Вирок № 64032990, 28.09.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16047/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2016 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Бабенко С.Ш.,

при секретарі Король А.О.,

за участю прокурорів Демченка Я.Г., Трунова Р.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110060000147 від 05.01.2015р. за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Івано-Франківськ, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, яка має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює головним спеціалістом ДК «Укргазвидобування», не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

09.09.2011 року приблизно о 15 год 30 хв ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем Volkswagen Golf, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по тротуару вул. Жилянської в м. Києві, неподалік будинку № 3/53, при паркуванні автомобілю, в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п. 11.13 Правил дорожнього руху України, згідно якого забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил, а також пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, проявила неуважність, не дотрималась безпечного інтервалу і скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_3, в результаті чого останній були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу медіального меніску, підвивиху наколінника та синовіїту, який згідно висновку судово-медичної експертизи № 637/Е від 11.04.2012 року відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Дії водія ОСОБА_2 у даній дорожній обстановці не відповідали вимогам пункту 2.3 (б), 11.13, 13.1 Правил дорожнього руху України і знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не визнала, та пояснила, що 09.09.2011р. приблизно о 15 год 30 хв, керуючи належним їй на праві власності технічно справним автомобілем Volkswagen Golf, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по тротуару вул. Жилянської в м. Києві, при паркуванні автомобілю біля будинку Київського національного театру оперети вона наїзд на ОСОБА_3 не вчиняла, при яких обставинах остання могла отримати встановлені у неї тілесні ушкодження їй не відомо, та знаходячись в подальшому на фуршеті в приміщенні театру з нагоди святкування професійного свята Дня працівника газової промисловості України, ОСОБА_3 не висказувала жодних висловлювань з приводу того, що отримала тілесні ушкодження, пов'язані із травмуванням правої ноги, при цьому, пересувалась в приміщенні театру на високих підборах, була весела та не подавала зовнішнього вигляду з приводу заподіяння їй травми ноги.

Одночасно в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що в момент її паркування в автомобілі у неї знаходилась на передньому пасажирському сидінні її колега ОСОБА_6, яка спостерігала за дорожньою обстановкою та виниклим конфліктом між нею та ОСОБА_3 при паркуванні автомобілю. Дорожнє покриття було мокрим, оскільки крапав дощ, та вона, знайшовши вільне місце для паркування, заїхала на тротуар, припаркувала автомобіль паралельно тротуару, який був достатньо широким, орієнтовно більше 7 метрів, де було достатньо місця припаркувати її автомобіль. В цей момент автомобілів на тротуарі було багато, практично поряд з її автомобілем на тротуарі вільних місць не було.

В момент, коли вона припаркувала свій автомобіль, попереду її автомобілю з'явилась жінка, як пізніше з,ясувалось, є ОСОБА_3, та яка рухами показувала, що це місце вона тримала для іншого автомобілю, який рухався позаду її з метою також припаркуватися на цьому ж тротуарі. Дивлячись на те, що ОСОБА_3 знаходилась в неврівноваженому стані, руками гупала по капоту її автомобілю, висловлювалася нецензурно на її адресу, та з метою не викликати додатковий гнів цієї жінки та не поглиблювати конфлікт, вона, побачивши, що попереду звільнилось місце, перепаркувала свій автомобіль в інше місце. Після чого закрила автомобіль і разом із ОСОБА_6 вийшла з автомобілю, на деякий час вони зупинились та стежили за ОСОБА_3, побоюючись, що остання, знаходячись в агресивному стані, може пошкодити її автомобіль. Потім разом із колегою ввійшли до театру на святкування, де в приміщенні театру вона бачила ОСОБА_3 та за зовнішнім виглядом останньої не було видно, що їй зле.

Під час фуршету вона з ОСОБА_6 декілька разів виходили на вулицю, впевнитися в тому, що з її автомобілем все в порядку, та приблизно о 20.00 год вона поїхала додому. Приблизно через два тижні її викликали до ДАІ та повідомили, що вона здійснила наїзд на жінку, з приводу чого вона заперечувала.

Також в судовому засіданні обвинувачена зазначила, що має достатній фах вождіння автомобілю, жодного разу не притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, автомобіль застрахований, але до страхової компанії з приводу зазначених подій вона не зверталась, будь-яких повідомлень про вчинене ДТП не надавала, оскільки ДТП не вчинювала.

На поставлені учасниками судового розгляду питання також ОСОБА_2 зазначила, що в процесі стеження за поведінкою ОСОБА_3 вона чула, як остання за телефоном комусь повідомляла, що на неї скоєно наїзд автомобілем та викликала міліцію, при цьому остання була на високих підборах, повільно бігала на місці паркування автомобілю взад-вперед.

В момент перепаркування автомобілю ОСОБА_3 знаходилась з правого боку її автомобілю попереду та постійно рухалась, при цьому при перепаркуванні автомобілю вона бачила праву частину капоту свого автомобілю, відчувала габарити свого автомобілю, та взагалі не припускає, що могла здійснити наїзд на ОСОБА_3 При початку руху автомобілю для його перепаркування вона впевнилась в безпечності свого руху, обглядаючи по сторонам, зліва від її автомобілю паралельно її автомобілю щільно стояв припаркований інший автомобіль, ззаду її автомобілю було вільне місце, що надало їй змогу вільно здійснити маневр.

Коли вона здавала назад та здійснювала маневрування автомобілю вліво, щоб виїхати на вільне місце, в момент коли вона вивернула руль вліво та рухалась по дузі, ОСОБА_3 продовжувала знаходитись біля правого капоту її автомобілю. При цьому будь-якого наїзду автомобілем на перешкоду вона не відчула, а тому вона вийшла з автомобілю і після неприємного конфлікту з ОСОБА_3 пішла до театру.

В момент, коли вона вивернула руль вліво та рухалась по дузі, здійснюючи маневрування автомобілю вліво, щоб виїхати на вільне місце, ОСОБА_3 продовжувала знаходитись біля правого капоту її автомобілю. При цьому будь-якого наїзду автомобілем на перешкоду вона не відчула, а тому вона вийшла з автомобілю і після неприємного конфлікту з ОСОБА_3 пішла до театру.

Незважаючи на те, що обвинувачена у судовому засіданні повністю не визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, її вина доказана в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що вона разом із своїм братом ОСОБА_7, матір'ю ОСОБА_8 та колегою ОСОБА_9 на автомобілі брата приїхали до Національного театру оперети, біля зупинки театру вона вийшла з автомобілю та чекала на вільному місці на тротуарі, доки її брат припаркує свій автомобіль. Звернула увагу, що під'їхав автомобіль Volkswagen Golf і припаркувався біля стіни.

Вона стояла, повернута спиною до автомобілю Volkswagen Golf та в цей момент вона відчула наїзд їй на ногу, а саме, бампером автомобілю на неї наїхали під коліно правої ноги, вона трохи розвернулась, але відчула другий наїзд на гомілку цієї ж ноиу колесом і переднім правим бампером автомобілю.

Вона хлопнула по капоту автомобілю, в цей момент пасажир автомобілю ОСОБА_6 показала їй якесь червоне посвідчення, супроводжувала свої дії нецензурною лайкою, на що вона повідомила, що буде викликати міліцію у зв'язку із вчиненим на неї наїздом.

В цей момент до водія автомобілю Volkswagen Golf підійшов її брат, намагався з'ясувати обставини події, але йому в образливій формі повідомили, щоб він відійшов, після чого дві жінки вийшли із автомобілю Volkswagen Golf.

У зв'язку з наїздом на неї вона неодноразово викликала за телефоном співробітники ДАІ, які приїхали на місце події приблизно через годину після їх виклику, оскільки був значний затор автомобілів.

По приїзду співробітники ДАІ здійснили огляд місця події, пропонували викликати швидку допомогу, але вона, розуміючи, таку скупченість автомобілів, вирішила разом із братом чекати, коли роз'їдуться автомобілі. У неї були забруднені в місці зіткнення автомобілю з її правою ногою колготи, та після того, як вона спитала і співробітників міліції про необхідність зберегти колготи з метою встановлення слідів злочину, та отримавши від працівників міліції повідомлення про те, що її колготи як сліди злочину їм не потрібні, оскільки ними про це відображено в протоколі огляду місця події, ОСОБА_7 супроводив її до туалетної кімнати театру, де вона зняла ці колготи, та враховуючи, що вони були забруднені, викинула їх.

Після закінчення огляду місця ДТП вона з братом зайшли до театру тільки на останній акт вистави, по закінченню якої вона вийшла в приміщення театру, де намагалась знайти місце присісти, щоб зменшити сильний біль у нозі та просила брата з'ясувати, коли роз'їдеться пробка з автомобілів з метою звернутися до лікарні. Після того, як з'явилася можливість виїхати, брат відвіз її до лікарні, де їй надали медичну допомогу.

З приводу заподіяних внаслідок ДТП тілесних ушкоджень потерпіла заявила цивільний позов про стягнення на її користь матеріальної та моральної шкоди.

Показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що 09.09.2011р. приблизно 15 год 30 хв вона, ОСОБА_3, ОСОБА_8 на автомобілі під керуванням ОСОБА_7 приїхали до приміщення Національного театру оперети, розташованого по вул. В.Васильківській в м. Києві, де мали проходити святкування з нагоди Дня працівника газової промисловості України. Вона та ОСОБА_7 вийшли із автомобілю та чекали, коли автомобіль буде припаркований, та оскільки йшов дощ, вона із ОСОБА_8 увійшли до приміщення театру, де перший і другий акт вистави з ними ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не було, вони з,явилися тільки на фуршеті, де ОСОБА_3 повідомила, що на неї наїхав автомобіль. В момент виступу директора з привітанням до присутніх ОСОБА_3 в залі побачила жінку, на яку вказала, що вона здійснила на автомобілі наїзд на неї в момент, коли зайняла місце для паркування автомобілю її брата, зазначивши, що ця жінка не давала їй тримати вільне місце для паркування автомобілю її братом. Оскільки ця жінка знаходилась попереду їх і вона її бачила зі спини, впізнати її вона не може.

На фуршеті ОСОБА_3 скаржилась на болі в нозі, намагалась знайти опору з метою зменшити навантаження на травмовану ногу, при цьому будь-яких ознак того, що ОСОБА_3 симулювала болі в нозі, не було. Знаходячись в приміщенні театру, ОСОБА_3 не викликали швидку допомогу, оскільки були сильні затори автомобілів біля театру, та тільки після закінчення фуршету та коли трохи роз'їхалися припарковані автомобілі, ОСОБА_3 разом із її братом ОСОБА_7 самостійно поїхали до лікарні.

Також їй відомо зі слів ОСОБА_3, що на місце ДТП викликалися співробітники міліції, які оформляли документи щодо ДТП.

Оскільки ОСОБА_3 є самодостатньою, дуже витриманою людиною, тому вона більше ніж те, що співчувала ОСОБА_3, яка терпіла біль, інших дій по організації надання останній медичної допомоги, не брала, будучи впевненою в тому, що остання сама вирішить питання щодо отримання належної медичної допомоги.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який є рідним братом ОСОБА_3, про те, що 09.09.2011р. приблизно 15 год 30 хв він на автомобілі ДЕО Ланос НОМЕР_2 привіз свою сестру ОСОБА_3, мати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до приміщення Національного театру оперети на святкування Дня працівника газової промисловості.

У зв'язку з реконструкцією республіканського стадіону до будівлі театру проїхати було важко та при під'їзді до театру вже було багато припаркованих автомобілів. Першою вийшла із автомобілю ОСОБА_3, за нею вийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Потім він побачив, що ОСОБА_3 знайшла вільне місце на тротуарі біля будівлі театру і чекала на нього. Він бачив, як збоку від автомобілю Volkswagen Golf стояла ОСОБА_3, який почав рухатись в її напрямі до моменту зіткнення з ОСОБА_3

Побачивши це, буквально через лічені секунди, він вискочив із-за керма свого автомобілю, нажавши аварійку та намагаючись до неї підбігти, але відразу автомобіль Volkswagen Golf здійснив другий наїзд на праву ногу ОСОБА_3 В цей момент наїзд був здійснений зі спини ОСОБА_3, яка вже встигла відносно себе обернутися трохи вправо після першого наїзду на праву ногу. Повторний наїзд на його сестру було здійснено через пару секунд.

Наїзд було здійснено лівою частиною правого переднього бамперу автомобілю Volkswagen Golf, при руху автомобілю із швидкістю до 10 км/год. Дії водія автомобілю Volkswagen Golf він може описати таким чином, що після зіткнення автомобілю з ОСОБА_3 та короткотривалої зупинки, потім знову нажали на газ та здійснили вдруге наїзд на праву ногу ОСОБА_3

В цей момент ОСОБА_3 сперлася від наїзду на капот автомобілю, та після другого моменту наїзду автомобіль був зупинений.

Він підбіг зі сторони водія автомобілю Volkswagen Golf та побачив в автомобілі двох жінок, на питання з'ясувати чому вони наїхали на жінку, йому в нецензурній формі було зазначено що це місце для паркування автомобілів та там не має пішоходам чого робити.

Після цього водій автомобілю від'їхала на інше місце, а він повідомивши ОСОБА_3, що припаркує свій автомобіль, підійшов до ОСОБА_3, яка вже на той момент викликала за телефоном співробітників ДАІ.

При цьому ОСОБА_3 скаржилась на сильні болі в нозі, але, розуміючи, що навколо значні пробки автомобілів та рух автомобілів припинений, він запропонував їй дочекатися коли ці пробки навколо розійдуться.

В період очікування співробітників ДАІ на автомобілі до будівлі театру приїхав його колега ОСОБА_10 з дружиною, які, з'ясувавши причину їх знаходження біля театру, пов'язану з наїздом автомобілем на ОСОБА_3, залишилися разом із ними чекати на співробітників ДАІ.

По приїзду співробітники ДАІ склали схему місця ДТП, після чого він з ОСОБА_3 та подружжям ОСОБА_10 зайшли до приміщення театру, звідки він неодноразово виходив з метою очікування розімкнення пробок, щоб поїхати в лікарню, де його сестрі в подальшому було надано медичну допомогу.

Показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що він разом із дружиною приїхав до Національного театру оперети з нагоди святкування Дня працівника нафтогазової промисловості, намагався припаркуватися у значній пробці, побачив на тротуарі колегу по роботі ОСОБА_7, поряд з ним стояла його сестра ОСОБА_3, заїхавши на тротуар та під'їхавши до них, він спитав де можливо припаркуватися. В цей момент йому повідомили, що на ОСОБА_3 наїхав автомобіль, тому після того, як він припаркував свій автомобіль, він разом із дружиною залишився разом із ОСОБА_3 чекати на співробітників ДАІ, які були вже викликані ОСОБА_3 Після їх приїзду були зроблені заміри, складені відповідні документи, та тільки години через дві вони попали на виставу в театр.

В приміщені театру, куди вони увійшли після того, як поїхали співробітники ДАІ, ОСОБА_3 скаржилась на болі в нозі, але виїхати від театру до лікарні було проблематично, оскільки був значний затор автомобілів.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка разом із своїми співробітниками ОСОБА_2, яка є її підлеглою, ОСОБА_11, була запрошена до Національного театру оперети з нагоди святкування Дня працівника нафтогазової промисловості. Вона приїхала до будівлі театру на автомобілі під керуванням ОСОБА_2 Знаходячись на передньому пасажирському сидінні в автомобілі ОСОБА_2, вони об'їхали паркан та припаркувалися на тротуарі на вільному місці, де поряд стояло багато автомобілів.

При паркуванні до їх автомобілю підійшла, як вона пізніше дізналась, ОСОБА_3, та стала бити по капоту, намагалася їх заставити таким чином поступитися зайнятим місцем і від'їхати, зазначивши, що вона раніше зайняла це місце, з приводу чого вчинила сварку, висловлювала погрози на їх адресу, також висловлювалася на їх адресу нецензурною лайкою, бігала біля їх автомобілю та кричала, що викликає співробітників ДАІ.

В момент припаркування автомобілю ОСОБА_3 підійшла попереду їх автомобілю, з якої сторони, вона вже не пам'ятає, при цьому автомобіль здійснив маневр назад а потім вперед, після чого автомобіль зупинився. В цей момент ОСОБА_3 почала бити по капоту автомобілю. ОСОБА_2, побачивши інше вільне місце, поступилася цього місця та обережно переїхала на інше вільне місце, залишивши це місце ОСОБА_3 Після зупинки автомобілю вона вийшла із автомобілю та спостерігала за подіями, які відбувались біля автомобілю зі сторони. Після того, як ОСОБА_2 вийшла із автомобілю, вони разом спостерігали за автомобілем ОСОБА_2 біля півгодини, оскільки побоювалися, що ОСОБА_3 могла пошкодити автомобіль ОСОБА_2, а потім, ввійшли до приміщення театру, де після вистави приблизно через дві години в приміщенні театру побачили ОСОБА_3, за зовнішнім виглядом якої неможливо було подумати, що на неї наїхав автомобіль та спричинив їй тілесні ушкодження.

В судовому засіданні свідок не припускає будь-якого наїзду автомобілю під керуванням ОСОБА_2 на ОСОБА_3, оскільки весь час при паркуванні автомобілю ОСОБА_2 спостерігала за дорожньою обстановкою та наїзд автомобілем на перешкоду не був відчутним.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який біля Національного театру оперети в день святкування Дня працівника нафтогазової промисловості 09.09.2011р. чекав на ОСОБА_6 по особистим справам в своєму автомобілі. Бачив, як автомобіль Volkswagen Golf проїхав біля нього і припаркувався на вільному парковочному місці на тротуарі. За кермом автомобілю перебувала ОСОБА_2 В момент, коли автомобіль паркувався, спереду автомобілю справа підійшла жінка, яку пізніше зясував, що є ОСОБА_3, та яка супроводжувала свої дії нецензурною лайкою, кричала щоб прибрали автомобіль та била рукою по капоту, що вимусило ОСОБА_2 перепаркуватися. Він зачекав на ОСОБА_6, яка вийшла із автомобілю та підійшла до нього та вони почали спілкуватися.

Стоячи в 6-7 метрах від місця паркування автомобілю Volkswagen Golf, та спостерігаючи за автомобілем, свідок в судовому засіданні зазначив, що наїзду автомобілем Volkswagen Golf на ОСОБА_3 здійснено не було. ОСОБА_3 не заявляла, що на неї було здійснено наїзд автомобілем. Відразу на місце паркування ОСОБА_2 підійшов якийсь чоловік, від якого він чув слова «наверное наехала».

Одночасно свідок ОСОБА_11 на поставлені учасниками судового розгляду питання пояснив, що він спостерігав за паркуванням автомобілю Volkswagen Golf, знаходячись на відстані 5-6 м від заднього багажника автомобілю, при цьому в полі його зору переднього бамперу автомобілю не знаходилось, також, коли підійшла до автомобілю ОСОБА_3, він не бачив її ніг, у зв'язку з чим не міг бачити контакту автомобілю з ОСОБА_3 В судовому засіданні виключає наїзд автомобілю Volkswagen Golf на ОСОБА_3, обґрунтовуючи це тим, що вона не кричала, що на неї наїхав автомобіль, а продовжувала бити автомобіль руками по капоту, такі її дії він для себе розумів як вимоги звільнити зайняте цим автомобілем місце для паркування іншого автомобілю.

Вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується наступними доказами, здобутими в ході досудового розслідування, та перевіреними в своїй сукупності в судовому засіданні.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.09.2011р. та схеми до нього, відповідно до якого в період часу з 16.00 по 16.30 год інспектором ДАІ ОСОБА_12 в присутності понятих ОСОБА_13, ОСОБА_10 проведено огляд місця пригоди щодо наїзду на пішохода ОСОБА_3, розташованого на тротуарі по вул. Жилянська, 53 м. Києва. Зазначений протокол містить дані про наявність на місці ДТП автомобілю Volkswagen Golf, державний реєстраційний номери НОМЕР_1, а також, що при огляді місця ДТП виявлено слід шин автомобілю на панчосі у вигляді сліду та бруду (а.с. матеріалів кримінального провадження 13-14).

Даними довідки лікаря травматологічного пункту поліклініки №3 Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації УОЗ від 09.09.2011р. про те, що ОСОБА_3 09.09.2011р. о 21.00 год звернулась до травмпункту, де при обстеженні шляхом проведення огляду та рентгенографії встановлено травму в ході ДТП із зазначеним часом травмування о 15.30 год, та виявлено забій правого колінного суглобу та верхньої третини правої гомілки, внаслідок чого надані рекомендації щодо приймання медичних препаратів та лікування в поліклініці під наглядом травматолога (а.п. 19).

За наслідками ДТП інспектором ВДАІ Печерського району ОСОБА_21. 20.09.2011р. відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ст. 122-4 КУпАП (а.п. 27), відповідно до якого визначено порушення в діях водія ОСОБА_2 п.п. 11.13, 13.1, 2.10 ПДР України.

За наслідками перевірки ст. інспектором СОКМ ДТП та дізнання відділу Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_14 20.09.2011р. винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту зазначеної ДТП, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 внаслідок порушення п.п. 11.13, 13.1, 2.10 ПДР України, в діях пішохода ОСОБА_3 порушень ПДР України не встановлено, та під час дослідчої перевірки не надалось можливим визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_3 (а.п. 35).

Зазначена постанова після розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 Печерським районним судом м. Києва та повернення протоколу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2011р. для дооформлення (а.п. 40), постановою заступника прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_15 від 03.02.2012р. скасована як незаконна та матеріали перевірки направлені для організації додаткової перевірки до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві (а.п. 6).

Даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Volkswagen Golf, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджено його належність на праві власності ОСОБА_2 (а.п. 22), яка має посвідчення водія категорії «В» (а.п.22). Зазначений автомобіль забезпечений страховим полісом АА/ 2103591 від 01.02.2011р. строком на один рік страховою компанією ПАТ «ХДІ страхування (а.п.23).

Даними акту судово-медичного обстеження №5223 від 08.11.2011р., відповідно до якого при обстеженні 14.09.2011р. судово-медичним експертом ОСОБА_16 ОСОБА_3 в приміщенні відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського міського бюро судово-медичної експертизи при огляді ОСОБА_3 виявлено на передній поверхні правого колінного суглоба (2,5х1 см), на заднє-зовнішній поверхні правої гомілки в середній третині (3х2 см), на задній поверхні правого стегна в середній третині (4х 2,5 см) синці жовто-зеленого кольору, невизначеної форми, контури правого колінного суглобу згладжені, права нижня кінцівка фіксована бандажем. Зі слів ОСОБА_3 тілесні ушкодження отримала 09.09.2011р. в результаті ДТП, та у зв'язку із ненаданням на момент закінчення обстеження жодної медичної документації, описані ушкодження експертом відносяться до легких тілесних ушкоджень та спричинені тупими предметами, давністю можуть відповідати 09.09.2011р. (а.п. 42-43).

Даними акту судово-медичного обстеження №1801/Е від 16.12.2011р. медичної документації на ім'я ОСОБА_3, відповідно до якого при дослідженні 16.11.2011р. судово-медичним експертом ОСОБА_17 акту судово-медичного обстеження №5223 від 08.11.2011р. ОСОБА_3, медичної карти амбулаторного хворого, медичної довідки, 2 МРТ знімків з висновками, висновком УЗД-дослідження на ім'я ОСОБА_3, встановлено, що при зверненні за медичною допомогою 09.09.2011р. о 21.00 год у останньої виявлені тілесні ушкодження: закрита тупа травма правого колінного суглобу у вигляді неповного розриву заднього рогу міндального меніска, латерального підвивиху наколінника, розриву міндальної зв'язки, що утримує наколінник, синця на передній поверхні правого колінного суглобу, синці на заднє-зовнішній поверхні правої гомілки в середній третині, на задній поверхні правого стегна в середній третині. Закрита травма правого колінного суглобу відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, синці - до легких тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я (а.п. 47-49).

Висновком судово-медичного експерта №637/Е від 11.04.2012р. ОСОБА_17, відповідно до якого дані наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 09.09.2011р. о 21.00 год у ОСОБА_3 мала місце: закрита тупа травма правого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу міндального меніску, підвивиху наколінника та синовіїту, яка відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Локалізація, морфологія вказаного ушкодження свідчать про те, що спричинене воно тупим предметом, могло утворитися в термін та за обставин, вказаних в постанові, тобто 09.09.2011р. приблизно о 15.30 год при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом) (а.п. 88-90).

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 від 08.02.2013р. та фототаблицею до нього, в ході якого остання зазначила, що 09.09.2011р. приблизно о 15.30 год в момент наїзду вона розташовувалась правою стороною до правого кута передньої частини автомобілю Volkswagen Golf, повторний наїзд вказаним автомобілем відбувся правим переднім колесом (а.п. 79-82).

Висновком судово-медичного експерта №246/Е від 14.02.2013р. ОСОБА_17, відповідно до якого дані наданої медичної документації та протоколу проведення слідчого експерименту свідчать про те, що закрита тупа травма правого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу міндального меніску, підвивиху наколінника та синовіїту, яка мала місце у ОСОБА_3, могла утворитися за обставин, на які вона посилається при проведенні з нею слідчого експерименту (а.п. 85-86) .

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_17 свої висновки у вказаних експертних висновках підтвердив в повному обсязі, вказавши що не зазначення у висновку експерта №637/Е від 11.04.2012р. виявлених у ОСОБА_3 при обстеженні 14.09.2011р. судово-медичним експертом ОСОБА_16 синців в проекції колінного суглоба правої ноги пов'язано з ненаданням органом досудового розслідування при призначенні та проведенні ним судово-медичної експертизи Акту судово-медичного обстеження №5223 від 08.11.2011р. ОСОБА_3 судово-медичним експертом ОСОБА_16 Між тим, зазначені синці знайшли своє відображення в висновку експерта №246/Е від 14.02.2013р., за своєю локалізацією та морфологією складають одне ціле з закритою тупою травмою правого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу міндального меніску, підвивиху наколінника та синовіїту, могли утворитися 09.09.2011р. внаслідок наїзду автомобілю, що рухався, на пішохода ОСОБА_3 при обставинах, зазначених нею при проведенні слідчого експерименту за її участю. Дислокація синців, їх кількість та розрив заднього рогу міндального меніску з підвивихом наколінника та синовіїту дозволяють зробити висновок, що зазначені тілесні ушкодження в комплексі могли утворитися не менше ніж від двох контактів з автомобілем при обставинах, викладених ОСОБА_3 при проведенні з нею слідчого експерименту, в ході якого він приймав участь як судово-медичний експерт.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази в своїй сукупності, у суду немає підстав сумніватися в достовірності висновків проведених у справі судово-медичних експертиз, оскільки вони проведені з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентним фахівцем, що володіє спеціальними знаннями для вирішення постановлених перед ним питань і має тривалий стаж експертної роботи, експертні висновки не суперечать іншим, зібраним у кримінальному провадженні доказам, є науково обґрунтованими.

Суд виходить з того, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило заподіяння тілесних ушкоджень у вигляді розриву заднього рогу міндального меніску, підвивиху наколінника та синовіїту, доводиться доказами, наведеними судом на підтвердження встановлених в судовому засіданні обставин - стабільним показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_18, які узгоджуються та підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, а саме, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми ДТП, протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_3, висновками судово-медичних експертиз.

При цьому, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_18 та потерпілої ОСОБА_3 узгоджуються між собою, відповідають фактичним обставинам справи, співвідносяться з висновками судово-медичних експертиз, протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього.

Вимогами п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити…за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п. 11.13 Правил дорожнього руху України заборонено рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил, а також пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Судом достовірно встановлено, що паркування транспортного засобу ОСОБА_2 здійснювала на тротуарі, а відтак в даній в дорожній ситуації, яка склалась на тротуарі, розташованому по вул. Жилянській, 3/53 м. Києва, мала діяти у відповідності до вимог п.п. 2.3 (б), 11.13, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме з моменту заїзду на тротуар та виникнення небезпеки для руху по тротуару транспортного засобу повинна була проявляти підвищену пильність та увагу при керуванні транспортним засобом, стежити за дорожньою обстановкою, дотримуватись безпечного інтервалу руху, та у зв'язку з невиконанням зазначених обов'язків, її дії знаходились у причинному зв'язку із виникненням даної ДТП.

Прояв своєї неуважності в керуванні транспортним засобом ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні при наданні пояснень з приводу того, що на вимогу ОСОБА_3 звільнити зайняте місце при паркуванні, ОСОБА_2 при застосуванні маневру та залишенні зайнятого місця паркування, також уважно стежила за рухом свого автомобілю відносно припаркованого поряд з лівої сторони автомобілю, у зв'язку з чим відволіклася при здійсненні маневру вліво, залишивши без своєї уваги обстановку, яка мала місце з правої сторони її автомобілю, зокрема, попереду автомобілю.

При цьому, потерпіла ОСОБА_3 в розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України як пішохід, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі певної роботи, знаходячись на тротуарі, а саме, елементі дороги, призначеному для руху пішоходів, вимог Правил дорожнього руху України не припустила. Дії ОСОБА_3, пов'язані із її знаходженням на тротуарі та повідомленні ОСОБА_2 про необхідність звільнити зайняте при паркуванні місце, в безпосередній близькості з автомобілем Volkswagen Golf (стоячи правим боком, позаду якої знаходився автомобіль Volkswagen Golf в проекції правої передньої фари автомобілю), в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, що настали при ДТП, не знаходиться.

Незважаючи на те, що за матеріалами кримінального провадження автотехнічна експертиза не проводилася, та про необхідність її проведення в судовому засіданні сторонами кримінального провадження та потерпілою клопотання не заявлялися, суд з урахуванням досліджених доказів у кримінальному провадженні в своїй сукупності, приходить до висновку про порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 (б), 11.13, 13.1 Правил дорожнього руху України, оскільки досліджені докази дають повну оцінку обставинам ДТП та беззаперечно свідчать про прямий причинний зв'язок між допущеними обвинуваченою порушеннями Правил дорожнього руху України та виникненням ДТП і наслідками, що настали.

В даній дорожній обстановці водій автомобілю Volkswagen Golf ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути пригоди шляхом виконання вимог п.п. 2.3 (б), 11.13, 13.1 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у неї були відсутні перешкоди технічного характеру, тобто технічна можливість для ОСОБА_2 визначалась вибором з її боку безпечної швидкості руху, безпечного інтервалу руху, уважного стеження за дорожньою обстановкою та прийомами відповідного управління транспортним засобом в даних дорожніх умовах та негайного реагування на її зміну.

Наведене спростовує доводи обвинуваченої ОСОБА_2, її захисника, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11 про непричетність обвинуваченої до вчинення ДТП, пов'язаного з наїздом на пішохода ОСОБА_3

При цьому зазначені свідки в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_3, ОСОБА_7, який знаходився поряд з нею, на місці ДПТ повідомили присутніх про вчинений наїзд на ОСОБА_3 Зокрема, даний факт в судовому засіданні підтвердили обвинувачена ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_6, безпосередньо зазначивши, що ОСОБА_3, стукаючи кулаком по капоту автомобілю Volkswagen Golf, висловлювала про свої наміри викликати ДАІ для з'ясування обставин протиправних дій відносно неї, та відразу після залишення автомобілю Volkswagen Golf водієм ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_6, тривалий час здійснювала набір абонентів по телефону та розмовляла по телефону. Крім того, свідок ОСОБА_11, знаходячись на незначній відставні від місця ДТП, також підтвердив в судовому засіданні, що ОСОБА_3 та чоловік, який знаходився поряд з нею, висловлювалися про вчинений наїзд на ОСОБА_3

Враховуючи, що інших автомобілів поряд з ОСОБА_3 не було, рух в безпосередній близькості від неї здійснював автомобіль Volkswagen Golf під керуванням ОСОБА_2, об'єктивних підстав вважати, що на ОСОБА_3 здійснив наїзд інший автомобіль у суду також не має.

Суд, оцінюючи в сукупності здобуті у справі докази, визнає доведеним у судовому засіданні вчинення обвинуваченою з необережності середньої тяжкості кримінального правопорушення і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Театрально-видовищний заклад культури «Київський національний академічний театр оперети» (код ЄДРПОУ 02224593) за юридичною адресою розташований: м. Київ, вул. Велика Васильківська 53/3, та знаходиться на перехресті вулиць Велика Васильківська та Жилянська. Враховуючи, що нумерація будинків по вулиці Жилянська міста Києва здійснюється таким чином, що будівля зазначеного закладу культури визначена з вулиці Жилянська за номером 3/53, суд вважає правильним визначення місця ДТП, яке сталося за участю автомобілю Volkswagen Golf, під керуванням водія ОСОБА_2, та пішохода ОСОБА_3, саме за адресою: вул. Жилянська, 3/53, як про це зазначено в судовому засіданні обвинуваченою, потерпілою, свідками, та підтверджено протоколом слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_2 (а.п. 107-115).

Суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_2 щодо невизнання нею своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки сукупність досліджених у судовому засіданні доказів свідчить про наявність в діях ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 2.3 (б), 11.13, 13.1 Правил дорожнього руху України, які перебувають в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, що спричинили пішоходу ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження, та розцінює таку процесуальну позицію обвинуваченої в судовому засіданні як спосіб виконання нею конституційного права на свій захист від обвинувачення і бажання уникнути кримінальної та цивільно-правової відповідальності за наслідками вчинення кримінального правопорушення.

