Рішення № 64025885, 10.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/868/16-ц 22-ц/774/97/К/17

Справа № 213/868/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/97/К/17 суддя Мазуренко В.В.

Категорія - 27 (ІV) Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3 Дімітрія Михайловича, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» - ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (надалі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір за № 3696-011/07Р, згідно умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 85219 грн. для споживчих цілей зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,99% річних з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2032 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором, 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 3696-011/07р, згідно умов якого ОСОБА_3 поручилась перед позивачем солідарно відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_5 його зобов'язань за кредитним договором.

В порушення взятих на себе зобовязань ОСОБА_5 належним чином зобовязання за кредитним договором не виконував, в результаті чого, станом на 17.06.2015 року, виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 97087,32 грн. та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 6481,96 грн., всього на загальну суму 103569,28 грн., яку позивач і просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь та вирішити питання стосовно відшкодування судового збору в розмірі 1601,75 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 3696-011/07Р від 28.12.2007 року в сумі 103569,28 грн., а також судові витрати в розмірі 1601,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «Правекс-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вказує на те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що договором поруки визначено строк її дії до 28.12.2032 року, а тому звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України в межах строку дії поруки, позивач не порушив строку предявлення вимоги до поручителя.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с. 124), в судове засідання не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» - ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір за № 3696-011/07Р від 28 грудня 2007 року, згідно умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 85219 грн. для споживчих цілей зі сплатою 14,99% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2032 року (а.с. 10-13).

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_5 за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 3696-011/07р від 28 грудня 2007 року, відповідно до умов якого поручитель взяла на себе зобов'язання нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_5 (а.с. 21).

У звязку з невиконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобовязань за кредитним договором, станом на 17.06.2015 року виникла заборгованість в розмірі 103569,28 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 71156,63 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 25930,69 грн.; пені за порушення терміні повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 6481,96 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» та покладаючи обовязок з виплати заборгованості за кредитним договором виключно на відповідача ОСОБА_5 як особи, винної в неналежному виконані зобовязань за укладеним кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, суд першої інстанції виходив з припинення поруки та відсутності підстав для дострокового стягнення заборгованості в солідарному порядку з боржника та поручителя.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обовязку відповідача ОСОБА_5 нести відповідальність перед позивачем щодо погашення виниклої заборгованості.

Так, у відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

За умовами п.1.2, п. 4.1 кредитного договору позичальник зобовязався сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 14,99% річних та погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 284 грн. щомісяця, до «10» числа наступного місяця.

Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_5 кредит в розмірі 85219 грн.

Однак, відповідач ОСОБА_5 взяті на себе зобовязання належним чином не виконував, вчасно не вносив платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно п. 9.1 за порушення строку погашення заборгованості за кредитом або за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору за прострочення від суми заборгованості за весь період прострочення.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позичальник ОСОБА_5 порушив свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, припинивши виконувати зобовязання за кредитним договором, починаючи з березня 2013 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з боржника ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в розмірі 103569,28 грн. згідно наданого позивачем розрахунку, який жодним з відповідачів не заперечувався та рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості ОСОБА_5 фактично не оскаржується особами, які беруть участь у розгляді справи, а, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Разом з тим, перевірюючи доводи апеляційної скарги позивача в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення вказаної суми заборгованості в солідарному порядку з божника та поручителя, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Узгодженням умов п.1.1, п.2.1 договору поруки сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителя.

У ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє субєктивне право кредитора та субєктивні обовязок поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого прав (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

Згідно із п. 4.1 договору поруки даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28 грудня 2032 року (а.с.21).

Із вказаної умови договору поруки випливає, що в договорі поруки зазначено строк після якого порука припиняється, а саме після 28 грудня 2032 року.

Колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції про те, що порука припинена, оскільки строк виконання основного зобов'язання змінився і позивач предявив вимогу до поручителів після спливу, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, з наступних підстав.

Так, у п. 4.4. кредитного договору передбачено, що шляхом підписання цього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 цього договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Докази письмового повідомлення позичальника ОСОБА_5 про зміну строку виконання зобовязання, до звернення до суду з даним позовом, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень п. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи,в договорі поруки зазначено строк після якого порука припиняється, а саме після 28 грудня 2032 року і до цього часу порука не є припиненою.

Позовні вимоги до поручителя ОСОБА_3, як солідарного боржника, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором предявлено позивачем в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України до суду 28 березня 2016 року (а.с. 3-6, 31), тобто під час дії договору поруки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 63цс13, ухваленій за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Разом з тим, вирішуючи справу, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.09.2014 року № 6-53цс14 й дійшов висновку, що оскільки боржник перестав виконувати свої зобовязання за договором з березня 2013 року, то строк виконання основного зобовязання настав 10.04.2013 року й предявлення вимоги до поручителя ОСОБА_3 в судовому порядку має бути вчинено протягом шести місяців з цієї дати (ч.4 ст. 559 ЦК України), а звернення до суду за межами такого строку свідчить про припинення договору поруки й відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_3

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 року № 6-53цс14 прийнята у справі, в якій фактичні обставини є іншими, ніж у даній справі, а саме: у справі, яку розглядав Верховний Суд України, в договорі поруки не було встановлено строку її дії, в той час як в даній справі строк дії договору поруки встановлено до 28 грудня 2032 року і правова позиція щодо застосування ч.4 ст. 559 ЦК України у випадку погодження сторонами строку дії поруки викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 63цс13.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача й вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ч.4 ст. 559 ЦК України, дійшовши передчасного висновку про припинення поруки та наявність у звязку з цим підстав для відмови в позові до поручителя.

Отже, на думку колегії суддів, наявні підстави для задоволення предявленого позивачем позову та стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 103569,28 грн. не тільки з боржника ОСОБА_5, а й з поручителя ОСОБА_3, як солідарного боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.1, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК Україну у звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як передбачено ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1601,75 грн. (а.с. 2), а за подання апеляційної скарги 1762,20 грн.(а.с. 95), всього на загальну суму 3363,95 грн.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у відповідності до положень п.п. 1, п.п. 1.6 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1553,50 грн., а за подання апеляційної скарги 1708,89 грн., на загальну суму 3262,39 грн.

У звязку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що сама сума судового збору в розмірі 3262,39 грн. підлягає стягненню з відповідачів порівну на користь позивача, тобто в розмірі по 1631,20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3 Дімітрія Михайловича, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 Дімітрія Михайловича, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 3696-011/07Р від 28 грудня 2007 року станом на 17.06.2015 року в розмірі 103 569 (сто три тисячі пятсот шістдесят девять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 71156,63 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 25930,69 грн.; пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 6481,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 Дімітрія Михайловича, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» з кожного по 1631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: