Ухвала суду № 64015403, 12.01.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5646/16-ц Номер провадження 22-ц/775/89/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції: Данилів С.В. Єдиний унікальний номер 235/5646/16-ц

Доповідач: Новікова Г.В. Номер провадження 22-ц/775/89/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Кішкіної І.В.,Азевича В.Б.

при секретарі: Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, ОСОБА_3 про встановлення суми заборгованості та стягнення банківського вкладу та процентів, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Посилався на те, що з метою розміщення строкового вкладу на умовах депозитного продукту між ним та відповідачем ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено декілька договорів. Оскільки його вклади не повертаються банком, то просив стягнути з відповідачів суму банківського вкладу та процентів.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб закрито.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог до Національного банку України закрито.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 12.10.2016 року та ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 24.11.2016 року як незаконні.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмою, отриманою сторонами (а.с.240) та рекомендованим повідомлення про вручення повісток ОСОБА_1, Національному банку України , ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі ухвалою суду від 12 жовтня 2016 року в частині стягнення заборгованості та моральної шкоди з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд виходив з того, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України, і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такого ж висновку суд дійшов, закриваючи провадження у справі ухвалою суду від 24 листопада 2016 року в частині стягнення заборгованості та моральної шкоди з Національного банку України, оскільки він є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, то спори, які виникають у цих правовідносинах, також є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Разом з тим, такий висновок суперечить нормам процесуального права.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Банком було укладено декілька договорів про строковий банківський вклад, згідно яких вкладник передав, а банк прийняв на депозитні рахунки кошти.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті З Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до статті 47 Закону уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Разом з тим, згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України про встановлення суми заборгованості та стягнення банківського вкладу та процентів.

У даній справі правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виступає в указаному спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень.

Також з позовних вимог вбачається, що позивач не оспорює рішення Національного банку України,яке б було віднесено до управлінських функцій, а лише ставить питання про стягнення сум депозитного вкладу на підставі цивільно-правової угоди,вважаючи НБУ належною стороною у справі.

Враховуючи вищезазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 6-1521цс15 від 07.10.2015 року та № 6-2309цс16 від 09.11.2016 року.

Суд першої інстанцій на зазначені обставини уваги не звернув та дійшли помилкового висновку про те, що вимоги позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України наряду із самим Банком про стягнення недоданих коштів за договорами строкового банківського вкладу - цивільно-правової угоди, відносяться до юрисдикції адміністративних судів, а не цивільних, а тому ухвали суду першої інстанції підлягають скасуванню.

За встановлених обставин ухвали суду підлягають скасуванню з направлення справи для розгляду по суті до суду першої інстанції в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Керуючись ст.ст. 308,312, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року скасувати.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: