він матиме тепер проблеми. Після цього хлопець поміняв напрямок руху і направився у протилежну сторону.

Зазначила , що спочатку повідомила про те, що в будинок проник хлопець на прізвисько "ОСОБА_10" у зв'язку з тим, що вона за слідами на снігу пройшла за хлопцем, який проникав до її будинку і сліди завели у двір, де проживала особа на вказане прізвисько. Однак , наступного дня побачивши вказану особу , зрозуміла , що це не він, а особа , яка проникала до будинку, хотіла заплутати сліди і навести підозру на іншого. Крім того, вона бачила , що сліди , які вели на подвір'я, у подальшому вказували на те, що особа яка залишала їх, вийшла з подвір'я.

Крім того повідомила, що її запрошували працівники поліції і проводили впізнання особи за фотографіями . Вона відразу на фотографії впізнала хлопця, який проникав до її будинку, і яким був сусід ОСОБА_3.

Також зазначила , що до неї заходив працівник поліції і вона давала згоду на проведення огляду будинку і повідомляла про всі відомі обставини. Крім того, працівник поліції ОСОБА_8 повідомляв її, що ОСОБА_3 та його мати хоче з нею примиритися , однак , вона була категорично проти, і не стала з ними спілкуватися.

Допитаний в суді апеляційної інстанції як свідок ОСОБА_8 повідомив, що орієнтовно в лютому місяці 2016 року отримав повідомлення з чергової частини про необхідність перевірки повідомлення громадянки ОСОБА_5 про проникнення до її будинку, що мало місце 05.02.2016 року. Також отримував доручення слідчої на проведення слідчих дій, а саме огляду місця події та допиту свідків. Після виконання доручення матеріали повернув слідчому. Огляд місця події проводив на підставі добровільної згоди власника будинку ОСОБА_5. Оглядом було встановлено ймовірне місце проникнення до будинку, через привідчинене вікно на кухні будинку розміром приблизно 60х60 сантиметрів. Зовні під вікном проходить газова труба та неподалік металевий паркан. Оглядом було виявлено багато слідів на снігу під вікном кухні будинку. Крім того оглядав двері будинку на яких був пошкоджений замок.

Допитаний в суді апеляційної інстанції як свідок ОСОБА_9 повідомила, що їй було доручено проведення досудового розслідування за фактом незаконного проникнення до будинку потерпілої ОСОБА_5 Після цього, вона надала письмове доручення працівникам ВКП Тячівського ВП ГУПНП в Закарпатській області провести огляд місця події та допиту свідка. Після виконання доручення, матеріали за наслідком його виконання приєднала до матеріалів провадження. Крім того вона допитала потерпілу, після чого провела слідчу дію - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками , відповідно до якого , потерпіла впізнала ОСОБА_3 як особу, що проникала у її будинок. Після закінчення досудового розслідування надала доступ до всіх матеріалів підозрюваному ОСОБА_3.

Крім наведених вище показань на обґрунтування висновків про причетність ОСОБА_3 до незаконного проникнення до житла потерпілої ОСОБА_5, апеляційний суд кладе в основу обвинувачення досліджені та перевірені в апеляційному суді письмові докази, а саме:

- протокол огляду місця події від 17.02.2016 року з фото таблицею до нього, якими стверджується місце вчинення злочину, порушення обстановки у будинку у вигляді привідчиненого вікна на кухні будинку АДРЕСА_2 (а.к.п.25-30 );

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17.02.2016 року , згідно якого потерпіла ОСОБА_5 впізнала особу , яка 05.02.2016 року проникла до її будинку і якою є ОСОБА_3 ( а. с. п. 79-81).

- рапортом старшого інспектора чергового Тячівського відділу ГУНП в Закарпатській області від 05.02.2016 року про поступлення повідомлення на 102 від громадянки ОСОБА_5 про незаконне проникнення до її будинку ( а.к.п.6)

- заявою ОСОБА_5 адресованої начальнику Тячівського відділу ГУНП від 05.02.2016 року у якій висловлено прохання прийняти міри до особи, що проникла до її будинку 05.02.2016 року приблизно о 04:00 годині (а.к.п.9).

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від громадянки ОСОБА_5 у якому остання повідомила про незаконне проникнення до її будинку , що мало місце 05.02.2016 року приблизно о 04:20 годині ( а.с.п. 77).

Висновки суду першої інстанції про те, що протокол пред'явлення потерпілій особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2016 року є недопустимим доказом , оскільки проведення вказаної слідчої дії на думку суду було не доцільним і призвело до штучного створення доказів , апеляційний суд визнає необґрунтованими.

Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб'єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

Суд першої інстанції при критичній оцінці доказу - пред'явлення потерпілій особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2016 року не навів критеріїв на підставі яких він прийшов до висновку про недопустимість вказаного доказу.

З досліджених обставин встановлено, що вказаний доказ відповідає критеріям допустимості , оскільки отриманий належним суб'єктом, з дотриманням процесуального порядку його проведення та отримання і фіксації із законного процесуального джерела доказів .

Крім того, із змісту ч.3 ст.104 КПК України вбачається, що протокол складається з вступної, описової та заключної частини. Описова частина повинна містити відомості про послідовність дій; отриманні в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

Протокол пред'явлення потерпілій особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2016 року вказаним вимогам відповідає.

Також колегія суддів визнає інші дослідженні у судовому засіданні письмові докази як допустимі , оскільки вони відповідають вимогам ст. ст. 85, 86 КПК України щодо їх належності й допустимості, якими в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами, допустимість і належність яких сумніву не викликає, підтверджують причетність ОСОБА_3 до незаконного проникнення до житла потерпілої ОСОБА_5.

Отже, апеляційний суд, дослідивши та оцінивши всі зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені в спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України є повністю доведеною та спростовують доводи обвинуваченого про те, що він не проникав до будинку потерпілої.

Відповідно до ч.1 ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

За п.2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, і суперечать доказам, дослідженим під час судового розгляду.

Згідно вимог п.3 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Отже, з урахуванням установлених у суді апеляційної інстанції обставин кримінального провадження, висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам цього кримінального провадження, і суперечать доказам, дослідженим під час судового розгляду.

Одночасно, апеляційний суд критично оцінює та відхиляє доводи висловлені стороною захисту про обмову потерпілою ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення . Як з допиту потерпілої так і допиту обвинуваченого , а також досліджених обставин провадження не встановлено будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що у потерпілої ОСОБА_5 були підстави для обмови обвинуваченого , що її показання є обмовою. Про відсутність існування таких підстав вказав і обвинувачений.

Окремі неточності в показаннях потерпілої на які посилається сторона захисту не впливають на повноту й зміст цих показань і зумовлені віком та емоційністю останньої.

Потерпіла чітко та послідовно пояснила причину того, чому 05.02.2016 року повідомила про причетність до злочину особи на прізвисько "ОСОБА_10".

Що стосується показань обвинуваченого у суді про те, що він 05.02.2016 року довго в нічний час знаходився у приміщенні кафе, яке розташоване приблизно за 700 метрів від будинку потерпілої після чого відправився додому , а о 06:00 годині прокинувся і відправився на роботу у сусіднє село Бедевля , то такі показання не суперечать встановленим обставинам у судовому засіданні , узгоджуються з ними та не спростовують факту проникнення ОСОБА_3 до будинку потерпілої.

Показання обвинуваченого апеляційний суд розцінює їх як форму захисту та намаганням уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Оцінюючи зібрані докази в сукупності суд, вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми по справі, кваліфікує діяння ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки він незаконно проник у житло.

При визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3, апеляційний суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до злочинів невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, молодий за віком, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання і вважає , що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції статті у виді обмеження волі. Одночасно колегія суддів прийшла до висновку , що виправлення ОСОБА_3 може відбуватися без відбування покарання, застосувавши випробування , що буде необхідним і достатнім покаранням для його виправлення , попередження нових злочинів та справедливим.

Керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.09.2016 року щодо ОСОБА_3 - скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1(один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконає покладені нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язок періодично з′являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_3 встановити тривалістю один рік.

Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення й може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 03(трьох) місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: