Постанова № 64015469, 12.01.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

33/775/6/2017(м)

263/13862/16-п

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року місто Маріуполь

Суддя судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області Гєрцик Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м.Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм ТОВ «МАСТ БУД», що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти тисяч двохсот гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, -

ВСТАНОВИВ:

Як визнав суд, ОСОБА_2 24.09.2016 року о 07 год. 30 хв. в м. Добропіллі по вул.Залізничній, керував автомобілем МАЗ 5551, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від продуття алкотестера та проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

На зазначену постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як незаконну та необґрунтовану, та прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд однобічно та неповно дослідив докази та надав їм неправильну оцінку, через що прийшов до хибного висновку про наявність складу адміністративного правопорушення та доведеність його винуватості. Вказує, що працівниками поліції було порушено сам порядок проведення огляду на стан сп'яніння, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сам він не відмовлявся від проходження такого огляду, але наполягав надати сертифікат відповідності на алкотестер або направити його для проходження медичного огляду у медичний заклад, але йому було відмовлено, а його дії розцінені саме як відмову, про що було складено відповідний протокол, який він засвідчив на вимогу працівників поліції.

Заслухавши апелянта ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю що вона підлягає задоволенню, а постанова судді скасуванню за таких підстав.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак дані вимоги закону судом при розгляді справи щодо ОСОБА_2 не виконані в повному обсязі.

З постанови суду вбачається, що суддя прийшов до висновку про порушення з боку ОСОБА_2 п.2.5 Правил дорожнього руху України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з огляду на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №899447 від 24.09.2016 року (а/с 2), письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а/с 3-4), а також пояснення самого ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час судового розгляду вину свою не визнавав та пояснював, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, навпаки наполягав на об'єктивному огляді. Аналогічні пояснення він надав також й під час апеляційного розгляду, зазначивши, що будь-яких свідків під час зазначених подій та складання протоколу не було, він, будучи юридично необізнаним, засвідчив незаповнений протокол про адміністративне правопорушення на вимогу працівників поліції, які дозволили йому за це їхати далі, запевнивши, що дані протоколу він зможе оскаржити в подальшому в суді.

Відповідно до правових позицій, викладених в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами та доповненнями), звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності… . При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків… .

Правова позиція по справі самого ОСОБА_2 є його засобом захисту та підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду шляхом безпосереднього дослідження доказів судом, а обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

В матеріалах справи містяться пояснення понятих - свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які виконані вже на заздалегідь заготовленому печатному бланку з зазначенням відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння, куди лише вносяться дані про таку особу та свідків кульковою ручкою, крім того, вони не містять взагалі будь-яких об'єктивних даних щодо самих обставин події, дати, часу, місця, тощо. Надані пояснення у такий спосіб викликають обґрунтовані сумніви щодо свободи надання таких пояснень, та взагалі правильності, правдивості зазначених у них відомостей, а також існування самого факту надання таких свідчень. Однак суд надав таким доказам перевагу, не перевіривши їх легітимність шляхом безпосереднього допиту зазначених свідків.

З метою перевірки вищевказаних пояснень свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 двічі викликались до апеляційного суду, однак, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, не з'явились, під час виклику в телефонному режимі взагалі відмовились від надання свідчень, що дає обґрунтовані підстави для визнання зазначених доказів неналежними, а покази ОСОБА_2 про це слід визнати слушними.

Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що суд фактично сам й не встановив це в своєму рішенні, а лише послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням зазначених вимог закону.

Враховуючи пояснення ОСОБА_2, дослідивши всі докази у їх сукупності, приходжу до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вчиненні якого його визнано винуватим, а тому доводи останнього про це у скарзі є цілком слушними.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами.

Згідно ст.ст.9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Між тим, судом при розгляді справи ці вимоги закону не було виконано, свій висновок, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд зробив лише з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та письмових пояснень осіб, що зазначені понятими, фактично не перевіривши їх, а тому висновки суду в постанові не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд, який розглядав справу, помилково прийшов до висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, постанову районного суду слід скасувати, а провадження по справі закрити, відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах та

справах про адміністративні правопорушення

Апеляційного суду Донецької області Р.В.Гєрцик