Рішення № 64013698, 23.12.2016, Оболонський районний суд міста Києва

23.12.2016 Справа № 756/16094/14-ц

№756/16094/14-ц

№2/756/99/16

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Тітова М.Ю.

при секретарі Івановій І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустріним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частини квартири особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Свої вимоги обгрунтовує наступним, а саме 15 червня 1996 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу вони мають двох дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Зареєстровані та проживають вони всі за адресою: АДРЕСА_1, вказана квартира є приватизованою на всіх членів сім'ї в рівних долях. Вказану квартиру отримувала його теща - ОСОБА_6 , яка раніше також була зареєстрована у вказаній вище квартирі. З 12.11.1979 р. ОСОБА_6 перебувала на квартирному обліку на загальних підставах, після його реєстрації місця проживання у 2003 році він запропонував тещі звернутися до державних установ про зарахування на квартирний облік на пільгових умовах у зв'язку з тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. Відповідно до заяви тещі та його заяви їх облікові справи було об'єднано та згідно розпорядження Оболонської райдержадміністрації №380 від 15.05.2003 р. було внесено зміни до облікової справи тещі та включено його до справи №554Б та виділено вказану облікову справу до пільгової черги позачергово. За час шлюбу його дружина працювала на хлібокомбінаті, що підтверджується довідкою та знаходилась в декретній відпустці за доглядом за дітьми, він у свою чергу мав декілька приватних підприємств, займався підприємницькою діяльністю, возив товар з країн Прибалтики, Польщі, тощо. ОСОБА_6 згідно довідки від 06.09.2005 р. за №2770 Оболонського центру зайнятості перебувала на обліку в центрі зайнятості Оболонського району м. Києва, відповідно жодних доходів не отримувала. З його сторони він постійно звертався із заявами до Головного правління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які листом від 14.09.2005 р. звертались до Оболонської райдержадмністрації щодо поліпшення житлових умов його родини. 25 травня 2006 року їм було запропоновано для придбання за програмою 50% вартості з розрахунку 2000 грн. за кв.м. та відповідно його теща та він дали офіційно згоду на одержання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 (будівельна адреса) у м. Києві. У 2006 році за його кошти було придбано квартиру АДРЕСА_2 за програмою 50% від вартості квартири. Коли його дружина знаходилась в декретній відпустці він змусив її щоб вона отримала вищу освіту, за яку він повністю сплатив і останні декілька років вона працює в Управлінні пенсійного фонду України. Але так сталося, що з 07 липня 2006 року по 15 листопада 2012 року він перебував у місцях позбавлення волі за злочин, якого він не вчиняв. Його теща згідно заяви від 18.01.2007 р. просила відділ по розподілу житлової площі Оболонської райдержадміністрації рахувати її родину у складі: вона, дочка та два онуки, а його, свого зятя, просила виключити з облікової справи. На підставі заяви його тещі його було позбавлено житла, хоча завдяки йому вона отримала спірну квартиру. Згідно розпорядження Оболонської райдержадміністрації №161 від 03.03.2008 р. було знято з квартирного обліку його, тещу та синів, хоча він квартиру не отримав. Він намагався домовитися з колишньою дружиною та тещею щодо поділу спільного майна подружжя, проте вони не бажають домовлятися, їх все влаштовує. Квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках. Він вважаю, що має таке ж право на спірну квартиру як і відповідачі та його сини, тому вимушений звертатися до суду за захистом власних законних прав та інтересів. Окрім вищевказаного нерухомого майна на його колишню дружину оформлено декілька депозитних рахунків, кошти на яких зароблено ними спільно за час шлюбу, проте відповідачка не бажає ділити спільне майно, мотивуючи тим, що це її особисті кошти. Таким чином за час перебування у шлюбі з відповідачкою було укладено наступні депозитні та карткові договори: - рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Ощадбанк», рахунок НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у ТВБВ №10026/0143 (раніше - 8142/0443) філії Головного управління по м. Києву і Київській області АТ «Ощадбанк» на загальну суму 131806,04 грн.; - рахунок НОМЕР_5 (8АМ БК 0100727209306) в ПАТ «Приватбанк» за депозитним договором від 06.07.2012 р. на загальну суму 34574,60 грн.; - рахунок НОМЕР_6 (8АМ БМ 1000727299020) в ПАТ «Приватбанк» за депозитним договором від 19.07.2012 р. на загальну суму 18597,93 грн.; - рахунок НОМЕР_7 в ПАТ «Приватбанк» за депозитним договором від 27.12.2013 р. на загальну суму 15422,74 грн.; - рахунок НОМЕР_8 в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за депозитним договором №24-2013/1 від 17.01.2013 р. на загальну суму 59312,11 грн.; - карткові рахунки НОМЕР_9 та НОМЕР_1 в ПАТ «КБ «Хрещатик» на загальну суму 76576,62 грн. З січня 2013 року між ними виникають конфлікти та непорозуміння, які унеможливлюють їх спільне життя, тому він вимушений звертатися до суду за захистом власних законних прав та інтересів. 10 вересня 2014 року згідно рішення Оболонського райсуду м. Києва шлюб між ними розірвано. У зв'язку з чим вважає, що кошти, які знаходяться або знаходились на депозитних рахунках (карткових рахунках) банківських установ підлягають поділу між ними в рівних частках.

Просив суд визнати недійсним свідоцтво про право власності від 03 березня 2008 року квартири АДРЕСА_2, визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2, визнати кошти та нараховані на них відсотки, які були надані відповідачкою для укладення депозитних договорів (карткових рахунків) з банківськими установами об'єктом спільного сумісного власності подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти та відсотки у розмірі 1/2 частини, які були предметом укладання депозитних договорів.

ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання частини квартири особистою приватною власністю. Свої вимоги обґрунтовувала наступним, а саме 15 червня 1996 року вона з відповідачем уклала шлюб. Від цього шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.09.2014 року шлюб між ними розірвано. На даний час між ними виник спір щодо поділу майна, зокрема щодо частини квартири АДРЕСА_2. 27.08.2006 року на праві спільної часткової власності на ОСОБА_6 (її мати) та членами її сім'ї - вона, відповідача, та їх сина - ОСОБА_4 в рівних долях приватизована квартира АДРЕСА_1. 07 липня 2006 року відповідач був затриманий працівниками міліції за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та в подальшому відносно нього обрано запобіжний захід у виді взяття під варту. 23.02.2007 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним за ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. В період з 06 липня 2006 року до 15.11.2012 року відповідач перебував у СІЗО та місцях позбавлення волі. 24.01.2007 року було підписано договір про фінансування будівництва житла за програмою «50х50» між ГУ житлового забезпечення виконавчого органу КМР та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Оскільки її мати - ОСОБА_6 стояла у загальній черзі квартирного відділу Оболонської районної у м. Києві державній адміністрації з 1979 року, 03.08.2008 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 16.02.2008 року в рівних частинах на ОСОБА_6, її та двох синів, була отримана квартира АДРЕСА_2. З кінця 2006 року вони з відповідачем фактично припинили шлюбні відносини, після повернення ОСОБА_1 з місць позбавлення волі (16.11.2012 року), він проживає з іншою жінкою та сестрою у будинку: АДРЕСА_3, який залишився йому у спадок від його матері. Вона майже сім років проживаю з іншим чоловіком. За вищезазначену квартиру АДРЕСА_2 вони сплачували разом з матір'ю свої власні кошти. Зважаючи, що у період придбання частини квартири АДРЕСА_2, вони з відповідачем фактично припинили шлюбні відносини, проживали окремо, кошти за його частину квартири сплачені її матір'ю, просила визнати 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, яка складається з 3 (трьох) кімнат, житловою площею 47,10 кв.м, загальною площею 81,60 кв.м, особистою приватною власністю за нею. Крім того, просила визнати особистою приватною власністю грошові кошти та нараховані на них відсотки в період з грудня 2006 року до 21 вересня 2014 року вкладені у банківські установи.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити, проти зустрічного позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник проти задоволення позову заперечували, зустрічний позов просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував.

Відповідач ОСОБА_7 про місце та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

15.06.1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.09.2014 року шлюб між ними розірвано.

В період з 06.07.2006 року по 15.11.2012 року ОСОБА_1 перебував у СІЗО та місцях позбавлення волі.

Як вбачається з вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2007 року, Ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2007 року, ухвали Верховного суду м. Києва від 20.11.2007 року ОСОБА_2 виступала захисником ОСОБА_1

За інформацією Ірпінського виправного центру №132 від 18.07.2016 року в картці обліку побачень засудженого ОСОБА_1 є записи про те, що його дружина ОСОБА_2 відвідувала його в установах виконання покарань в період з 2007 по 2012 рік, а саме довготривалі побачення: 11.07.2007 - 1 доба; 10.10.2007 року - 3 доби; 06.01.2008 року - 3 доби; 15.04.2008 року - 3 доби; 13.07.2008 року - 3 доби; 13.10.2008 року 3 доби; 13.01.2009 року - 1 доба; 12.04.2009 року - 3 доби; 12.04.2009 року - 1 доба; 12.07.2009 року - 3 доби; 11.10.2009 року - 3 доби; 29.12.2009 року - 3 доби; 09.04.2010 року - 3 доби; 07.07.2010 року - 3 доби; 24.08.2010 року - 3 доби; 07.10.2010 року - 3 доби; 11.11.2010 року - 3 доби; 07.01.2011 року - 3 доби; 30.04.2011 року - 3 доби; 26.06.2011 року - 2 доби; 21.08.2011 року - 3 доби; 23.07.2012 року - 3 доби; короткочасні побачення: 09.08.2007 року - 2 години; 26.03.2008 року - 1 година; 26.08.2008 року - 2 години; 16.09.2012 року - 3 години; 27.10.2012 року - 2 години; 11.11.2012 року - 3 години.

Також, суд враховує, що після звільнення позивача з місць позбавлення волі, тобто з 15.11.2012 року, щлюб між сторонами розірвано 10.09.2014 року.

Зазначена інформація визнана як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 Крім того, син ОСОБА_4 підтвердив, що мати дійсно їздила на побачення до батька та спілкувалася з ним.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були припинені шлюбні відносини. Покази свідків та пояснення ОСОБА_8 з приводу проживання її з іншим чоловіком ніяк не спростовує те, що вона з ОСОБА_1 продовжувала перебувати у шлюбних відносинах.

За ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У той же час, згідно положень ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" .5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За свідоцтвом про право власності від 03.03.2008 квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах.

Так, 24.01.2007 року між Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та ОСОБА_3, яка діяла від свого імені, ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 Д,І. та ОСОБА_5 було укладено договір про фінансування будівництва житла за програмою «50х50» №28/м-5, предметом якого є участь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у фінансуванні будівництва жилого будинку АДРЕСА_2 із розрахунку: 50% - за кошти міського бюджету та 50% - за кошти громадян. Об'єкт фінансування - квартира №91. Вартість об'єкту фінансування (50% складає 165322,54 грн. з ПДВ, виходячи з вартості будівництва 2030,74 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири.

04.02.2008 року між ними було укладено додатковий договір до договору про фінансування будівництва житла за програмою «50х50» №28/м-5, за яким вартість об'єкта фінансування (50%) складає 165708,38 грн.

06.02.07 ОСОБА_3 було внесені 153500 грн. та 13.02.08 - 8486,64 грн.

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про оплату всієї вартості 50% частини спірної квартири самео його грошовими коштами, а також доводи ОСОБА_2 про придбання квартири саме за її особисті кошти, оскільки сторонами суду не доведено зазначене доказами. Суд ставить під сумнів розписку складену нібито ОСОБА_2 про отримання в дар від своєї матері грошових коштів в розмірі 41330 грн., а покази свідків та розписка не можуть бути належними доказами передачі грошових коштів.

Таким чином, ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя було фактично придбано 1/8 частину спірної квартири, яка і підлягає поділу між подружжям, а саме по 1/16 частини. Частки інших власників квартири відповідно залишаються незмінними по ? (4/16) частині, а ОСОБА_2 - 3/16 частини і ОСОБА_1 - 1/16 частина.

Крім того, відповідачем укладалися відповідні депозитні угоди в ПАТ КБ «Приватбанк» за №SAM DN 01000727209306 від 06.07.2012 року (сума депозиту 32000 грн. та нараховані відсотки 2574,60 грн.), №SAM DN 1000727299020 від 19.07.2012 року (сума депозиту 16000 грн. та нараховані відсотки 2422,74 грн.), НОМЕР_7 від 27.12.2013 року (сума депозиту 13000 грн. та нараховані відсотки 2422,74 грн.) в ПАТ «Імексбанк» депозитна угода №24-2013/1 від 17.01.2013 року в сумі 55000 грн та нараховані відсотки в сумі 4312,11 грн.

На думку суду зазначені кошти є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягають поділу, а саме 1/2 частина ОСОБА_1 становить 63953,69 грн., які і підлягають стягненню з ОСОБА_2

Крім того, пояснення ОСОБА_2 з приводу вкладення грошових коштів у ПАТ «Імексбанк», які вона зняла з депозиту у ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Ощадбанк» спростовуються виписками по рахунку ПАТ «Імексбанк», ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Ощадбанк».

За інформацією ПАТ «Державний ощадний банк України» у ОСОБА_2 існують наступні рахунки в ТВБВ №10026/0143 - НОМЕР_2, в ТВБВ №10026/0147 спеціальні позабалансові компенсаційні рахунки зі спеціальним режимом використання в національній валюті - НОМЕР_3 та НОМЕР_4. Будь-які ніші рахунки в тому числі депозитні відсутні.

За інформацією ПАТ «КБ «Хрещатик» на ім'я ОСОБА_2 22.02.2007 року відкрито картковий рахунок для соціальних виплат в національній валюті з видачею платіжної картки. Вкладні (депозитні) рахунки не відкривалися.

За поясненнями ОСОБА_2 зазначені грошві кошти використані нею на потреби сім'ї, що і підтверджується відповідними виписками, іншого позивачем не доведено, а тому в цій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

За таких обставин, з підстав викладених вище зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

З викладеного, керуючись ст.ст. 1-11, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2: визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/16 частин квартири АДРЕСА_2, визнати ОСОБА_1 визнати право власності на 1/16 частину квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63953,69 грн.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.Ю. Тітов