Ухвала суду № 64028618, 11.01.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/95/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Гут Ю. О.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

Іменем України

11.01.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів -Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря - Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» на заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай», третя особа - відділ Держгеокадастру у Голованівському районі Кіровоградської області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 05.05.2011 року недійсною,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 01.03.2005 року між нею та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Урожай» (далі - СТОВ «Урожай») було укладено договір оренди землі № 69, відповідно до якого вона надала відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,00 га, що розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_1, зареєстрованого за № 23. Зазначений договір зареєстровано в Голованівському відділі КРФ ДП ЦДЗК 17.07.2006 року за №195. Договір був укладений на 10 років, тобто до 17.07.2016 року.

13.11.2014 року вона звернулася до СТОВ «Урожай» із заявою-попередженням про відсутність наміру продовжувати дію укладеного між ними договору оренди землі після спливу терміну, на який його було укладено. Але їй листом від 20.01.2015 року було повідомлено, що 05.05.2011 року вона уклала з СТОВ «Урожай» додаткову угоду до договору оренди землі від 01.03.2005 року, якою було внесено зміни до п. 8 основного договору шляхом викладення його у новій редакції, відповідно до якої договір укладено на 10 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди. Зазначена додаткова угода була зареєстрована у відділі Держкомзему Голованівського району Кіровоградської області 05.05.2015 року за №352148564000249.

У жовтні 2015 року позивачка звернулася до відділу Держгеокадастру у Голованівському районі Кіровоградської області про надання їй копії вищезазначеної додаткової угоди. На вказане звернення їй надали відповідь про відсутність у відділі зазначеної додаткової угоди. Позивачка повторно звернулася до відділу Держгеокадастру у Голованівському районі Кіровоградської області із заявою про надання інформації щодо реєстрації оспорюваної додаткової угоди. Листом від 16.11.2015 року їй було повідомлено, що згідно книг реєстрації договорів оренди на землю на ім'я ОСОБА_2, зареєстрована додаткова угода до договору оренди землі у відділі Держкомзему у Голованівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.05.2011 року за № 352148564000249 на земельну ділянку площею 5,00 га на території Молдовської сільської ради Голованівського району, якою термін оренди продовжений до 05.05.2021 року. Посилаючись на те, що наміру продовжувати строк дії договору вона не мала, і додаткової угоди з відповідачем не укладала та не підписувала, тому просить додаткову угоду визнати недійсною.

Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явились, хоч про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. При цьому представник СТОВ «Урожай» письмовою заявою просив відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання через несприятливі погодні умови. Колегія суддів, враховуючи, що представник СТОВ «Урожай» вдруге не з'явився в судове засідання, в зв'язку з чим колегія вже відкладала розгляд справи, що участь сторін в судовому засіданні апеляційного суду не є обов'язковою, що сторони виклали свої позиції в письмових матеріалах, з метою дотримання процесуальних строків ухвалила розглядати справу без участі сторін.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Судом встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5,00 га, що розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_1 виданого 18.03.2002 року /а.с.8/.

01 березня 2005 року між сторонами було укладено договір оренди землі № 69, зареєстрований 17 липня 2006 року в Голованівському відділі КРФ ДП ЦДЗК за № 195, відповідно до умов якого позивач надала СТОВ «Урожай» у строкове платне користування зазначену земельну ділянку/а.с.9/.

Згідно п.8 цього Договору, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендавця про намір його продовжити.

Додатковою угодою № 69 до договору оренди землі від 05 травня 2011 року, яка зареєстрована у відділі Держкомзему у Голованівському районі, про що у Державний реєстр земель вчинено запис від 05 травня 2011 року за № 352148564000249, внесено зміни щодо строку дії договору та п. 8 викладено в наступній редакції: «Договір укладено на 10 (десять) років (з моменту державної реєстрації додаткової угоди). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Висновком Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 22 від 18 лютого 2016 року встановлено, що підписи, які містяться в оригіналі додаткової угоди до договору оренди землі № 69 від 05.05.2011 року, який був наданий суду відділом Держгеокадастру у Голованівському районі з технічної справи, та другий примірник додаткової угоди, наданий представником відповідача, виконанні не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням її підпису /а.с.184-194/.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Оскільки позивачка оспорювану додаткову угоду не підписувала та не уповноважувала на це іншу особу, це свідчить про відсутність її волевиявлення на вчинення правочину. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Посилання відповідача на те, що зазначеною додатковою угодою було змінено не лише строк дії договору, а й збільшено розмір відсоткової ставки орендної плати до 3%, яку позивачка отримувала у зазначеному розмірі, що свідчить про надання нею згоди на внесення змін до умов укладеного між сторонами договору оренди землі, є безпідставними.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 7 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Таким чином, отримання орендної плати не має суттєвого значення для визнання додаткової угоди недійсною.

Також не знайшли свого підтвердження доводи викладені в апеляційній скарзі щодо пропуску позивачкою строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка дізналася про наявність оспорюваної додаткової угоди після отримання повідомлення СТОВ «Урожай» за вх. № 13 від 20.01.2015 року /а.с.13/.

Отже, позивачка звернулася до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Дані обставини відповідачем не спростовані, оскільки не підтвердженні належними доказами.

Згідно частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для його скасування не вбачає.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» відхилити.

Заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: