Постанова № 64023519, 06.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 березня 2012 року 14:40 № 2а-18201/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Казок»

до

державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва,

про

визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0003192305,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Країна Казок»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0003192305.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва на підставі хибних висновків акту перевірки щодо несвоєчасного оприбуткування позивачем готівки, помилково встановлено факт порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 та пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що призвело до неправомірного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 93 620,80 грн.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0003192305 з огляду на несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки в касі.

В судовому засіданні 31.01.2012 на підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у зв’язку з необхідністю отримання нових доказів.

Згідно з відміткою служби діловодства суду 13.02.2012 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження.

В судовому засіданні 14.02.2012 враховуючи заявлене позивачем клопотання, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу №2а-18201/11/2670 у письмовому провадженні.

Так, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено фактичну перевірку дотримання вимог податкового законодавства господарської одиниці магазину «Пелікан»суб’єкта господарської діяльності «Країна Казок».

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва складено акт, зареєстрований в державній податковій інспекції 03.08.2011 за №0394/26/56/23/37392587, яким зафіксовано факт порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Так, актом перевірки від 03.08.2011 №0394/26/56/23/37392587 встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 18 724,16грн.

На підставі акту перевірки від 03.08.2011 №0394/26/56/23/37392587 державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0003192305, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Казок»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 93 620, 80 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 07.11.2011 №10718/10/25214 про результати розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Казок»податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0003192305 залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з пунктом 3 названого Указу контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Так само, відповідно до підпункту пункту 20.1.29 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Аналізуючи доводи позивача щодо правомірності тримання в касі підприємства розмінної монети в межах, що не перевищують установлений ліміт каси, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі за текстом - Положення), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до пункту 5.1 глави 5 Положення строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Відповідно до пункту 5.2 глави 5 названого Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Як зазначає позивач, необхідність залишення готівки в касі підприємства викликана виконанням норм пункту 2.13 глави 2 Положення, відповідно до якого підприємства та підприємці мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Доводи відповідача щодо не оприбуткування позивачем готівки в касі спростовуються матеріалами справи. Так, вся готівка, яка залишалась в касі підприємства реєстратором розрахункових операцій автоматично переносилася на наступний день в графі початковий залишок, що відображено у Z-звітах. Тобто Z-звіти позивача містять інформацію щодо кінцевого залишку та початкового залишку в касі підприємства, який співпадає і становить, за посиланням позивача, розмінну монету в межах затвердженого ліміту каси.

Позивачем надано суду наказ про затвердження ліміту каси від 27.05.2011 №11, зареєстрований у журналі реєстрації наказів за №17, розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі магазину «Пелікан»від 27.05.2011.

Залишок, відображений у Z-звітах позивача не перевищує ліміт каси, затверджений наказом позивача відповідно до пункту 5.2 глави 5 Положення.

А тому порушення позивачем пункту 2.6 Положення судом не встановлено.

З книг обліку розрахункових операцій №2656006518/1, №265006519/1 вбачається, що позивачем належним чином виконувались вимоги чинного законодавства щодо оприбуткування готівки. Порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»з доказів, наданих сторонами, судом також не встановлено.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить конкретних реквізитів Z-звітів, які, на думку відповідача, не роздруковані та не збережено в книзі обліку розрахункових операцій. Не зазначено такої інформації і в запереченнях відповідача на позовну заяву.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає принципу законності та обґрунтованості, отже підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 23.08.2011 №0003192305.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова