Ухвала суду № 64026492, 11.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/12344/15-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В. В.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - Банк) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 129740,54 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору №VG 2316 від 28.02.2008 року щодо повернення в повному розмірі отриманих позичальником грошових коштів, станом на 07.10.2015 року утворилася заборгованість в розмірі 129740,54 грн., з яких: 69 996,83грн. - заборгованість за кредитом, 56 551,05 грн. - заборгованість по відсотках, 3192,66 грн. - заборгованість плати по кредиту.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № VG 2316 від 28.02.2008 року в розмірі 129740,54 грн., а також 1946,11 грн. сплаченого судового збору.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наданий банком розрахунок заборгованості та виписка по руху коштів не можуть слугувати підставою для визначення розміру зобов'язань чи розрахунку будь-яких штрафних санкцій; наявна в матеріалах справи копія кредитного договору не завірена, а тому не може сприйматися судом як доказ у справі. Крім того вказує, що кредитний договір у тому вигляді, який є в матеріалах справи, відповідач не укладала, на підтвердження чого є відсутність підписів на його сторінках, а наявні підписи не належать ОСОБА_1

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.02.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про видачу та використання кредитних карток № VG 2316, за умовами якого позивач надав позичальнику кредитні кошти з кредитним лімітом 70 000,00 грн. ОСОБА_1 зобов'язалася сплачувати баланс заборгованості у терміни вказані у додатку до договору чи встановлені щомісячним розрахунком повністю і без відсотків.

Відповідно до п.5.3 Договору у випадку зняття готівки в банкоматах та відділеннях Банку, позичальник повинен сплатити плату, що згідно додатку №1 до Договору становить 3 % від знятої суми, але не менше ніж 10 грн.

Згідно п. 6.3. Договору та додатку №1 до нього передбачено, що за перевищення кредитного ліміту встановлюється плата у розмірі 3% від суми перевищення карткового ліміту, але не менше ніж 50 грн.

Відповідно до п. 5.6 Договору у кожному випадку зняття готівки, на зняту суму нараховуються відсотки з дня зняття згідно процентної ставки, що визначається Додатком до Договору, а саме 22,15 % річних /тип картки - Visa Gold/.

Згідно з п.13.2. Договору Банк змінив 05.06.2008 року процентну ставку за кредитом з 22,15 % річних на 30 % річних. Відповідно до п. 13.4. Договору будь-яке використання кредитної картки за новою процентною ставкою чи незабезпечена повна чи часткова оплата щомісячного рахунку передбачають прийняття нової процентної ставки відповідачем.

Відповідно до Договору за несвоєчасну сплату мінімального платежу нараховується штраф, що визначається Додатком до Договору, а саме - 1 % від суми заборгованості, але не менше ніж 50 грн.

Пунктом 11.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити баланс заборгованості в терміни вказані в додатку або визначені щомісячним розрахунком повністю і без відсотків (за винятком операцій зняття готівки на суму якої нараховуються відсотки з дати зняття) або частково: в такому випадку Держатель повинен сплатити хоча б суму мінімального місячного платежу, що визначається додатком, до якої додаються всі нараховані відсотки, будь-які попередні борги та суми до виплати, згідно статей 12 та 13 цього договору.

У випадку порушення умов договору банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, плати, штрафних санкцій /п.п. 16.1,16.2/.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором №VG 2316 від 28.02.2008 року підтверджується, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по кредитному договору і не погашає кредит .

Так, станом на 07.10.2015 року, відповідно до вказаного розрахунку, відповідач має заборгованість, яка становить: прострочена заборгованість за кредитом - 69996,83 грн., по відсотках -56551,05 грн., плати по кредиту - 3192,66 грн., а всього 129740,54 грн./а.с.6-8/.

Неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №VG 2316 від 28.02.2008 року підтверджується також випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 27.02.2008 року по 06.10.2015 року /а.с.9-32/.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 530 та 626 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали до застосування та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

В апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2, заперечуючи проти позовних вимог, стверджував, що відповідач не була ознайомлена із кожною сторінкою договору про видачу та використання кредитних карток №VG 2316 від 28.02.2008 року, оскільки не підписувала їх, а проставлені у оригіналі договору підписи клієнта не належать ОСОБА_1 Водночас представник відповідача зазначив, що не виключає того, що остання сторінка договору, пункт 26 «Реквізити та підписи сторін» підписана ОСОБА_1

В апеляційному суді представник відповідача заявив клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що оскільки кожна сторінка договору не була підписана ОСОБА_1, то вона не була ознайомлена із умовами договору, що свідчить про його недійсність.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення експертизи, колегія суддів виходила з того, що кредитний довір є оспорюваним правочином, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

У даній справі вимоги про визнання недійсним кредитного договору або окремих його частин не заявлялися, а відповідно до застережень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як у межах заявлених вимог.

У матеріалах справи також відсутні рішення судів щодо визнання недійсним оспорюваного договору на час ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення.

Окрім того, дослідження обставин підпису ОСОБА_1 на кожній сторінці кредитного договору та його підпису нею в цілому не вплинуло б на результат розгляду справи ще й з таких підстав.

За клопотання представника відповідача позивач надав до суду апеляційної інстанції оригінал кредитного договору №VG 2316 від 28.02.2008 року, Додаток №1 до цього договору, які підписані обома сторонами. На кредитному договорі також міститься додатковий підпис ОСОБА_1, яким вона підтверджує, що примірник вищевказаного договору нею отримано.

У свою чергу представником відповідача надано до апеляційного суду екземпляр кредитного договору №VG 2316 від 28.02.2008 року та Додаток №1 до нього, належний ОСОБА_1 Зазначений екземпляр Договору та Додатку №1 містить печатку банку та підпис його працівника, однак підпис ОСОБА_1 на ньому відсутній.

Судом апеляційної інстанції було детально оглянуто та звірено кожен пункт оригіналів кредитного договору та додатку до нього на їх відповідність кредитному договору та додатку, наданих відповідачем, та встановлено, що вони є ідентичними, жодних розходжень чи протиріч в документах не виявлено (копії екземплярів позивача та відповідача долучено до матеріалів справи).

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, хоч і не підписала свій екземпляр договору та додатку до нього, проте отримала його, а тому їй було відомо порядок та умови кредитування та виконання зобов'язань.

Подальше виконання умов кредитного договору відповідачем свідчить про те, що вона свідомо уклала кредитний договір, погоджувалась з його умовами, зокрема, типом відсоткової ставки, варіантами його повернення, її волевиявлення на укладення кредитного договору було вільним та відповідало її внутрішній волі.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що банком було надано кредитні кошти позичальнику в сумі 7 079,52грн. 27.02.2008 року, а кредитний договір укладено 28.02.2008 року на суть спору не впливають.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Анкету-Заяву на отримання кредиту подано і підписано відповідачем 12.02.2008 року /а.с.39-40/. 20.02.2008 року було відкрито картковий рахунок, про що свідчить Заява-підтвердження про відкриття карткового рахунку підписана ОСОБА_1 /а.с.54/.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором №VG 2316 від 28.02.2008 року підтверджується, що сума кредиту - 7 079,52грн. зазначена у періоді з 27 по 29.02.2008 року /а.с.6/.

Наведене свідчить про те, що вказані кредитні кошти були надані позичальнику за кредитним договором №VG 2316 від 28.02.2008 року та погашені нею в наступному.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка руху коштів не є належним доказом, оскільки заборгованість не підтверджена квитанціями та виписками по рахунку, є безпідставними, оскільки не спростовані відповідачем шляхом надання доказів на підтвердження своїх заперечень як того вимагають положення ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді