Рішення № 64018608, 29.12.2016, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1013/16-ц

Провадження № 2/496/804/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2016 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

при секретарі - Поцелуйко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.10.2014 року ВП № 45138204 Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в частині накладення арешту на все належне їй майно (рухоме та нерухоме), та заборони його відчуження, залишивши арешт та заборону на його відчуження на рухоме майно: садовий будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0900 га, що знаходиться за адресою: Одеська область Біляївський район Дачненська сільська рада «Селекціонер» садовий кооператив, вулиця Кузнечна, 29, яке є іпотечним згідно умов договору іпотеки № РМ-SМЕ 506/178/2008 від 08.07.2008 року, а також встановити порядок виконання рішення суду, визначивши, що після набрання цим рішення законної сили, воно є підставою для скасування Відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.10.2014 року ВП № 45138204, в частині накладення арешту на все належне їй майно та заборони на його відчуження, крім арешту та заборони на його відчуження на нерухоме майно: садовий будинок та земельну ділянку, загальною площею 0,0900 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Дачненська сільська рада, «Селекціонер» садовий кооператив, вулиця Кузнечна, 29, яке є іпотечним згідно умов договору іпотеки № РМ-SМЕ 506/178/2008 від 08.07.2008 року.

Свої вимоги мотивує тим, що вона виступила майновим поручителем (іпотекодавцем) по кредитним зобовязанням позичальника ОСОБА_2, надавши кредитору (іпотекодержателю) ЗАО «ОТП Банк» належне їй нерухоме майно, а саме: садовий будинок та земельну ділянку, загальною площею 0,0900 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Дачненська сільська рада, «Селекціонер» садовий кооператив, вулиця Кузнечна, 29, уклавши з банком нотаріально посвідчений іпотечний договір № РМ-SМЕ 506/178/2008 від 08.07.2008 року. 07.07.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу винесено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на зазначене нерухоме майно в рахунок погашення боргу перед кредитором. 17.10.2014 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання даного виконавчого напису та їй, як боржнику, запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документу в строк до семи днів. У звязку з тим, що нею у наданий строк виконавчий напис не виконано, 24.10.2014 року заступником начальника Відділу винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 36541,27 грн. та про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження на все (нерухоме та рухоме) майно, яке їй належить. Про зазначені обставини вона дізналася у березні 2016 року з Єдиного державного реєстру реєстрації речових прав власності та наявності обтяжень, коли вирішила з чоловіком придбати транспортний засіб та оформити його на своє імя. Вважає, що її права порушені, оскільки ступінь та міра її відповідальності визначена іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку», вона несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості нерухомого майна, яке надала банку в іпотеку в якості забезпечення кредиту, а накладення арешту на все належне їй майно є неправомірним, у звязку з чим звернулася до суду з позовом.

Представник позивачки у судовому засіданні на задоволенні позовних вимоги наполягав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення на позов і просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в запереченні.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання громадянином ОСОБА_2 грошових зобовязань за кредитним договором № СМ-SМЕ506/178/2008, укладеним 08.07.2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», цього ж дня між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № РМ-SМЕ 506/178/2008, предметом якого є садовий будинок, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Дачненська, «Селекціонер» садовий кооператив, вул. Кузнечна, 29 та земельна ділянка, загальною площею 0,0900 га, що розташована за цією ж адресою (а.с. 10-13).

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору № СМ-SМЕ506/178/2008 від 08.07.2008 року, 07.07.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 винесено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення зазначене нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі № 2558 (а.с. 36).

17.10.2014 року постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеської області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження ВП № 45138204 з виконання виконавчого напису та боржнику ОСОБА_1 запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документу в строк до семи днів (а.с. 36).

У звязку з тим, що ОСОБА_1 у наданий строк виконавчий напис не виконала, 24.10.2014 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеської області ОСОБА_4 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 36541,27 грн. та про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження на все (нерухоме та рухоме) майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 41).

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 45543070 від 05.11.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень № 29148532 від 07.11.2014 року вбачається, що на все рухоме та нерухоме майно, яке належить чи буде належати ОСОБА_1 накладено арешт та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна (а.с. 8, 9).

Позивачка вказує, що ступінь та міра її відповідальності визначена іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку», вона несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості нерухомого майна, яке надала банку в іпотеку в якості забезпечення кредиту, а накладення арешту на все належне їй майно порушує її права.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобовязання в межах вартості предмету іпотеки.

Статтею 589 ЦК України та ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2015 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеської області ОСОБА_4 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у звязку з нездійсненням авансування витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 78).

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у звязку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що арешт, накладений 24.10.2014 року постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на все майно, що належить ОСОБА_1, є наслідком невиконання останньою у встановлений строк виконавчого напису та примусовим заходом забезпечення виконання зобовязання боржника, в т.ч. по сплаті виконавчого збору у розмірі 36541,27 грн., а зняття арешту унеможливить виконання зазначеного зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

До теперішнього часу і виконавчий напис, і постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору не виконані, а ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту у випадку завершення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачеві згідно ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, суд вважає, що для вирішення вказаного спору позивачка повинна була зазначити повний перелік майна, з якого вона просить зняти арешт.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 589-593 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звільнення майна з-під арешту залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Біляївського райсуду

Одеської області: ОСОБА_5