Постанова № 64007299, 10.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа №920/1017/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 (дов.№3/2017-Д від 28.12.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вх.№3423С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 15.11.2016 у справі №920/1017/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до Казенного підприємства Шосткинський казенний завод Імпульс, м.Шостка Сумської області,

про стягнення 386017,92 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 386017,92 грн, з яких: 207606,15 грн пеня за несвоєчасні розрахунки за отриманий природний газ; 157806,83 грн - інфляційні збитки; 3% річних 20604,94 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.11.2016 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Шосткинський казенний завод Імпульс на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 103803,75 грн пені, 20604,94 грн 3% річних, 157806,83 грн - інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5790,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.11.2016 у справі №920/1017/16 у частині відмови у стягненні 103803,07 грн пені та прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства Шосткинський казенний завод Імпульс на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 103803,07 грн пені, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 15.11.2016 у справі №920/1017/16 - залишити без змін. Також, просить судові витрати покласти відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції у частині зменшення розміру пені на 103803,07 грн прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.233 Господарського кодексу України, ст.549 - 552 Цивільного кодексу України та процесуального права, зокрема, ст.4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 10.01.2016 о 12:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Відповідно до розпорядження від 10.01.2017 у справі №920/1017/16, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у звязку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

10.01.2017 до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№155) на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.01.2017 до суду від апелянта електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні представника позивача, оскільки в той же день відбудуться судові засідання у інших судових справах у господарському суді Харківської області, а штат юрисконсультів НАК «Нафтогаз України» обмежений.

Колегія суддів, розглянувши клопотання ПАТ «НАК «Нафтобаз України» не убачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги.

Крім того, до клопотання позивачем не додано доказів на підтвердження неможливості прибути у судове засідання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 10.01.2017 відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить суд рішення господарського суду Сумської області від 15.11.2016 у справі №920/1017/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила.

Відповідно до частини 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Казенним підприємством Шосткинський казенний завод Імпульс укладений договір купівлі-продажу природного газу № 3031/15-КП-29, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупця протягом 2015 року природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до умов пункту 1.2 розділу 1 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 245,0 тис.куб.м, у тому числі, по місяцях кварталів за графіком, наведеним у цьому пункті.

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору).

За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3 договору).

Строк дії договору відповідно до пункту 11.1 визначається з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін; і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі. На підставі договору купівлі-продажу природного газу №3031/15-КП-29 від 26.11.2014 позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 810062,57 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за зазначений період (а.с.31-а.с.37), та не заперечується відповідачем.

Однак відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином не виконав.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором у частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем на суму заборгованості нараховано відповідачу пеню у сумі 207606,15 грн, 3 % річних у сумі 2060,94 грн, інфляційні збитки у сумі 157806,83 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлено до стягнення штрафні санкції, виходячи із такого.

Відповідно до частини 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційні збитки, дійшла висновку про правомірність стягнення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 157806,83 грн інфляційних збитків та 20604,94 грн 3% річних.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 207606,15 грн колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який зменшив суму пені на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 103803,75 грн пені за несвоєчасні розрахунки.

Як убачається з апеляційної скарги, заявник не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні 103803,75 грн пені.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондуються з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, обґрунтовуючи тим, що казенне підприємство Шосткинський казенний завод Імпульс віднесений до обєктів державної форми власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави у сфері оборони. Відповідач не є підприємством теплоенергетики, промислова котельня підприємства є виробничою, яка в першу чергу призначена для вироблення теплової енергії, що забезпечує технологічні процеси. Станом на день розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не має заборгованості перед позивачем. Стягнення з підприємства сум штрафних санкцій, які є надмірно великими у порівнянні із сумою основного боргу, призведе до негативних наслідків у діяльності підприємства. Також, посилається на тяжке фінансово-економічне становище на підприємстві.

Викладене підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015 року, а також довідкою № 11-02/310 від 10.11.2016, в якій зазначено, що відповідач здійснює діяльність з теплопостачання близько тисячі абонентів, що є вкрай збитковим для підприємства. Станом на 01.11.2016 існує значна заборгованість споживачів та бюджету перед відповідачем, яка становить 3192,3 тис. грн (а.с.62-а.с.63).

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установив наявність обставин, за яких визнав можливим зменшити розмір санкцій. При цьому господарським судом Сумської області було враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін та, зокрема, ураховано, що відповідач є казенним підприємством, яке віднесено до обєктів державної форми власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави у сфері оборони. При вирішенні спору інтереси позивача також враховані, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, у даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Відтак, висновок суду першої інстанції про зменшення на 50% розміру пені є законним та обґрунтованим.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі, та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, пунктом 1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, - колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.11.2016 у справі №920/1017/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.01.2017 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя О.О.Крестьянінов