Ухвала суду № 64032245, 12.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-ц/793/309/17

Придніпровський районний суд м.Черкаси

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

12 січня 2017 р. м. Черкаси

Суддя судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області Гончар Н. І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Черкаської міської ради, придніпровський РВ в м. Черкаси УДМС України в Черкаській області про усунення перешкод в користуванні житлом,, -

в с т а н о в и в :

До апеляційного суду Черкаської області надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся в суд з апеляційною скаргою на підставі довіреності виданої громадянкою України ОСОБА_3 та її дітьми: ОСОБА_4, (закордонний паспорт виданий у Німеччині НОМЕР_1) ОСОБА_5 (закордонний паспорт виданий у Німеччині НОМЕР_2).

Згідно частини другої статті 42 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

На підставі положень статті 38 ЦПК іноземні особи можуть брати участь у цивільній справі особисто або через свого представника. Особиста участь у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. Коло осіб, які можуть бути представниками, визначено у статті 40 ЦПК, тоді як стаття 41 цього ж Кодексу виділяє осіб, які не можуть бути представниками.

Документи, що посвідчують повноваження представників, мають відповідати положенням статті 42 ЦПК. У справах за участю іноземного елемента документи, що посвідчують повноваження представників на представництво таких осіб та видані уповноваженими органами іноземної держави у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України, однак судом першої інстанції не було належним чином з'ясоване це питання під час розгляду справи.

Документи, складені за участю органів державної влади та місцевого самоврядування або такі, що від них виходять, може бути використано на території іншої держави лише після відповідного їх посвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

На сьогодні найбільш поширеним способом оформлення документів для їх можливого використання за кордоном є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Данія, Італія, Іспанія, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Франція, Швейцарія, Швеція та інші).

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

Довіреність видана ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на території Німеччини, яким уповноважили ОСОБА_2 представляти їхні інтереси в суді стосовно квартири, що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_1, не легалізована на території України шляхом проставлення апостиля, а тому апеляційна скарга була подана особою, яка не мала повноважень.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме сплати суми судового збору в розмірі 606,32 грн. до 04 січня 2017 року. Копію ухвали направлено апелянту для виконання та попереджено, що в разі не усунення недоліків зазначених в ухвалі суду апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.

На виконання вищевказаної ухвали апелянтом було направлено дублікат меморіального ордеру № 16187189-3 від 28 вересня 2016 року на суму 606,32 грн.

Однак, згідно п. 26 постанови ПВССУ № 10 від 17.10.2014 року, законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Враховуючи вищевказане, дублікат меморіального ордеру № 16187189 - 3 від 28 вересня 2016 року на суму 606,32 грн., який було подано апелянтом на виконання ухвали апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2016 року не може бути взято судом до уваги.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви на рішення суду немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.2 п1.6 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків, ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, сума судового збору, яку апелянт повинен сплатити при подачі апеляційної скарги на рішення суду за немайновою вимогою становить - 606,32 грн. (551,20 грн. - 0,4 розміру; 551,20х110/100= 606,32 грн.).

Реквізити для сплати судового збору при подачі апеляційних скарг до апеляційного суду Черкаської області: номер рахунку 31216206780002, одержувач - УДКСУ у м. Черкаси; код ЄДРПОУ - 38031150; Банк одержувача - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018.

Виходячи з викладеного апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року необхідно залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків до 27 січня 2017 року.

Керуючись ст. ст.121,295, 297 ЦПК України, суддя -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року - залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме подання належним чином завірених документів, що посвідчують право на представництво та оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 606,32 грн. до 27 січня 2017 року.

Копію ухвали направити апелянту для виконання.

В разі не усунення недоліків зазначених в ухвалі суду апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н. І. Гончар