Ухвала суду № 64022261, 11.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 532/2017 Головуючий у І інстанції - Кириленко Т.В.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Перетятько А.К.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 шкоду в порядку регресу в розмірі 40 813 грн. 64 коп. та судові витрати по справі, посилаючись на те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», поновлено його на роботі та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. На виконання даного рішення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» здійснила повну виплату ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 36 999 грн. Факт незаконного звільнення встановлено рішенням суду, а тому на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України позивач просив стягнути з відповідача як із винної за незаконне звільнення службової особи - директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» ОСОБА_2, спричинену підприємству шкоду. Також просило стягнути з відповідача виплачену на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану відпустку згідно наказу № 68 від 12.04.2016 року в розмірі 3814 грн. 64 коп.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» шкоду в розмірі 35 317 грн. 17 коп. та судові витрати в розмірі 1 378 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначив, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2016 року відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4, а саме покласти на керівника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» ОСОБА_2, винного у незаконному звільненні ОСОБА_4 з роботи, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою ОСОБА_4 часу вимушеного прогулу, тобто ОСОБА_2 не визнано винним у звільненні ОСОБА_4, також не встановлено, що саме дії ОСОБА_2 є незаконними, тому право регресу не може бути застосовано в даному випадку. Крім того, суд не звернув увагу на те, що рішення про звільнення є колективним, оскільки згідно з посадовою інструкцією Заступника директора з благоустрою, утримання прибудинкової території та загальних питань заступник директора з благоустрою, утримання прибудинкової території та загальних питань призначається та звільняється з посади наказом директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» з наступним затвердженням РДА.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2016 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника директора з благоустрою, утримання прибудинкової території та загальних питань КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва». Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36 999 грн./за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів/. В задоволенні позову ОСОБА_4 до директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 4).

УхвалоюСолом'янського районного суду м. Києва від 22.03.2016 року виправлено описку в резолютивній частині даного рішення та зазначений вірний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 35 317,17 грн. замість невірно вказаного 36 999 грн. (а.с. 67-68).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2016 року залишено без змін (а.с. 60-61).

Згідно наказу № 235\к-тр. від 12.04.2016 року та платіжних доручень КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» виплатило ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за рішенням суду (а.с. 8,9,20-22).

Відповідно до ст.. 134 ч.1 п.8 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 і статті 237 КЗпП матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Судом першої інстанції встановлено, що звільнення ОСОБА_4 відбулося саме з вини керівника підприємства ОСОБА_2, за його ініціативою, ОСОБА_2 було ініційоване звільнення та виданий наказ про звільнення ОСОБА_4, а тому підстав вважати, що ОСОБА_4 був звільнений колективним органом, немає.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу на винну службову особу, за наказом або розпорядженням якої звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону . Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини (пункт 13 постанови Пленуму ВСУ N 14).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП суб'єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

У такому випадку прямою дійсною шкодою є грошові суми, виплачені звільненому чи переведеному працівникові за період вимушеного прогулу чи виконання нижчеоплачуваної роботи (якщо суд поновив звільненого з роботи працівника або ж визнав переведення неправомірним).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 суми, виплаченої звільненому працівникові за вимушений прогул.

Посилання апелянта на ту обставину, що в задоволенні позову до ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу вже було відмовлено, не може бути прийнято до уваги, оскільки сторони по справі та підстави позовних вимог у зазначених справах є різними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді :