Рішення № 64031812, 10.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/710/17 Головуючий 1-ї інстанції - Покальчук Ю.М.

Справа № 632/2248/15-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Швецової Л.А., Карімової Л.В.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, повернення авансового платежу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, повернення авансового платежу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Євролізинг Україна» укладено договір фінансового лізингу №001459 від 26 травня 2015 року на отримання транспортного засобу трактор МТЗ-82.1.26 2013 року випуску.

Позивач погодившись з пропозиціями відповідача та згідно квитанції від 26 травня 2015 року сплатив аванс в розмірі 50000 грн. і отримав запевнення від відповідача, що трактор МТЗ-82.1.26 2013 року випуску в термін від 3 до 7 днів вартістю 146900 грн. буде йому доставлений. Через сім днів по телефону позивача повідомили з головного офісу відповідача, що трактор, за який сплачено авансовий внесок відсутній і є лише трактор 2015 року, але уже вартістю 490000 грн.

03 червня 2015 року позивач особисто прибув до офісу у м. Харкова, де йому повідомили, що трактор МТЗ-82.1.26-2013 року випуску, за який він сплатив аванс в розмірі 50000 грн., з основного офісу м. Києва уже продали.

На вимогу позивача від 03 червня 2015 року надати документи чи відповідь в письмовій формі на якій підставі відповідач не виконує своїх договірних зобов'язань, отримав відповідь, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6 ст.9 даного договору …

Через 120 днів позивач повторно звернувся до відповідача та отримав відповідь, згідно якої йому було запропоновано сплати аванс у розмірі 224000 грн. .

Оскільки відповідач не доставив предмет лізингового договору трактор МТЗ-82.1.26 - 2013 року випуску і не повернув позивачу суму 50000,00 грн. авансового платежу, позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_184752 грн. з яких: суму авансового платежу в розмірі 50000 грн.; суму сплати відсотків банку за перерахування коштів на рахунок відповідача в розмірі 300 грн.; суму інфляційних втрати у розмірі 8750 грн.; суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 702 грн.; моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Євролізинг Україна» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Євролізинг Україна» у простій письмовій формі укладено договір фінансового лізингу №001459 від 26 травня 2015 року на отримання транспортного засобу трактор МТЗ-82.1.26.

Відповідно до умов п. 1.1, 1.2 договору, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Специфікації (додаток № 2 до договору), а саме: трактор МТЗ-82.1.26. Вартість предмета лізингу на момент укладання договору зазначається в ньому, розмір авансового платежу вказується у договорі та в додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 8.2 договору та додатку № 2 до договору фінансового лізингу № 001459 від 26 травня 2015 року , вартість предмета лізингу на момент укладання договору становив 19600 євро, з урахуванням ПДВ згідно обмінного курсу євро до української гривні, на фактичну дату укладання договору, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становив 490000 грн.

Того ж дня ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Євролізинг Україна» 50000 грн. в якості адміністративного платежу згідно договору фінансового лізингу № 001459.

За змістом преамбули до договору, адміністративним платежем є першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Згідно з додатком № 1 до договору, адміністративний платіж становив 10 % від вартості товару.

Відповідно до п. 4.1 договору, лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів - адміністративного платежу; - авансового платежу;- комісії за передачу предмету лізингу; - у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 договору, або різниці вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6. ст. 9 даного договору.

В позовній заяві позивач зазначає, що перед підписанням договору відповідач надав для ознайомлення зразок договору та додатків до нього з розрахунками на поставку трактора МТЗ-82.1.26 2013 року випуску відповідно до п.9.6. ст.9 договору вартістю 146900 грн. Представники відповідача запевнили ОСОБА_1, що після укладання договору лізингу йому буде надано трактор МТЗ-82.1.26-2013 року випуску вартістю 146900 грн., а не трактор 2015 року випуску за ціною 490000 грн. Позивач погодившись з запевненням відповідача та згідно квитанції від 26 травня 2015 року сплатив аванс в розмірі 50000 грн.

03 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Євролізинг Україна» з вимогою про повернення авансового платежу, яка товариством була залишена без задоволення.

Згідно розрахунку ОСОБА_1 матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника ТОВ «Євролізинг Україна» за користування утримуваними ним грошовими коштами становить 702 грн. - 3 відсотки річних та 8750 грн. - інфляційні втрати.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав договір лізингу та не повернув авансовий платіж, чим порушив умови вищевказаного договору, у зв'язку з чим на підставі вимог ст. ст. 509, 526, 530, 1167 ЦК України задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, досліджених в судовому засіданні доказах та не відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

За змістом ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 807 ЦК України встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення, договір фінансового лізингу № 001459 від 26 травня 2015 року є нікчемним в силу закону. Визнання його недійсним не вимагається.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власності ініціативи.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу № 001459 від 26 травня 2015 року було сплачено адміністративний платіж на рахунок ТОВ «Євролізинг Україна» в розмірі 50000 грн. згідно квитанції від 26 травня 2015 року, то передані відповідачу кошти у сумі 50000 грн. повинні бути повернуті позивачу з урахуванням 3 відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційній втрати.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди задоволенню не підлягають.

За правилами передбаченими ст. ст. 16, 23 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обгрунтування моральної шкоди позивач посилається на моральні страждання, які були йому заподіяні невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. При цьому відповідних доказів щодо втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль для організації свого життя позивач не надав. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінив у розмірі 25000 грн., при цьому не обґрунтував з чого він виходив, визначаючий зазначений розмір. Сам факт звернення до суду не є підставою для визнання у позивача моральної шкоди та її відшкодування.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої останнім банківської комісії у сумі 300 грн., оскільки відповідач не був стороною договору, за яким позивач сплатив банку грошові кошти за банківською послугою та недодержував цих коштів за договором.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Євролізинг Україна», що суд першої інстанції не врахував факт неналежної сплати позивачем усіх платежів за договором, що стало перешкодою для передачі йому трактора; позивач повністю ознайомився з умовами спірного договору та погодився з ними; з позовними вимогами позивач про визнання договору лізингу недійсним або розірваним позивач не звертався, судова колегія оцінює критично, оскільки вони ніяким чином не спростовують факту укладення договору з порушенням форми правочину, для якого є обов'язковою його нотаріальне посвідчення.

Враховуючи, що районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, то відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з інших підстав, і з частковим задоволенням апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судова колегія здійснює розподіл судових витрат за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ «Євролізинг Україна» пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» задовольнити частково.

Заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 квітня 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_1 59452 грн., з них: суму адміністративного платежу в розмірі 50000 грн.; суму інфляційних втрат в розмірі 8750 грн. та 702 грн. 3% річних.

В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 847 грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 279 грн. 68 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді -