Ухвала суду № 64028023, 22.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1974/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/6578/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 22.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Березовенко Р.В., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду з даною заявою, мотивуючи її тим, що 31 травня 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалено рішення у справі № 369/1974/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки, яким позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки, трьох відсотків річних та неустойки, всього у розмірі 727 208, 99 грн. та судові витрати, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист від 31 серпня 2016 року.

Зазначає, що у подальшому між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_5, правонаступником якого за цим договором є ОСОБА_2, передав ОСОБА_3 324 000 грн., однак ОСОБА_3 відчужила цю ділянку іншій особі, при цьому, як зазначає ОСОБА_2, ОСОБА_3 взяті кошти не повернула.

Із врахуванням наведеного просить шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на загальну суму 734 098, 99 грн. визнати виконавчий лист від 31 серпня 2016 року, виданий Києво-Святошинський районним судом Київської області у справі № 369/1974/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову про задоволення її заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 виникло на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та, що не можуть бути зараховані як однорідні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за правочином, які носять оспорюваний характер.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки, було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по сплаті вартості земельної ділянки в розмірі 456 450 грн., неустойки в розмірі 268 500 грн., 3 % річних в розмірі 2 258 грн., а всього 727 208,99 грн. та судові витрати, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 79-82).

31 серпня 2016 року на виконання вказаного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 369/1974/16-ц.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку із чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Ч. 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 369 ЦПК України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставне одержане стягувачем за виконавчим листом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 щодо виконання рішення про стягнення заборгованості не можуть бути припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог, як це передбачено 601 ЦК України, а тому підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та суперечливого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права і не спростовують правильних висновків місцевого суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: