Ухвала суду № 64035940, 12.01.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/290/17

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 січня 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сторожницька сільська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Сторожницька сільська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації. Згідно позовної заяви просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування будинком №24 по вул.. Нова, що в с. Сторожниця, Ужгородського району, шляхом зняття його з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

В порушення вимог п. п.5,6 ч.2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Зі змісту позовної заяви, позивач одночасно просить визнати відповідача такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, при цьому позивач посилається на ст. 391 ЦК України.

За змістомст. 391 ЦК Українипозов про захист права власності подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. Крім того,ст. 391 ЦК Українине регулює визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, застосування якої вимагає встановлення певних фактичних обставин.

Пунктом 34 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК України; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

За такого, позивачу необхідно уточнитивимоги позову, з посиланням на відповідні обставини та докази, визначивши правові підстави для визнання особи такою, що втратила право користування приватним житловим приміщенням.

Позивачем заявлено вимогу про примусове зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Відповідно доЗакону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», рішення суду про виселення особи або про визнання її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням є підставою для зняття її з реєстрації.

Таким чином, суду незрозуміло прохання позивача щодо примусового зняття з реєстраційного обліку відповідача.

Крім цього, у відповідності до п.1.2, п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом МЮУ №7\5 від 07.02.2002 року та було чинним на час видачі Витягу з Реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, під Державною реєстрацією прав розумілося саме офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пункт 1.8. Положення визначав, що Реєстр прав власності на нерухоме майно, є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна права щодо яких підлягають державній реєстрації, правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності.

Відповідно до п.1.9 Положення, відомості, що містяться в електронній базі даних Реєстру прав, мають відповідати даним реєстраційної справи. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

Пункт 3.11 Положення передбачав, що після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає Витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Всупереч вищенаведеному позивачем не долучено до справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на день звернення до суду, що позбавляє суд можливості встановити кому саме належить спірне майно на день звернення до суду. Відсутність вищевказаних даних може призвести до того, що будуть порушення права та інтересів інших осіб, які не залучені до справи як учасники по справі.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про зняття відповідача з реєстраційного обліку, що є окремою вимогою немайнового характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату позивачем судового збору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4Закону України «Про судовий збір», за поданняпозовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою,судовий збір становить0,4 розміру прожиткового мінімуму за кожну позовну вимогу, що становить 640,00 грн.

Відповідно дост. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Тобто позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 640,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру.

Реквізитами для сплати судового збору за подачу позовної заяви є отримувач коштів ГУДКСУ у м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26529130 (суду, де розглядається справа).

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначено ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості зясувати предмет спору та межі доказування.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України в новій редакції.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сторожницька сільська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 19 січня 2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3