Рішення № 64009727, 04.01.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15572/15-ц

2/357/13/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Бондаренко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк», -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 30.10.2016 року обґрунтовуючи тим, що 21 серпня 2008 року між Публічне акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2633/0808/45-017, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 43000,00 дол. США з розрахунку 11,90% річних за користування кредитом на строк з 21.08.2008 року по 21.08.2028 рік. 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельтам Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсягу та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк», як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, і в внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги до боржників щодо повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.). Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відповідного до вищевказаного Договіру купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору №2633/0808/45-017 від 21.08.2008 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором Іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки №2633/0808/45-017-Z-1 від 21 серпня 2008 року передав у іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 38,4 кв.м., житлова площа - 17,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. 21.08.2008 року за реєстром №2883 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів - за № 3093209. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак, зобов'язання не виконанні, у зв'язку з чим, станом на 28.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 234 804,63 грн., з яких: тіло кредиту - 224 601, 49 грн.; відсотки - 10 203, 14 грн. Позивач просить суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 234 804,63 грн. за Договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки №2633/0808/45-017-Z-1 від 21 серпня 2008 року з ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 38,4 кв.м., житлова площа - 17,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мельничук І.М., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу 21.08.2008 року за реєстром №2883 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів - номер правочину 3093209, визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати у справі.

Представник позивача, за довіреністю у справі, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача,за довіреністю у справі, ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження обставин справи, позивачем не дотримано умови договору та ЗУ «Про іпотеку» щодо досудового врегулювання спору та неправомірно обрано спосіб захисту своїх прав, у позивача не виникло право на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки враховуючи положення ЗУ «Про іпотеку», оскільки відповідач сплатив за договором більшу частину коштів, прострочена заборгованість складає по тілу - 1374,81 долар США і за відсотками - 157,43 долара США, тому враховуючи ч.3 ст. 39 вказаного Закону суд вправі відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Ст. 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що 21 серпня 2008 року між Публічне акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2633/0808/45-017 ( а.с.8-16), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 43000.00 дол. США з розрахунку 11,90 % річних за користування кредитом на строк з 21.08.2008 року по 21.08.2028 рік.

Із заяви про видачу готівки №3031807/0518 вбачається, що ОСОБА_1 21 серпня 2008 року отримав кошти в сумі 43 000.00 доларів США, еквівалент у гривнях 208 283 грн. 40 коп. згідно договору №2633/0808/45-017 від 21.08.2008р. (а.с.32,135).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки №2633/0808/45-017-Z-1 від 21 серпня 2008 року ( а.с.17-21) передав в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 38,4 кв.м., житлова площа - 17,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мельничук І.М., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу 21.08.2008 року за реєстром №2883 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів - номер правочину 3093209.

Згідно п.1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (а.с.41- 45) рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», у зв'язку з проведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства», змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ «Сведбанк».

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельтам Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.) ( а.с. 33-40,186-187), відповідно до якого в порядку, обсягу та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зобов'язаннях та до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги до боржників щодо повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідного до вищевказаного Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по Кредитному договору №2633/0808/45-017 від 21 серпня 2008 року та договору іпотеки №2633/0808/45-017-Z-1 від 21 серпня 2008 року.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №2633/0808/45-017 від 21 серпня 2008 року ( а.с.141), що станом на 28.07.2015 року заборгованість становить 234 804,63 грн., з яких: тіло кредиту - 224 601, 49 грн., що еквівалентно 10180,34 доларів США та відсотки - 10 203, 14 грн., що еквівалентно 462,47 долара США.

П. 4 Договору іпотеки №2633/0808/45-017-Z-1 від 21 серпня 2008 року, сторони погодили, що на підставах, передбачених законодавством, на предмет іпотеки може бути звернено стягнення. До іпотекодавця не пред'явлені і не будуть пред'явлені майнові вимоги, пов'язані з вилученням предмету іпотеки. За згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 250046 ,00 грн. При частковому виконанні іпотекодавцем основного зобов'язання іпотека встановлена цим договором зберігається в повному обсязі. Наступні іпотеки предмету іпотеки допускаються лише за письмовою згодою ВАТ «Сведбанк».

П. 12 Договору іпотеки передбачено, що за вибором іпотеко держателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотеко держателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, викладене в п.п. 12.3.1 та 12.3.2 пункту 12 цього договору.

Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» ( п.п. 12.3.1 Договору іпотеки).

Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква в будинку номер 20-б, вулиця Павліченко визнавши за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану квартиру.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Із висновку суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» (а.с.210) вбачається, що вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1, площею 38,4 кв.м., яка розташована за адресою Київська область, м. Біла Церква в будинку номер 20-б, вулиця Павліченко, становить 398 763 грн. 00 коп.

П. 11 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/ або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання ( як основного боргу та і процентів за ним). При настання зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором у строк, що не перевищує 30 календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений 30 денний строк починається відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв'язку при відправлені іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

Так, до позову додано лист - вимогу від 27.08.2015 року за № 31.4-08/9821/15 про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги із зазначенням строку виконання 30 днів, направлений ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ( а.с.22) та реєстр відправки кореспонденції з квитанціями наданими іпотекодержателю відділенням зв'язку при відправлені іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання з повідомленням про вручення від 27.08.2015 року ( а.с.23-28).

За загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Відповідно до п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п. 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Таким чином, боржник вважається належним чином повідомлений про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги в тому разі, коли Банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку, однак до суду не надано доказів про вручення відповідачу вказаного листа - вимоги з попередженням.

Крім того, судом встановлено, що позивач був повідомлений відповідачем про зміну адреси зареєстрованого місця проживання, що підтверджено листом від 31.08.2013 року № 05-1473328/1 ( а.с.28 том ІІ), який був направлений відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, та Договором добровільного страхування майна, що передано в іпотеку від 04.09.2013 року за № 11/1140372/1003/13 ( а.с.29-30 том ІІ), за яким страхувальник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а вигодонабувач - АТ «Дельта Банк».

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 28.08.2015 року, без дотримання встановленого ним 30 денного строку для усунення відповідачем порушень основного зобов'язання та отримання попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги від 27.08.2015 року за № 31.4-08/9821/15.

Отже, враховуючи, що позивачем не було дотримано умови Договору іпотеки, не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він не набув права на звернення до суду з даним позовом.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" за № 5 від 30.03.2012 року було роз'яснено, що у разі, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (відповідне застереження в іпотечному договорі, прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання ), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно, іпотекодержатель, згідно положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотечний договір, укладений між Банком та Відповідачем, зокрема, його п.п. 12.2, 12.3. передбачає позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, однак Банком не дотримано умов договору, які регламентують обов'язкове попереднє повідомлення відповідача при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд фактично не наділений повноваженнями вирішувати дане питання таким способом.

В даному випадку ПАТ "Дельта Банк", на захист свого права мав би подати позов у відповідності до ст. 39 Закону України «Про іпотеку", яка передбачає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, що відповідно надає відповідачу інший обсяг прав, як зокрема і при позасудовому врегулюванні, оскільки рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (ст.37 Закону України «Про іпотеку").

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 30.03.2016 року у справі № 6-1851цс15.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із п. 9 Кредитного договору у випадку невиконання позичальником будь - яких своїх зобов'язань за цим договором та/ або умов договору іпотеки, зазначеного в п. 2.1 цього Договору, та/ або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п. 3.1, 3.3 цього Договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користуванням ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п. 9.1 ,9.3 цього Договору. Вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору або адресою, повідомленою Позичальником відповідно до п.5 5. цього Договору. У випадку невиконання позичальником письмової вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строку 30 календарних днів, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь - яким способом за власним вибором Банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатись іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим договором та /або пред'явити позов у відношення позичальника та задовольнити вимоги, що випливають з цього Договору, з будь - якого майна позичальника.

Однак, як встановлено судом позивач не дотримався вказаного порядку, отже у позичальника не виникло у зв'язку із цим зобов'язання дострокового виконання кредитного договору.

Що узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.11. 2016 року у справі № 6-2457цс16.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Позивачем не надано до суду жодних доказів про те, що допущені відповідачем порушення основного зобов'язання завдають збитки Банку чи змінюють обсяг його прав, а з наданого розрахунку заборгованості, про який зазначено вище, та виписки по особовому рахунку ( а.с. 136-178,188-206) вбачається, що відповідач належним чином виконував зобов'язання за кредитним договором до 10.02.2015 року, а в подальшому почав сплачувати кошти не регулярно і не в повному обсязі, про причини такої сплати та пропозиції щодо перегляду умов договору він повідомляв Банк, що не заперечувала представник позивача, тому виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту - 1374,81 долар США і за відсотками - 157,43 долара США, яка є значно меншою ніж сплачені відповідачем кошти за кредитним договором.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, за рахунок відповідача компенсуються судові витрати позивача у випадку задоволення позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 11, 526, 611, 626, 627, 629, 653 ЦК України, Закону України "Про іпотеку", Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, ст.ст. 3,10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк» до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта банк» майна, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя О. В. Бондаренко