Постанова № 64027043, 06.01.2017, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1358/16-а Провадження № 2-а/358/1/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2017 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., за участю секретаря судового засідання Ведмеденко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, третьої особи Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області, в якому просив:

-зобов'язати відповідача видати йому оновлену довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках виходячи з подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт в районах і на роботах з підвищеного радіоактивністю, подвійної оплати за роботу у світкові дні, та із застосуванням коефіцієнта кратності 5 за роботу в III зоні небезпеки згідно з наведеним ним розрахунком;

- зобов'язати відповідача в порядку положення статті 267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення в термін, визначений судом;

- зобов'язати третю особу встановити йому пенсійні виплати на підставі оновленої довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті провадження щодо вимоги позивача до третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київської області про зобов'язання встановити ОСОБА_1 пенсійні виплати на підставі оновленої довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, оскільки між позивачем та третьою особою не виникло публічно - правового спору (а.с.55).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що будучи інспектором ДПС Богуславського РВВС він у період з 29 квітня по 02 травня 1986 року був відряджений до м. Прип'ять для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок виконання вищевказаних службових обов'язків він є постраждалим від аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи, і тому на даний час отримує пенсію по інвалідності.

Нещодавно він дізнався, що розрахунок його грошового забезпечення за службу в зоні відчуження, згідно якої з якого він отримує пенсію здійснено з порушенням нормативних документів Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Ради Міністрів УРСР.

05 серпня 2016 року він звернувся до ГУ МВС України в Київській області із заявою видати довідку про грошове забезпечення за службу в зоні ЧАНС за період з 29 квітня по 02 травня 1986 року з урахуванням подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, кратності зони небезпеки, винагороди в розмірі 500 руб. За отриману дозу опромінення в 28,1 Бер та збереження заробітної плати за основним місцем роботи.

31 серпня 2016 року він отримав лист №29/К-507 від ГУ МВС України в Київській області в якому було повідомлено, що грошове забезпечення виплачувалося мені виходячи з посадового окладу в одинарному розмірі, а також вказано на відсутність підстав для включення винагороди за отриману максимальну допустиму дозу опромінювання. Разом з даним листом йому надано довідку про заробітну плату №4064, видану 25.08.2016 року Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області. Вважає, що сума грошового забезпечення, яка зазначена в довідці №4064 від 25.08.2016 року обрахована неправильно, є заниженою та суперечить нормативним документам РССР та УРСР, якими регулювалась оплата праці за роботу у зоні відчуження, що в свою чергу суттєво впливає на розмір отримуваної мною пенсії.

Представник відповідача Бугас Н.Р. надіслала суду заперечення на позов, в якому наполягала на правомірності та обґрунтованості відмови у перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки були враховані усі нормативно-правові акти урядів УРСР та СРСР, що регулювали розмір та порядок виплати грошового забезпечення особам, залученим до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України, оскільки в 2001 році після розсекречення вищезазначених нормативно-правових актів позичав мав всі підстави та можливості дізнатися про порушення свого права та своєчасно звернутися з захистом до суду. Просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 68-70).

Після ознайомлення з письмовим запереченням на позов, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку звернення до суду (а.с. 81).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але звернувся із заявою, в якій зазначив, що позов підтримує та просив розглянути справи без його участі (а.с. 82).

Представник відповідача Бугас Н.Р. в судове засідання не з'явилася, але звернулась із заявою в якій просила відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без її участі (а.с. 62, 72, 79).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи (а.с.9).

У період з 29 квітня по 02 травня 1986 року позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в м. Прип'ять, що визнається сторонами по справі.

05 серпня 2016 року позивач звернувся до Головного Управління МВС України в Київській області з письмовою заявою про надання довідки про грошове утримання за службу в зоні відчуження в період з 29 квітня по 02 травня 1986 року (а.с.21).

Листом Головного Управління МВС України в Київській області підписаного головою ліквідаційної комісії Стаховським І.Ф. від 31.08.2016 року повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового утримання та надано довідку про заробітну пату №4064, видану 25.08.2016 року Богуславським РВ, довідку про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та розрахунковий лист за 1986 року ( а.с.18-20, 22,23).

Не погоджуючись з такими діями відповідача та наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Відповідно до статті 70 цього Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема свої законні інтереси.

Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

Місто Прип'ять відповідно до рішення Урядової комісії від 7 серпня 1986 року № 87 у період з квітня по травня 1986 року було віднесено до третьої зони небезпеки.

Так, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб», які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 №10-769 повідомлено про зняття грифу "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 №1767-рс і від 11.12.1986 №2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5, від 10.06.1986 №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986, від 16.12.1986 №694-рс, від 06.01.1988 №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 09.05.1986, №58с від 11.06.1986, №132с від 16.09.1986, №179с від 25.12.1986, №8с від 22.01.1988.

Суд зазначає, що одним із базових документів, яким визначено порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 05.06.1986 №665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств і їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, у розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964.

На виконання розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 наказом МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 року «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Ради РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Однак, оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Пунктом 1 цієї Постанови також передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справи, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади та оклади за військове та спеціальне звання в подвійному розмірі.

Крім того, відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156 та на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 року №1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс) тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15%. Міністерствам, відомствам УРСР, облвиконкомам, Київському і Севастопольському міськвиконкомам надавалось право встановлювати конкретні розміри підвищення з врахуванням складності і терміновості цих робіт, затверджувати переліки робіт з підвищеною радіоактивністю, які оплачуються в такому ж порядку, було також затверджено перелік населених пунктів з підвищеною радіоактивністю, в яких оплата праці провадилась по підвищених до 25 % тарифних ставках (посадовим окладам).

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Згідно листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача зазначене в листі від 31.08.2016 року та на заперечення відповідача про те, що під час роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у позивача не виникло право на нарахування подвійного посадового окладу та окладу за спеціальне звання, підвищення окладу у кратності в залежності від зони небезпеки, підвищення оплати на 15% за виконання робіт в зоні відчуження та оплати вихідних у подвійному розмірі і тому приходить до висновку, що позивачу повинен бути зроблений перерахунок заробітної плати, оскільки його робота в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена з урахуванням всіх зазначених вище нормативно-правових актів, що регламентують порядок оплати праці військовослужбовців під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Однак, ухвалюючи позитивне рішення, суд не має права підміняти відповідача, який зобов'язаний виходячи із своїх повноважень видати позивачу довідку про грошове забезпечення із зазначенням конкретних її даних, керуючись оригіналами бухгалтерських документів та вищевказаними нормативно - правовими актами.

Таким чином вимога позивача про зобов'язання відповідача видати оновлену довідку про грошове забезпечення за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках виходячи з подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт в районах і на роботах з підвищеного радіоактивністю, подвійної оплати за роботу у світкові дні, та із застосуванням коефіцієнта кратності 5 за роботу в III зоні небезпеки згідно з наведеним ним розрахунком є правомірною та підлягає задоволенню частково.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України, оскільки мав всі підстави та можливості дізнатися про порушення своїх прав ще в 2001 році після розсекречення вищезазначених нормативно-правових актів, суд не приймає до уваги по наступним підставам.

Після зняття грифу «таємно» із зазначених нормативно-правових актів, ці акти не стали загальновідомими, оскільки вони не були надруковані в засобах масової інформації.

Крім того, судом враховано, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 роз'яснено, що "....у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат".

Суд також зазначає, що наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому, позбавлення особи права на перерахунок пенсії виключно з підстав не звернення до суду з вимогами про оскарження довідки, до якої суб'єктом владних повноважень протиправно не було включено доплати та надбавки, передбачені нормативно-правовими актами колишніх СРСР та УРСР в розглядуваному випадку є непропорційним та неприпустимим у правовій державі.

Враховуючи викладене, доводи представника відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду є необґрунтованими.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та достатніх доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач у ході розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, який відповідно до пункту 10 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та видати оновлену довідку про заробітну плату за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках виховуючи з розмір посадового окладу за роботу в районах з підвищеною радіацією; оплату праці за роботу у вихідні та святкові дні та коефіцієнт кратності за роботу в зоні небезпеки в розмірах в залежності від рівня радіації, з врахуванням нормативно-правових актів, що діяли на той час.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Сторони по справі звільнити від сплати судового збору.

Встановити для Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Текст постанови в повному обсязі виготовлено 13 січня 2017 року.

Головуючий: суддя В. М. Корбут