Ухвала суду № 64006747, 12.01.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

12 січня 2017 року Справа № 915/2069/15

Кредитори:

1.Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018

2.Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк, вул. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, 49094

3.Товариство з обмеженою відповідальністю Н АВТО, вул. Троїцька (колишня Кірова), 159/1, м. Миколаїв, 54007

4.Публічне акціонерне товариство БАНК ФОРУМ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК ФОРУМ ОСОБА_1, бульвар Верховної Ради, 7, м. Київ, 02100

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма КОНСТРУКТОР, вул. Турбінна, 15-в, м. Миколаїв, 54044, код ЄДРПОУ 20872156

Ліквідатор: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 54052

Суддя Ржепецький В.О.,

представники:

від 1-го кредитора: ОСОБА_3 довіреність № 16706/01 від 25.08.2016;

від 2-го кредитора: не з'явився;

від 3-го кредитора: ОСОБА_4 довіреність №3 від 11.01.2017;

ОСОБА_5 довіреність № 25/1 від 30.09.2016;

від 4-го кредитора: не з'явився;

від банкрута: не з'явився;

ліквідатор: не з'явився

Суть справи: про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою суду від 27.12.2016 розгляд справи призначено на 12.01.2017.

В судовому засіданні головуючим суддею Ржепецьким В.О. заявлено самовідвід з підстав неможливості участі у розгляді даної справи.

Представники сторін висловили пропозицію про вирішення заяви про самовідвід на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думки представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви про самовідвід головуючого у справі на підставі наступних обставин.

Ухвалою суду від 22.12.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма КОНСТРУКТОР за ознаками ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Постановою суду від 20.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма КОНСТРУКТОР визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_2.

Статтею 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство) встановлено, що обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Разом з тим, таке призначення здійснюється господарським судом у виняткових випадках, оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) може підпадати під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 11.02.2015 у справі №915/604/14)

Додатково, відповідно до п. 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI), з наступними змінами та доповненнями, призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність тих чи інших обставин, що унеможливлюють призначення ліквідатора у цій справі в порядку, визначеному ст. 114 Закону про банкрутство.

Одночасно, дослідження матеріалів справи дає змогу суду дійти висновку про те, що ліквідатор ОСОБА_2 підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

10.12.2015 ліквідатором ОСОБА_2 до господарського суду Миколаївської області подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельної фірми КОНСТРУКТОР (далі боржник).

Заяву обґрунтовано наявністю кредиторської заборгованості в загальній сумі 16352113,69 грн., зокрема, і заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю Н АВТО в загальній сумі 8324565,24 грн.

Як витікає з матеріалів справи, 18.07.2008 між ВАТ ОСОБА_6 ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю Н АВТО укладено генеральний кредитний договір №010/01-02/08-068, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого банк зобовязується надавати позичальнику - ТОВ Н АВТО кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у додаткових кредитних договорах на загальну суму 5400000,00грн. (т.1, а.с.63-68).

18.07.2008 між ВАТ ОСОБА_6 ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю Н АВТО укладено кредитний договір №010/01-02/08-069, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого банк зобовязується надавати позичальнику - ТОВ Н АВТО кредит у формі невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 5400000,00грн. та кінцевим терміном погашення 15.07.2015 (т.1, а.с.69-94).

В подальшому умови зазначеного кредитного договору неодноразово змінювались.

27.07.2009 між ВАТ ОСОБА_6 ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма КОНСТРУКТОР укладено договір поруки №12/01-02/09-156, відповідно до умов якого, останній бере на себе зобовязання боржника - товариства з обмеженою відповідальністю Н АВТО, які виникають з умов генерального кредитного договору та усіх договорів, що можуть бути укладені в його рамках, а саме: повернути кредит у розмірі 4450000,00грн., сплатити процента за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) (т.1, а.с.95-96).

23.09.2011 між ВАТ ОСОБА_6 ОСОБА_5 та ТОВ Н АВТО в забезпечення наведених договорів укладено іпотечний договір, відповідно до якого ТОВ Н АВТО передано в іпотеку нежитлову будівлю автосалону із станцією технічного обслуговування та земельну ділянку (т.1, а.с.97-101).

03.03.2015 ВАТ ОСОБА_6 ОСОБА_5 за договором факторингу №140-0-0-00/11-124 всі права вимоги за наведеними кредитними договорами відступлено на користь ПАТ Артем-банк (т.1, а.с.105-112).

За договором відступлення прав, укладеного 03.03.2015 між тими ж сторонами, на користь ПАТ Артем-банк відступлено і права за договором іпотеки від 23.09.2011 (т.1, а.с.114-116).

В той же день ці права, за відповідним договором від 03.03.2015 про відступлення прав за договором іпотеки, ПАТ Артем-банк передав товариству з обмеженою відповідальністю Н АВТО (т.1, а.с.118-120).

24.11.2015 товариством з обмеженою відповідальністю Н АВТО ліквідатору ОСОБА_2 подано заяву про визнання вимог до боржника на суму 8324565,24 грн. В обґрунтування своїх вимог кредитор посилався на умови зазначених вище договорів та договору відступлення прав за договором поруки від 03.03.2015.

Разом з тим, як витікає з матеріалів, доданих ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі, договору відступлення прав за договором поруки ліквідаторові кредитором не подано. Відсутній він і в решті матеріалів справи.

В заяві про грошові вимоги до боржника, яку товариством з обмеженою відповідальністю Н АВТО 19.02.2016 подано до господарського суду Миколаївської області, відсутні посилання на обставини отримання кредитором прав за зазначеним договором поруки. Натомість, в обґрунтування своїх кредиторських вимог до боржника ТОВ Н АВТО посилається на договір відступлення прав, укладений 03.03.2015 між ним та ПАТ Артем-банк, за яким на його користь відступлено права за договором іпотеки від 23.09.2011.

Відповідно п.1.2 зазначеного договору відступлення прав за договором іпотеки від 03.03.2015, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав, включаючи: всі права іпотекодержателя, що передбачені умовами іпотечного договору; право звернення стягнення на предмети іпотеки у відповідності до іпотечного договору (т.1, а.с. 118).

Як витікає з правового статусу договорів забезпечення, який визначено главою 49 Цивільного кодексу України, а також положень договору іпотеки від 23.09.2011 (п.п. 2.1., 2.2.), він лише забезпечує виконання грошових зобовязань за наведеними вище кредитними договорами, а отже не може містити положень, які тим чи іншим чином встановлюють чи змінюють положення основного зобовязання, в тому числі, в частині осіб сторін договору.

Додатково договір іпотеки від 23.09.2011, надає право іпотекодержателю задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги щодо: відшкодування витрат, спричинених предявленням вимоги за кредитним договором та/або зверненням стягнення на предмет іпотеки; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки; сплати неустойки відповідно до кредитного договору; сплати процентів за кредитом відповідно до умов кредитного договору; повернення суми кредиту відповідно до кредитного договору; відшкодування витрат та збитків, завданих порушенням умов кредитного договору та/або цього договору.

Таким чином, договір іпотеки не наділяє та не може наділити ТОВ Н АВТО правами кредитора за кредитними договорами, а отже в останнього відсутнє і право вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма КОНСТРУКТОР як поручителя, сплати коштів за кредитними договорами, відповідно до яких саме ТОВ Н АВТО і є боржником.

Однак, незважаючи на це ліквідатором ОСОБА_2 визнано кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Н АВТО в повному обсязі, що призвело до значного неправомірного збільшення заборгованості боржника.

Крім того, навіть за наявності обставин, які витікають з тих чи інших документів (у разі їх існування), відсутніх в матеріалах справи, та повязаних із поєднанням в одній особі боржника та кредитора за наведеними вище зобовязаннями зі сплати кредиту, ліквідатором мали бути застосовані положення ст. 606 Цивільного кодексу України, які передбачають припинення зобовязання у відповідній частині.

Натомість, повідомленням про результати розгляду грошових вимог кредитора, ліквідатором визнано кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Н АВТО в загальному розмірі 8327321,24грн., на підставі чого господарським судом Миколаївської області винесено ухвалу від 18.05.2016 (суддя Міщенко В.І.) про визнання цих вимог.

Пунктом 10 постанови від 20.01.2016 (суддя Міщенко В.І.) судом було зобов'язано ліквідатора щомісячно надавати суду документально підтверджений звіт про хід ліквідаційної процедури.

Матеріали справи не містять жодного проміжного звіту ліквідатора про хід ліквідаційної процедури, що свідчить про недотримання ліквідатором ОСОБА_2 обовязку звітувати відповідно до постанови господарського суду Миколаївської області від 20.01.2016.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Матеріали звіту ліквідатора не містять відповідних звітів ліквідатора, що свідчить про невиконання ліквідатором вимог ч. 9 ст. 41 Закону про банкрутство.

Крім того, 25.01.2016 ліквідатором ОСОБА_2 та кредитором ТОВ Н АВТО укладено договір відповідального зберігання, відповідно до якого ТОВ Н АВТО безоплатно зобовязався зберігати товаро-матеріальні цінності (далі товар), передані йому товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма КОНСТРУКТОР (поклажодавцем), і повернути цей товар поклажодавцеві у схоронності, відповідно додатку №1 до договору відповідального зберігання від 25.01.2016 (п. п. 1.1, 1.3) (т.2, а.с.160-163).

В подальшому у відповідності до протоколу №20872156/1/3 про проведення аукціону від 30.09.2016 кредитор ТОВ Н АВТО став переможцем аукціону та придбав майно банкрута за ціною 289177,60 грн. (т. 2, а.с. 238).

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство, усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

2) зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

6) наявності конфлікту інтересів.

Виходячи з наведених вище обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що ліквідатор ОСОБА_2 підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника у розумінні ст. 1 Закону, зловживає правами ліквідатора, надаючи необґрунтовану перевагу кредитору ТОВ Н АВТО, неналежно виконує обов'язки, покладені на арбітражного керуючого ліквідатора постановою господарського суду.

Ухвалою від 07.11.2016 усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання обовязків ліквідатора ТОВ ВБФ Конструктор, ухвалено здійснити запит на автоматизований відбір кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, зобовязано арбітражного керуючого ОСОБА_2 здійснювати дії по зберіганню майна, документації банкрута до призначення нового ліквідатора ТОВ ВБФ Конструктор. Також вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора ОСОБА_2 від 27.10.2016 №02-01/150 про зобовязання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області скасувати арешти з рухомого майна та розрахункових рахунків банкрута, розгляд справи відкладено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ виробничо - будівельна фірма "Конструктор", пункти 1,2,3 ухвали господарського суду Миколаївської області від 07.11.2016 у справі № 915/2069/15 скасовано, в іншій частині ухвалу залишено без змін, справу направлено до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 12 ст. 41 Закону про банкрутство, законодавцем закріплено право суду з власної ініціативи припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою ст. 114 Закону про банкрутство, встановлено обовязок суду протягом п'яти днів з дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), винести ухвалу про його відсторонення від виконання відповідних повноважень під час провадження у справі про банкрутство.

При цьому, господарський суд у відповідності до положень ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону про банкрутство, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство, господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

З наведеного витікає, що функції судді в ліквідаційній процедурі полягають, зокрема, в затвердженні (схваленні) тих чи інших дій ліквідатора.

Разом з тим, наявність зазначених вище обставин, що зумовлюють обґрунтоване матеріалами справи та наведеними вище міркуваннями переконання головуючого судді у заінтересованості ліквідатора, зловживанні правами ліквідатора, надаючи необґрунтовану перевагу кредитору ТОВ Н АВТО, неналежному виконанні обов'язків, покладених на ліквідатора постановою господарського суду, враховуючи скасування Одеським апеляційним господарським судом відповідного рішення, винесеного з даного питання, дозволяє дійти висновку про наявність обставин, з якими ГПК України повязує обовязок судді заявити самовідвід.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 20 ГПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-1, 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву головуючого судді Ржепецького В.О. про самовідвід у справі № 915/2069/15 про банкрутство ТОВ виробничо - будівельна фірма "Конструктор" - задовольнити.

Ухвалу направити сторонам.

Суддя В.О.Ржепецький