Ухвала суду № 64034746, 13.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4843/16-ц Провадження № 22-ц/772/56/2017Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 5Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Нікушина В.П., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надбужанське-13», зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29 серпня 2008 року.

У січні 2016 року їй стало відомо, що на внутрішні площі вбудованих приміщень цокольного поверху будинку на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 552 від 18 березня 2008 року було видано свідоцтво про право комунальної власності НОМЕР_1 від 18 березня 2008 року на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 38,7 м2.

Посилаючись на те, що зазначене приміщення є допоміжним, в якому розташоване технічне обладнання будинку, необхідне для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир та побутового обслуговування його мешканців, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, оформлення права комунальної власності на це приміщення порушує права власників квартир указаного будинку, які є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, ОСОБА_2, з посиланням на ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 382 ЦК України, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати недійсними й скасувати рішення виконкому Вінницької міської ради № 552 від 18 березня 2008 року в частині п. 1.3 про оформлення права комунальної власності на вбудоване приміщення по АДРЕСА_1, що складається з приміщень: літери «А» - п/А - пр. № 45: № 1-№ 6 - 38,7 м2 та свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 18 березня 2008 року на це приміщення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2016 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41

Ухвалою цього ж суду від 14 червня 2016 року до участі у справі як співвідповідача залучено Вінницьку міську раду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні позивач та її представники ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_34, ОСОБА_31 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник виконавчого комітету Вінницької міської ради Кріпак О.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірне приміщення належить до нежитлових приміщень і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин; на час прийняття рішення від 18 березня 2008 року № 552, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 18 березня 2008 року, повноваження щодо оформлення права власності на об?єкти нерухомого майна з видачою свідоцтва про право власності були покладені на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, тому оформлення права власності за територіальною громадою міста Вінниці в особі Вінницької міської ради на вказане вбудоване приміщення є правомірним. Натомість, позивачем не доведено тих обставин, що спірне приміщення є допоміжним.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено, що 18 березня 2008 року виконком Вінницької міської ради, розглянувши заяву управління комунального майна, прийняв рішення про оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Вінниці, зокрема, на вбудоване приміщення по АДРЕСА_1, що складається з приміщень: літери «А» - п/А- пр. № 45: № 1-№ 6 - 38,7 кв. м. (а.с. 45).

На підставі цього рішення виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18 березня 2008 року видано свідоцтво НОМЕР_1 про право власності територіальної громади міста Вінниці в особі Вінницької міської ради на вказане вбудоване приміщення (а.с.19).

Власниками квартир будинку АДРЕСА_1 створено об?єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - ОСББ) «Надбужанське - 13», яке зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29 серпня 2008 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи за номером 11741020000007058.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради за № 675 від 02 квітня 2015 року житловий комплекс по АДРЕСА_1 передано на баланс ОСББ «Надбужанське-13» (а.с.21).

Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу від 31 липня 2015 року, ОСББ «Надбужанське-13» прийняло з балансу Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради житловий комплекс по АДРЕСА_1 (а.с. 22-25).

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач вказувала на те, що оформлення права власності територіальної громади міста Вінниці на спірне приміщення порушує її права та права інших власників квартир указаного будинку, оскільки це приміщення є допоміжним, в якому розташовується технічне обладнання будинку, яке необхідне для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, а відтак є об?єктом спільної сумісної власності усіх співвласників будинку.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Відповідно до статті 1 цього Закону, у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Згідно зі ст. 10 цього Закону та Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема ОСББ, вступу до нього.

Разом з тим, у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частина 2 статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Тому, вимоги ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 382 ЦК України до вказаного приміщення не поширюються.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку-приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відносить до житлового фонду і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

З матеріалів інвентаризаційної справи слідує, що спірне цокольне приміщення складає одну ідеальну частку, відокремлене від інших приміщень підвалу, має окремий від будинку вхід, який був облаштований ще під час будівництва будинку, що підтверджується планом будинку 1986 року.

Приміщення складається з приміщень 1 - тамбур, 2 - майстерня, 3 - коридор, 4 - туалет, 5 - умивальник, 6 - майстерня. Загальна площа приміщення складає 38, 7 кв. м. (а.с. 64-66).

Матеріалами справи встановлено, що до створення ОСББ «Надбужанське- 13» та прийняття будинку на баланс, право власності на житловий комплекс по АДРЕСА_1 належало територіальній громаді міста Вінниці в особі Вінницької міської ради на підставі рішення виконкому міської ради № 717 від 30 грудня 1985 року та реєстраційного свідоцтва на будинковолодіння від 18 вересня 1991 року (а.с.60-62 матеріали інвентаризаційної справи № 2031), а тому, будучи власником всього будинку в цілому, Вінницька міська рада правомірно скористалась своїм правом на оформлення права власності на окремий об?єкт у складі багатоквартирного будинку, що не заборонено законом.

Отже, ОСББ «Надбужанське-13» ні на момент прийняття оскаржуваного рішення, ні на момент видачі свідоцтва про право комунальної власності не мало статусу балансоутримувача.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірне приміщення є допоміжним, в ньому розташовується технічне обладнання будинку, яке необхідне для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир, без доступу до нього експлуатація житлового будинку є неможливою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що в спірному приміщенні знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою.

Відповідно до акта обстеження вбудованого приміщення, складеного представником КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» від 01 червня 2016 року, дане приміщення опалюється від системи централізованого опалення житлового будинку по АДРЕСА_1, в наявності трубопроводи системи опалення та прилади опалення (а.с.119).

Із зазначеного акта слідує, що у спірному приміщенні наявні трубопроводи системи опалення, які необхідні не для забезпечення обслуговування будинку, а для постачання у саме приміщення тепла.

Згідно з актом обстеження від 06 червня 2016 року, проведеним ФОП «ОСОБА_47» вбудоване приміщення заживлено від загальнобудинкової електрощитової, облік електроенергії приміщення здійснюється через лічильник СА4-198, № 919982.

Отже, надані докази не підтверджують розміщення у спірному приміщенні технічного обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою.

Також позивачем не надано доказів, які б достовірно свідчили, що оскаржувані рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право комунальної власності порушують права та інтереси співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1.

Таким чином, висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону, оскільки рішення виконкому Вінницької міської ради в оскаржуваній частині, на підставі якого видано свідоцтво про право власності, було прийнято в межах повноважень та у відповідності до вимог закону.

Тому, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С. К. Медвецький

Судді: /підпис/ В. П. Нікушин

/підпис/ В. В. Оніщук

З оригіналом вірно: