Ухвала суду № 64018065, 12.01.2017, Березанський районний суд Миколаївської області

12.01.2017

Справа №469/1152/16-к

1-кп/469/17/17

У Х В А Л А

12 січня 2017 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Тавлуя В.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Рогозевич С. О

прокурора Березанського відділу

Миколаївської місцевої прокуратури №1

Миколаївської області - Яська В. І.

обвинуваченої - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150150000435 від 28.07.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, освіта загальна середня, не заміжньої, утриманців не має, не працюючої, судимої 03.03.2016 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді Березанського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12015150150000588 від 28.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2016 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії до 26 листопада 2016 року, який ухвалою того ж суду від 16.11.2016 року продовжено до 14 січня 2017 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, за які згідно з санкцією ч. 3 ст.185 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, за ч. 3 ст. 186 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років.

Посилаючись на тяжкість інкримінованих обвинуваченій злочинів, а також на те, що обвинувачена раніше була неодноразова судима, останній раз була засуджена 03.03.2016 року Орджонікідзевським міським судом за ст. 185 ч. 3, 76 п. 3,4 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання строком на 1 рік, на даний час обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст.186 КК України, прокурор вважає, що ОСОБА_2 може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

Крім того, прокурор вважає, що існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, оскільки не має постійного місця проживання не має міцних соціальних зв'язків.

Крім того, обґрунтовуючи необхідність продовження щодо обвинуваченої вказаного у клопотанні запобіжного заходу, прокурор навів дані про особу обвинуваченої, та зазначив про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Обвинувачена, проти клопотання прокурора заперечили, просили застосувати стосовно обвинуваченої запобіжній захід у вигляд домашнього арешту, посилаючись на те, що у обвинуваченої є малолітня дитина.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст. 177 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні №12015150150000588 від 28.07.2016 року ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які згідно з санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, за ч. 3 ст. 186 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2016 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії до 26 листопада 2016 року, який ухвалою того ж суду від 16 листопада 2016 року було продовжено до 14 січня 2017 року.

При обранні зазначеного запобіжного заходу суд дійшов висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: що обвинувачена може переховуватись від суду, оскільки не має міцних соціальних зв'язків та місця постійного місця роботи (пункт 1 ч.1 ст.177 КПК України) та що обвинувачена може вчинити інші кримінальні правопорушення, про що свідчить наявність непогашеної судимості у обвинуваченої, якій в період іспитового строку інкримінується вчинення нових умисний тяжких злочинів (пункт 5 ч.1 ст.177 КПК України).

Суд вважає, що ризики, встановлені Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2016 року, не зменшилися та продовжують існувати.

В зв'язку з цим, оскільки кримінальне провадження не закінчене, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованих обвинуваченій злочинів, є обґрунтовані підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду, у випадку звільнення обвинуваченої з-під варти, існує об'єктивна загроза переховування ОСОБА_2 від суду з метою уникнення відбування покарання у виді позбавлення волі, у разі визнання судом її винною в інкримінованих їй злочинах, а також загроза вчинення нею інших злочинів.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги особу обвинуваченої, яка не має міцних соціальних зв'язків та місця постійного місця роботи, засуджена без відбування покарання з іспитовим строком, суд вважає, що застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу, в т.ч. домашнього арешту, не може запобігати ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Посилання обвинуваченої та її захисника на наявність у обвинуваченої малолітньої дитини, як підставу для обрання стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд не приймає до уваги, оскільки з пояснень обвинуваченої, які вона дала у судовому засіданні 28.09.2016 року, вбачається, що обвинувачена з дитиною спілкується мало.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178,1 83,ч.3 ст.331, ст.372 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Березанського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області Яська В. І. про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12015150150000588 від 28.07.2016 року задовольнити повністю.

Продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Миколаївському СІЗО на 60 днів - до 13 березня 2017 року.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, надіслати начальнику Миколаївського СІЗО.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: