Рішення № 64032323, 12.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/176/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 34 Колода Л. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівВініченка Б. Б., Бородійчука В. Г. при секретаріЛюбченко Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6, до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и л а :

представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся до суду з даним позовом, яким, просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 377 994,72 грн., моральну шкоду в сумі 15 000 грн. та судові витрати в сумі 3 929,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 14 березня 2016 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_8 було укладено договір щодо виконання останнім робіт по здійсненню перевезення вантажу за маршрутом Україна - Вірменія - Турція - Україна. Термін дії договору з 14 березня 2016 року по 20 квітня 2016 року.

Відповідно до умов договору, передбачених пунктами 1.1 та 1.2, позивачем було надано відповідачу сідловий тягач RENAULT Magnym 420, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп рефрижератор SCHWARZMULLTH SPA - ЗЕК, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, власником яких є позивач (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4). В подальшому, в автомобіль було завантажено продукцію, яка підлягала доставці в м. Єреван (Республіка Вірменія).

12 квітня 2016 року, на ділянці 44,9 кілометру М-3 Маргара-Ванадзор-Ташир з вини відповідача виникла дорожньо-транспортна пригода в результаті якої було пошкоджене майно позивача, а саме сідловий тягач RENAULT Magnym 420 та напівпричіп рефрижератор SCHWARZMULLTH SPA - ЗЕК. Згідно висновку від 24 травня 2016 року про проведення незалежної оцінки розмір матеріальних збитків нанесених внаслідок пошкодження сідлового тягача RENAULT Magnym 420 та напівпричіпа рефрижератора SCHWARZMULLTH SPA - ЗЕК становить 338 567 грн.

Крім того, позивачем були понесені витрати, пов'язані з транспортуванням пошкодженого автомобіля з місця ДТП, розмір яких складає 39 427,72 грн.

Також позивач вважає що йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 15 000 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вказує на те, що під час розгляду справи відповідач визнав факт укладення ним договору підряду; факт прийняття ним даного договору до виконання; керування транспортним засобом в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а тому дані факти не підлягають доказуванню. Також вказує, що відповідач не надав суду доказів своєї непричетності до завдання шкоди, чи того, що шкода була завдана не з його вини і взагалі не заперечував факт завдання шкоди та її розміру.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів з приводу того, що саме по вині відповідача було пошкоджено транспортний засіб, що належить позивачу.

Однак повністю погодитися з правильністю таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що між позивачем та відповідачем 14 березня 2016 року було укладено договір підряду, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійсненню перевезення вантажу в строк з 14.03.2016 до 20.04.2016 за маршрутом Україна - Вірменія - Турція - Україна, використовуючи транспортний засіб замовника, а саме: сідловий тягач RENAULT Magnym 420, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп рефрижератор SCHWARZMULLTH SPA - ЗЕК, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

12 квітня 2016 року, на ділянці 44,9 кілометру догори М-3 Маргара-Ванадзор-Ташир виникла дорожньо-транспортна пригода.

З наданого позивачем перекладу висновку з вірменської мови, вбачається, що «12 квітня 2016 року в межах 14.30, в ділянці 44,9 км М-3 Маргара-Ванадзор-Ташир вантажівка марки RENAULT з д/н НОМЕР_1 і SCHWARZMULLTH з д/н НОМЕР_2 з напівпричепом потрапили в аварію, завдані матеріальні збитки».

Згідно до висновку від 24.05.2016 року про проведення незалежної оцінки розмір матеріальних збитків, нанесених внаслідок пошкодження транспортних засобів, переданих відповідачу згідно умов договору підряду 338 567 грн.

При цьому, позивачем були понесені витрати, пов'язані з транспортуванням пошкоджених транспортних засобів з місця ДТП, який згідно до наданих ОСОБА_6 доказів у справі становить 39427,72 грн.

Зазначені обставини ніким із сторін по справі не оспорюються.

З пояснень представника позивача ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції було з'ясовано, що позивачка до страхової компанії з заявою про відшкодування спричинених їй збитків не зверталася та скористалася своїм правом на звернення до суду з позовом безпосередньо до особи, яка спричинила їй збитки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами ст. 837 ЦК України вбачається, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 841 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

З умов укладеного між сторонами договору підряду від 14.03.2016 року вбачається, що замовник забезпечує підрядника усім необхідним для виконання роботи, а підрядник виконує роботу на свій ризик та на період виконання договору несе повну матеріальну відповідальність за збереження в належному стані майна ( ТЗ), переданого для виконання умов договору.

У статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вимогами статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе ,що вжила усіх необхідних заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, матеріали справи та докази надані сторонами по справі, заслухавши пояснення учасників процесу колегія суддів приходить до висновку про те, що підрядником ОСОБА_8 не було виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором підряду та ним не було вжито заходів щодо збереження транспортних засобів, переданих йому замовником, внаслідок чого сідловий тягач RENAULT Magnym 420 та напівпричіп рефрижератора SCHWARZMULLTH SPA - ЗЕК були пошкоджені, тому він має нести відповідальність за спричинення матеріальних збитків замовнику ОСОБА_9 , згідно до умов договору.

Належних та допустимих доказів по справі щодо відсутності своєї вини у порушення умов договору та пошкодженні майна замовника відповідачем ОСОБА_8 суду не надано.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції вказані вимоги закону та обставини справи не врахував.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення яким позовні вимоги ОСОБА_6 в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_8 на її користь спричинених матеріальних в сумі 377 994,72 підлягають до задоволення, як законні та належним чином обґрунтовані.

Далі, з матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами у справі ґрунтуються на відповідному договорі підряду та вимог цивільного закону щодо регулювання правовідносин з приводу договору підряду.

Таким чином правовідносини між сторонами у справі мають зобов'язальний характер.

Предметом позову є також і вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання підрядником своїх зобов'язань по договору.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Отже у разі наявності між сторонами правовідносин, регламентованих договором (зобов'язальних правовідносин), що має місце у даній справі, відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди у разі порушення стороною договору своїх обов'язків виникає лише у випадках, коли такий її вид визначено самим договором чи нормами законодавства.

У даному випадку ні договором підряду, ні відповідними нормами ЦК України відповідальності підрядника у вигляді відшкодування моральної шкоди у разі порушення своїх договірних зобов'язань не передбачено, отже правові підстави для задоволення відповідних позовних вимог - відсутні.

При цьому положення ст. 1167 ЦК України у даному випадку застосовані бути не можуть, оскільки вказана правова норма регламентує підстави відповідальності за завдану моральну шкоду у разі відсутності між сторонами договірних відноси, так як слід розрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Таким чином, на думку колегії суддів, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення з відповідача грузина В.І. на її користь 15 000 грн. у рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до положень ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2016 року слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням матеріального права з винесення нового рішення, яким позов підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що в даному випадку становить 9452,73 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу - задоволити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6, до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 377994,72 грн. в рахунок відшкодування спричинених матеріальних збитків.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 9452,73 грн. в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат по справі.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :