Ухвала суду № 64022289, 11.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Сухомлінов С.М.

№ 22-ц/796/1515/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 101 370,04 доларів США та 82 980,27 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» по 1827,00 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та в частині вирішення зустрічного позову, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» про стягнення боргу з поручителя та визнати припиненим договір поруки № 001-2915/840-0216-Р/1 від 27 вересня 2007 року укладений між ним та ПАТ «Універсал Банк». Посилається на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що порушення зобов'язання за кредитним договором почалося з лютого 2009 року. ПАТ «Універсал Банк» не пред'явило до нього вимоги про виконання зобов'язання протягом шести місяців з дня допущення порушення, а тому порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ПАТ «Універсал Банк» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 001-2915/840-0216, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 112018 доларів США та зобов'язався повернути кредит до 10 вересня 2027 року і сплатити проценти за користування коштами у розмірі 13,45% (а. с. 6-27).

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, 27 вересня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 001-2915/840-0216-Р/1 (а. с. 28-29).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованості.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2010 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 17 лютого 2010 року в сумі 115 224,55 доларів США (а. с. 39-40).

Посилаючись на невиконання відповідачами рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2010 року, 22 липня 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно процентів за користування кредитом за період з 18 лютого 2010 року по 20 липня 2015 року в сумі 101 370,04 доларів США, інфляційної складової в сумі 700 722,26 грн. та трьох процентів річних за період прострочення в сумі 82 980,27 грн.

ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та частково задовольнив позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк», стягнувши з ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за процентами в сумі 101 370,04 доларів США та три проценти річних в сумі 82 980,27 грн.

Колегія суддів не убачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок, або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15 та від 21 вересня 2016 року у справі №6-2739цс15).

Відтак, враховуючи, що заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2010 року відповідачами не виконане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з них додатково нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 101 370,04 доларів США та трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 82 980,27 грн.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-2017цс15, з огляду на визначений ст. 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили, а також на зміст ст. ст. 553, 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що у разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, в якому судом розглядалося питання дій договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указаних обставин.

Оскільки рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2010 року з ОСОБА_1 на користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді