Ухвала суду № 64011100, 12.01.2017, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 554/9293/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави Яковенко Н.Л., розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Полтавської області Перехрест Р.В. про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу прокуратури Полтавської області Перехрест Р.В. 06 січня 2017 року звернувся до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016170000000313 від 08.11.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2017 року зазначене клопотання прокурора направлено за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.

В силу норм ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Згідно ч. 5-6 ст. 34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

Хоча клопотання прокурора і направлено до Київського районного суду м. Полтави без дотримання норм ст. 34 КПК України, але про підсудність даного клопотання саме слідчому судді Київського районного суду м. Полтави наявне відповідне процесуальне рішення.

В своєму клопотанні про накладення арешту на майно прокурор посилається на те, що в провадженні СУ ФР ДФС й Полтавській області перебуває кримінальне провадження за №42016170000000313 від 08.11.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. При цьому прокуратурою області 22.11.2016 змінено попередню правову кваліфікація кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42016170000000313 від 08.11.2016 із ч. 2 ст. 366 на ч. 1 ст. 205 КК України та визначено підслідність за слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області.

Зазначав, що в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи 03.08.2016 придбали з метою прикриття незаконної діяльності із ухилення від сплати податків шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів та подальшого незаконного звільнення від сплати податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями із експорту сільськогосподарської продукції за межі митної території України суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Бест- Полтава» (код 39120335). З метою реалізації свого злочинного умислу, невстановлені досудовим розслідуванням особи від імені службових осіб ТОВ «Бест-Полтава» (код 39120335), зокрема директора указаного підприємства ОСОБА_2, внесли завідомо неправдиві відомості до офіційних документів: митних декларацій, податкових декларацій з податку на прибуток та на додану вартість, податкових та прибуткових (видаткових) накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, чеків, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості і походження продукції, договорів, договірних цін, журналів обліку, актів прийому-передачі, довіреностей та інших первинних бухгалтерських та облікових документів, щодо джерел походження сільськогосподарської продукції. При цьому, сільськогосподарська продукція закуповувалась за готівку у сільгоспвиробників Полтавської та інших областей України, які вироблену продукцію реалізовували за готівку та жодним чином не відображали у бухгалтерському та податковому обліку, ухиляючись від сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

У подальшому за матеріалами клопотання незаконно придбана сільськогосподарська продукція транспортувалася до складів морського порту в м. Миколаєві залізничним транспортом по документах як ТМЦ, які належать ТОВ «Бест-Полтава», та зберігається на терміналах вказаних портів з метою подальшого відвантаження в адресу нерезидентів.

Також прокурор посилається на те, 11.11.2016 року на виконання ухвал Октябрського районного суду м. Полтави проведено ряд обшуків за адресами розташування офісних та складських приміщень підприємств ТОВ «МСП «Ніка - Тера» (код 22439446) та ТОВ «Дунайська судноплавна - стівідорна компанія» (код 31012697), за якими ТОВ «Бест Полтава» здійснювало зберігання та подальший експорт кукурудзи, в ході яких вилучено залізно-дорожні накладні та посвідчення про якість зерна, надані ТОВ «Бест Полтава» пакетно в адресу вищевказаних підприємств.

Вважає наявність достатніх підстав вважати, що залишки с/г продукції (кукурудзи) на території складів ТОВ «МСП «Ніка - Тера», що розташовані за адресами м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23А, є об'єктом кримінально протиправних дій, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а с/г продукцію (кукурудза) в кількості 1 959 395 кг визнано речовими доказами, тому просить слідчого суддю накласти арешт на залишки с/г продукції (кукурудзи) в кількості 1959395 кг, що зберігаються на території складів ТОВ «МСП «Ніка - Тера», що розташовані за адресами м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23А, та були завезені залізничним транспортом.

Разом з тим, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Вимоги до клопотання про арешт майна передбачені статтею 171 КПК України, згідно з якою у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

В силу норм ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Вирішуючи питання про відповідність клопотання прокурора нормам ст. 171 КПК України слідчий суддя виходить з наступного.

Метою арешту може бути: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст. 170 КПК України).

Звертаючись до слідчого судді з відповідним клопотанням, прокурор хоча і посилається на те, що с/г продукція, на яку просить накласти арешт, є речовим доказом, але не зазначає мету такого арешту.

Окрім того, прокурором всупереч норм п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України не надані документи які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

З матеріалів клопотання також не є зрозумілим, чи є майно, на яке просить прокурор накласти арешт, тимчасово вилученим майном.

За таких обставин, враховуючи, що подане прокурором клопотання не відповідає вимогам ст. 171 ПКП України, зокрема не містить обґрунтування мети арешту та документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

При вирішенні питання про повернення клопотання прокурору враховуються також і роз'яснення, що викладені в п. 19 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 р. N 223-558/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», де слідчим суддям роз'яснено, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК слідчий (прокурор) у своєму клопотанні про арешт майна має назвати документи, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту. Разом із тим під час розгляду відповідних клопотань слідчим суддям необхідно враховувати, що такі документи не можуть бути зазначені у клопотанні та надані щодо майна, право власності на яке неможливо підтвердити документально (наприклад, на майно, вилучене з обігу; рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації і документи щодо якого відсутні, тощо), а також щодо майна, яке підлягає державній реєстрації, проте всупереч вимогам закону не було зареєстровано. Водночас відповідну неможливість має бути обґрунтовано у клопотанні, про неї має бути зазначено і в ухвалі. Документи, що підтверджують право власності на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації і яке було фактично зареєстровано, або копії цих документів, мають зазначатися в клопотанні та обов'язково додаватися до клопотання (наприклад, інформаційна довідка з Державного реєстру прав на нерухоме майно тощо).

При вирішенні питання про повернення клопотання також враховується, що за нормами ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Неповідомлення прокурором в своєму клопотанні осіб, які є власниками майна, в тому числі їх адрес та засобів зв'язку з ними фактично позбавляє слідчого суддю можливостей виконати вимоги ст. 172 КПК України та ч. 6 ст. 173 КПК України щодо розгляду клопотання з викликом відповідних осіб та у встановлені законом процесуальні строки.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Полтавської області Перехрест Р.В. про накладення арешту на майно повернути прокурору для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко

Слідчий суддя Н.Л.Яковенко

12.01.2017