У судовому засіданні не знайшла свого підтвердження також версія свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11 щодо непричетності ОСОБА_2 до ДТП, яка спростовується послідовними показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в яких відсутня будь-яка розбіжність і невідповідність фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди, а також висновкам судово-медичної експертизи щодо локалізації та характеру виявленого у ОСОБА_3 тілесного ушкодження у вигляді закритої тупої травми правого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу міндального меніску, підвивиху наколінника та синовіїту, яка відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я, яке могло утворитися 09.09.2011 року приблизно о 15.30 год при транспортній травмі, протоколу огляду місця ДТП.

Наведені докази є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою та повністю спростовують позицію в суді обвинуваченої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11 щодо непричетності ОСОБА_2 до вчинення ДТП, що спрямовані на уникнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та бажання колег ОСОБА_2 зменшити ступінь її вини, та в цій частині суд не бере уваги такі показання свідків, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи.

Призначаючи обвинуваченій вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, на момент вчинення кримінального правопорушення та розгляду справи в суді працює, має задовільний стан здоров'я, той факт, що обвинувачена групи інвалідності не має, раніше не притягалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, думку потерпілої про застосування до обвинуваченої кримінального покарання відповідно закону. Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом в ході судового розгляду справи не встановлено.

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнані найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи конкретні обставини справи, з урахуванням особи обвинуваченої, її позитивної характеристики з місця роботи і проживання, того факту, що вона має постійне місце роботи, займаючись суспільно-корисною працею, стабільно отримує заробітну плату, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженої, суд вважає що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства з призначенням покарання у виді штрафу у максимально законодавчо встановленому розмірі в межах санкції статті, по якій кваліфіковані дії обвинуваченої, оскільки саме таке рішення щодо міри покарання, на думку суду, є справедливим, і в даному конкретному випадку, як виняток достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нового кримінального правопорушення.

Суд також вважає за необхідне призначити обвинуваченій альтернативну додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, оскільки за наслідками вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення потерпілій заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути звільнена від покарання за вироком суду на підставах, визначених статтею 49 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.

Виходячи з фактичних обставин, подія кримінального правопорушення мала місце у вересні 2011 року, а відтак на час направлення обвинувального акту до суду та в подальшому судового розгляду кримінального провадження та прийняття рішення по суті висунутого обвинувачення, сплинув передбачений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим ОСОБА_2 підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цим правом скористалися потерпіла ОСОБА_3, якій було заподіяно шкоду здоров'ю внаслідок винних дій обвинуваченої, заявивши позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 9590,86 грн, з яких на придбання медикаментів для проведення лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди було затрачено 3680,70 грн , на оплату послуг з перевезення потерпілої - у розмірі 1074, 00 грн, та у зв'язку із знаходженням на лікуванні потерпілою була втрачена частина заробітної плати у розмірі 4836,16 грн. Крім того, потерпілою заявлено про відшкодування обвинуваченою суми заподіяної у зв'язку із вчиненим кримінальним правопорушенням моральної шкоди, розмір якої вона оцінює в 50000,00 грн.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_2 володіє на праві власності транспортним засобом «Фольксваген Гольф», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який відповідно до поліса № АА/2103591 від 28.01.2011 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є забезпеченим транспортним засобом. Страхування автомобілю було здійснено ПАТ «ХДІ страхування» строком з 01.02.2011р. по 31.01.2012р. з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю у розмірі 100 тис.грн, за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50 тис. грн. (а.п. 23)

Водночас, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), як це передбачено положеннями ст. 1194 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що між ОСОБА_2 та ПАТ «ХДІ страхування» укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом від 28.01.2011р. № АА/2103591, проте вказана страхова компанія, притягнення якої до участі у справі для вирішення цивільного позову є обов'язковою, ні під час досудового розслідування, ні в суді першої інстанції не була залучена цивільним позивачем до участі в провадженні в якості цивільного відповідача, при неможливості залучення такої особи на стадії судового розгляду за ініціативою суду з огляду на вимоги ст. 33 ЦПК України, суд позбавлений можливості розглянути позов потерпілої в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди по суті на даній стадії судового процесу, а тому цивільний позов потерпілої необхідно залишити без розгляду, роз'яснивши їй право звернення з таким позовом у порядку цивільного судочинства.

Обґрунтовуючи цей висновок суд має зазначити, що при розгляді позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» 01.03.2013 № 4 визначено, що відповідно до статті 21 Закону України "Про страхування" № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Не вирішуючи цивільний позов по суті та не покладаючи цивільно-правову відповідальність на ОСОБА_2, яку визнано судом винною у вчиненні ДТП, внаслідок якого потерпілій ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження, а відтак заподіяна шкода, суд враховує той факт, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_2, був застрахований ПАТ «ХДІ страхування», з приводу чого вирішення питання про відшкодування заподіяної шкоди має відбуватися за участі страхової компанії на стороні відповідача.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Документально підтверджені процесуальні витрати та речові докази за матеріалами кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст.ст.368,370,371,374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий С.Ш.Бабенко