Рішення № 64006907, 17.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р.Справа № 922/3853/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Військової частини 3017, м.Харків простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 01-16 юр/6868);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 2130 від 13.07.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до Військової частини 3017 (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 801 696,61 грн., з яких: 784 356,73 грн. - вартість електричної енергії за червень, липень, серпень, вересень 2016 року, 15 781,46 грн. - пеня (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується пеня -березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року), 1 558,42 грн. - 3 проценти річних (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується - березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року) - та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 321,61 від 18.08.2014 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 11.11.2016 року порушено провадження у справі № 922/3853/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2016 року.

У судовому засіданні 16.11.2016 року оголошено перерву до 17.11.2016 року.

16.11.2016 року позивач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 38999 у яких зазначає, що у доданому до позовної заяви розрахунку 3 процентів річних допущена технічна помилка, яка не впливає на розмір заборгованості. Тому надано виправлений розрахунок 3-х процентів річних.

16.11.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 39017 про долучення копії довіреності на представника до матеріалів справи.

16.11.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 39625 про долучення копії довіреності на представника до матеріалів справи.

17.11.2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву вх. № 39147 про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення та листа відповідача.

17.11.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 39259 у якому зазначає, що відповідач не може погодитись із позовною завою, оскільки вона порушує його законні права та інтереси. Відповідач є державною установою та фінансується за рахунок державного бюджету України, згідно з вимогами чинного законодавства про державні (публічні) закупівлі, між сторонами в поточному році було укладено договори про закупівлю послуги з постачання електроенергії: № 115 від 01.03.2016 року на суму 324 575, 00 грн.; № 219 від 07.07.2016 року на суму 1 200 425,00 грн.; № 367 від 02.11.2016 року. За твердженнями відповідача, тільки після проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю, а також його перевірки та реєстрації в органах державного казначейства, відповідач як замовник послуг з постачання електричної енергії може здійснити оплату використаної електроенергії. Після надходження відповідного фінансування та проведення процедури закупівлі електроенергії. 01.11.2016 року між сторонами було укладено договір про закупівлю послуг з постачання електроенергії № 367, який зареєстровано Управлінням державної казначейської служби України в Основ'янському районі м. Харкова 10.11.2016 року та вже 11.11.2016 року поточна заборгованість позивачу була повністю сплачена відповідачем у розмірі 813 474, 63 грн. На думку відповідача відсутня його вина у порушенні договірних зобов'язань та несвоєчасній оплаті спожитої електроенергії тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та надав документи для долучення до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідачем погашено суму основного боргу у розмірі 784 356,73 грн. та просить суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував із підстав викладених у наданому до суду відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.11.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 18.08.2014 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (далі- позивач, постачальник) та Військовою частиною 3017 (далі відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 321,61 (т. 1, а.с. 11-15).

Пунктом 9.4. договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 18.02.2015 року включно, а в частині розрахунків до їх повного завершення. Строк дії договору може бути продовженим тільки після укладання додаткової угоди щодо продовження терміну дії цього договору з енергопостачальною організацією (т. 1, а.с. 15).

29.02.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду щодо продовження терміну дії договору про постачання електричної енергії № 321,61 від 18.08.2014 року з 19.03.2016 року по 31.12.2016 року (т. 1, а.с. 18).

Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (розділ 1 договору).

Згідно з пункту 2.2.2. договору, сторони погодили, що постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, із урахуванням вимог розділу 6 цього договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання".

Пунктом 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3-х робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Пунктом 1 додатку № 2 до договору, сторони визначили, що розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (т. 1, а.с. 16).

Позивач свої зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск електроенергії відповідачу за період з червня по вересень 2016 року. Про що свідчать рахунки на оплату за спожиту теплову енергію, які долучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 33-36).

Відповідач вартість спожитої електроенергії своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу суму у розмірі 801 696, 61 грн., з яких: 784 356, 73 грн. - вартість електричної енергії з червня по вересень 2016 року, 15 781,46 грн. - пеня (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується пеня -березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року), 1 558,42 грн. - 3 проценти річних (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується - березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року), що і стало причиною звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За змістом частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Щодо стягнення суми основного боргу за період з червня по вересень 2016 року у розмірі 783 435, 73 грн. суд визнає вимоги позивача обґрунтованими, та зазначає наступне, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 2779 від 14.11.2016 року на суму 813 474, 63 грн. та лист відповідача № 51 від 15.11.2016 року, які підтверджують оплату відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 784 356,73 грн. за період з червня по вересень 2016 року (а.с. 64-66).

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було направлено до суду 10.11.2015 року, про що свідчить відбиток штампа господарського суду на позовній заяві (т. 1, а.с. 4).

Крім того, відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками 09.11.2016 року, про що свідчить відбиток штемпеля на описі вкладення у цінний лист про направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача (т. 1 а.с. 9).

Отже, у даному випадку, суд дійшов висновку, що відповідачем було здійснено оплату вартості спожитої електроенергії у сумі 784 356,73 грн. за заявлений позивачем період з червня по вересень 2016 року після подання позовної заяви на адресу суду та направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Суд, дослідивши надані документи вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення вартості спожитої електроенергії у сумі 784 356,73 грн. за заявлений позивачем період з червня по вересень 2016 року припинити, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем платіжним дорученнями № 2779 від 14.11.2016 року на суму 813 474, 63 грн. сплачено заборгованість перед позивачем у сумі 784 356,73 грн. після порушення провадження у справі.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу 15 781,46 грн. - пеня (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується пеня -березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року), 1 558,42 грн. - 3 проценти річних (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується - березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року).

Згідно пункту 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3. 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику суму боргу із урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3 проценти річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений у додатку № 2 «Порядок розрахунків», до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (т. 1, а.с. 13).

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 1 558,42 грн. - 3 процентів річних (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується - березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року), суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у сумі 1 558, 42 грн. за період:

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 29 117,90 грн. (за зобовязання березня 2013 року) нараховано 71,70 грн.;

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 177 753,14 грн. (за зобовязання травня 2015 року) нараховано 438,30 грн.;

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 196 666,70 грн. (за зобовязання червня 2016 року) нараховано 484,80 грн.;

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року року на суму боргу у розмірі 174 478,86 грн. (за зобовязання липня 2016 року) нараховано 430,20 грн.;

- з 24.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 231 955,03 грн. (за зобовязання серпня 2016 року) нараховано 133, 42 грн. відповідно до наданого розрахунку (т. 1, а.с. 55) в системі "законодавство" та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 15 781,46 грн. - пені (вересень 2016 року на період виникнення боргу на який нараховується пеня -березень, травень, червень, липень, серпень 2016 року) за період:

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 29 177,90 грн. (за зобовязання березня 2016 року) нараховано 727,95 грн.;

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 177 753,14 грн. (за зобовязання травня 2015 року) нараховано 4 443, 90 грн.;

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 196 666,70 грн. (за зобовязання червня 2016 року) нараховано 4 916,70 грн.;

- з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року року на суму боргу у розмірі 174 478,86 грн. (за зобовязання липня 2016 року) нараховано 4 362, 00 грн.;

- з 24.09.2016 року по 30.09.2016 року на суму боргу у розмірі 231 955,03 грн. (за зобовязання серпня 2016 року) нараховано 1 330, 91 грн. відповідно до наданого розрахунку (т. 1, а.с. 23), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 додатку № 2 Порядок розрахунків до договору про постачання електричної енергії, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, та 3% річних з прострочення суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 15 781,46 грн. за вищезазначений період, судом встановлено що такий розрахунок здійснено невірно.

Суд здійснивши власний розрахунок суми пені у системі "законодавство", приходить до висновку що сума яка підлягає до стягнення становить 15 781, 31 грн.

В решті нарахованих позивачем 0, 15 грн. - пені відмовити.

Щодо посилання відповідача у наданому до суду 17.11.2016 року відзиві на відсутність його вини у порушенні договірних зобов'язань та відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій у вигляді пені (т. 1, а.с. 67-88) не приймаються судом, оскільки у відповідності до договору про закупівлю послуг з постачання електроенергії № 367 від 02.11.2016 року сторонами в пункті 1.1 визначено, що усі умови договору про постачання електричної енергії № 321.61 від 18.08.2014 року у разі виникнення спірних питань пріоритет має договір про постачання електричної енергії № 321.61 від 18.08.2014 року, у якому було обумовлено та визначено строки розрахунку за спожиту електроенергію. Станом на час розгляду справи договір про постачання електричної енергії № 321.61 від 18.08.2014 року є діючим.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Тому надані 17.11.2016 року заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними, а також ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та їх розумінні, спростовуються матеріалами справи та викладеними вище нормами, тому не приймаються судом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 378,00 грн.

17.11.2016 року позивачем надано до суду заяву вх. № 39147 у якій останній просить суд, повернути судовий збір у відповідності до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Як вбачається із матеріалів справи, що позивачем при зверненні до суду 10.11.2016 року було сплачено судовий збір у розмірі 12 026,00 грн. згідно платіжного доручення № 16452 (№162967072) від 27.10.2016 року (т. 1, а.с. 10).

Згідно з положеннями частини 5 пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином сума судового збору у розмірі 10 648, 00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3017 (61070, м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, ЄДРПОУ 39309315) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ЄДРПОУ 00131954) 15 781, 31 грн. - пені, 1 558,42 грн. - 3 проценти річних та 1 378, 00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості в сумі 784 356,73 грн. провадження у справі припинити на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині стягнення пені у розмірі 0, 15 грн. - в задоволенні позову відмовити.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Акціонерній компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ЄДРПОУ 00131954) з Державного бюджету - 10 648, 00 грн. судового збору, сплаченого останнім до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 16452 (№162967072) від 27.10.2016 року, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір", про що видати ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3