Ухвала суду № 64026447, 12.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/437/16-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В.В.

Категорія 19 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Худякова А.М.,

при секретарі судового

засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (далі - ТОВ «Євролізинг Україна») про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, обґрунтовуючи його тим, що 01.12.2015 між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 002940, предметом якого є автомобіль марки «Renault», моделі «Duster» та вартістю 12372,16 Євро. На виконання умов договору, ним здійснено адміністративний платіж на рахунок ТОВ «Євролізинг Україна» в сумі 65000,00 грн. Оскільки відповідач не надав йому можливості ознайомитися із обсягом його грошових зобов'язань і графіком лізингових платежів та посилаючись на те, що умови спірного договору є несправедливими, позивач просив суд задовольнити його позов та стягнути на його користь 46265,60 грн., частини сплаченого ним адміністративного платежу.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано договір фінансового лізингу № 002940 від 01.12.2015, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Євролізинг Україна» недійсним. Стягнуто з ТОВ «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти у сумі 46265,60 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Євролізинг Україна» просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин справи.

Відповідач вказує, що суд помилково кваліфікував неоднозначне розуміння сторонами умов спірного договору, як відсутність згоди між ними та не врахував тієї обставини, що останній є договором непрямого лізингу. Крім того, оскільки на момент укладення договору у лізингодавця був відсутній і документ про реєстрацію транспортного засобу, і сам транспортний засіб, то нотаріальне посвідчення договору без придбання предмету лізингу було неможливим.

Також вважає, що ним не порушено умови договору та позивач мав можливість не підписувати його.

У своїх доводах посилається на правові позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-34141ск15, постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справах № 6-3020цс15 і № 6-65цс15 та норми ЦК України і ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2015 між ТОВ «Євролізинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № 002940, відповідно до умов якого товариство взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу, а саме: автомобіль «Renault», моделі «Duster», комплектація/модифікація - expression, об'єм/тип двигуна - 1.6/бензин, тип КПП - механіка, привід - 4х2 у власність та передати його ОСОБА_2 у строк та на умовах, передбачених договором (а. с. 6-13).

Відповідно до умов додатку № 1 до цього договору вартість предмета лізингу становить 12372,16 євро, авансовий платіж - 6186,08 євро (50 %), щомісячний авансовий платіж - 515,51 євро, адміністративний платіж - 1237,22 євро (10 %), комісія за передачу - 371,16 євро (3 %) (а. с. 12).

На виконання умов вищевказаного договору 01.12.2015 ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Євролізинг Україна» адміністративний платіж у сумі 65000,00 грн. (а. с. 14).

Згідно з умовами спірного договору адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до додатку № 1 до договору розмір адміністративного платежу становить 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 1237,22 євро.

Відповідно до пункту 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом одного року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 ст. 12 даного договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

При цьому згідно з пунктом 12.1 договору лізингодавець повертає лізингоодержувачу лише 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, а 40 % утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з наведеного договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Частинами першою, другою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 вказаного Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму зазначеної статті, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Судом встановлено, що згідно з укладеним між сторонами договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору).

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 12372,16 євро з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу Євро до української гривні, на фактичну дату укладення даного договору складало 337760,00 грн. з ПДВ (пункт 8.2 договору).

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу Євро до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3 договору).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках №№ 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно обмінного курсу Євро до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Зі змісту договору, вбачається, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 40 % від розміру сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення даного договору, сторони домовились та беруть на себе зобов'язання, до купівлі транспортного засобу, підписати додаток № 3 до даного договору із визначенням щомісячних лізингових платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі та передачі транспортного засобу.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком № 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

При цьому згідно з пунктом 4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (план відшкодування або додаток № 3 до даного договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (ст. 808 ЦК України).

Відтак, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Крім того, згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, в) компенсацію відсотків за кредитом, г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні даної статті не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акту приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокову сплату лізингових платежів у термін до 12 календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує штраф за дострокове погашення у розмірі 10 відсотків від суми дострокового погашення (пункт 10.14).

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Указана норма дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови спірного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Суд першої інстанції, визнаючи умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму адміністративного платежу з урахуванням того, що 16.02.2016 на рахунок позивача від ТОВ «Євролізінг Україна» було зараховано 18734,40 грн., ухвалив законне й обґрунтоване рішення, правильно застосувавши положення Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» відхилити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: